При виконанні психогімнастичних вправ дівчата були активними та проявляли творчість у їх виконанні. Їх дуже зацікавила інтерпретація тренера після психогімнастичної вправи "Настрій": вони слухали дуже уважно та задавали питання, щодо інтерпретації тих чи інших елементів пози співбесідника. Але при виконанні рольової гри "Розтиснути кулаки" дві дівчини відмовилися грати, сказавши що вони не знають про що говорити. Тренер спробував запропонувати декілька тем для розмови, вони прийняли їх, але їм не вдалося вмовити співбесідника "розтиснути кулаки" та заговорити.
Та, незважаючи на це, про початок інтеграції у цій групі свідчить такі вислови наприкінці заняття деяких учасників: "Мене зацікавили висновки про мою поведінку", "я би хотіла розширити свій арсенал навичків ефективної взаємодії", "я вважаю, що досвід, який я набуду після закінчення занять стане мені у нагоді, коли я закінчу навчання та піду на роботу" [79, 105].
У другій групі навчання ускладнилося тим, що хлопці виразили недоброзичливу поведінку своїми колючими жартами, демонстрацією нудьги та бурхливим реагуванням на зворотний зв'язок. Ведучій запропонував "укласти контракт" з ними, щодо відтягування в часі реакції на почуті неприємні висловлювання. Але це допомогло лише спокійно та за планом завершити перше заняття: решту заняття після "укладання контракту" хлопці нудьгували та виконували вправи неохоче.
При виконанні вправи "Вгадай хто" учасникам групи майже не вдалося вгадати авторів записок, а при виконанні вправи "Усі ми особливі" учасники почали жартувати, щодо зовнішності партнера і ця вправа перетворилася на гру. Наприкінці заняття учасники не змогли пригадати цілі, з якими прийшли на заняття, але зауважили, що було весело при виконанні психогімнастичних вправ [21, 52].
На другому занятті в першій групі при виконання вправи "Сліпе слухання" одна з дівчат не змогла декілька разів правильно викласти фігуру з сірників, яку їй намагалася пояснити друга учасниця, проявивши неповне слухання, та звинуватила у всьому її. Тренер пояснив, що зміни в поведінці відбуватимуться швидше, якщо кожен буде брати відповідальність щодо них на себе, а не звинувачуватиме інших у власних труднощах спілкування.
При виконанні рольових ігр "Диступ" та "Суперечка при свідках" з'явилася конфронтація між членами групи, але вона відбувалася без приниження гідності особистості учасників навчання та сприйнялася, як спроба дослідити поведінку людини, а не спробувати її скривдити чи покритикувати.
Наприкінці заняття тренер запропонував проаналізувати власну поведінку та поведінку інших при виконанні цих вправ. У висловах учасників спостерігалася впевненість у можливості власних змін, турбота та увага у висловах, щодо інших учасників, уникаючи категорій "добре-погано" [24, 23].
На друге заняття члени другої групи, а саме 2 юнака запізнилися, тим самим продовжуючи виказувати свою недоброзичливу поведінку. При виконанні рольових ігр "Диступ" теж з'явилася конфронтація, але ворожа. Мотивом цієї конфронтації виступало бажання домінувати. Керівник спробував блокувати цю конфронтацію, передусім прикладом власної поведінки, безумовним позитивним, чуйним та поважним ставленням до особистості кожного учасника тренінгу. Але при виконанні вправи "Суперечка при свідках" встановився взаємний зв'язок між членами трійок тому, що кожен контролер повинен був співвідносити дії одного члена з реакцією іншого та контролювати цей процес. У членів трійок з'явилися спільні турботи, які зміцнили зв'язок між учасниками. Тому наприкінці другого заняття члени групи спілкувалися відкрито, а заняття закінчилося у активній, динамічній формі [10, 67-70].
На третьому занятті у першій групі виникли проблеми при виконанні вправи "Карусель". Виявилося, що дівчатам набагато легше встановити контакт зі знайомою людиною. При спробі встановити контакт з незнайомцем вони розгублювалися та гальмували хід вправу. Після цього тренер познайомив їх з прийомами звертання та ще раз повторив вправу. У другий раз встановлення контактів з незнайомцями відбувалися жвавіше, але все ж таки не так активно, як зі знайомими людьми.
На третьому занятті у другій групі почав з'являтися зворотний зв'язок, який був здійснен на пізнавально-чуттєвому рівні, а не рівні оцінних суджень. Цьому сприяли вправи "Так" та "Мауглі". Члени групи так захопилися процесом пізнання емоційного стану партнера, що самі не помітили як почали співпереживати одне одному, турбуватися.
Дуже активно й з гумором виконали вправу "Передача по колу", але жоден не вгадав який предмет передав йому партнер і тільки після третього повтору вони більш-менш впорались із завданням.
По закінченню заняття декілька членів з обох груп висловились про те, що тепер краще розуміють деякі ситуації з свого реального життя, тому що тепер розуміють емоційний стан тих людей, з якими були пов'язані ці ситуації [35, 117].
На четвертому, останньому, занятті у першій групі відчувався високий рівень згуртованості членів групи, переважала атмосфера емоційної близькості та теплоти. Дівчата показали непогані результати при виконанні вправи "Вербальне привітання" та творчу активність при виконанні вправи "Знаменитості" та ролевої гри "Леопольд", хоча учасниця – "миша" і не вгадала, хто був "Леопольдом". Питання довіри стало дуже гострим вибором для неї і вона віддала перевагу більш емоційно близький для неї людини. А загалом ця група покращила свою комунікативну компетенцію завдяки цим заняття.
Друга група дуже активно та творчо виконала вправу "Знаменитості" та рольову гру "Леопольд", а вправу "Передати одним словом" виконали дуже голосно та з гумором. Наприкінці заняття учасникам було запропоновано розповісти, як кожен з них почував себе упродовж тренінгу, що кожному дали ці заняття, чи намітились зміни в поведінці, чи розвинулись ті чи інші якості, а іншим висловити своє ставлення до змісту розповіді кожного. Обговорювання пройшло чесно і відкрито. Навіть юнаки, які в перші 2 заняття відкрито виказували свою недоброзичливу поведінку, при підводі підсумків пожалкували з приводу швидкого закінчення занять. Тренер в свою чергу завершив тренінг висловивши до кожного своє побажання у формах: "Тобі слід серйозно замислитись над...", "Сподіваюся, що ти обміркуєш для себе таке..." [79, 134].
3.3 Аналіз результатів формуючого експерименту
Аналіз результатів розвитку спостережливості у студентів-медиків наведений у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Аналіз результатів розвитку спостережливості
| Змінна 1 | Змінна 2 | |
| Середнє | 91,63333 | 96,16667 |
| Дисперсія | 202,0333 | 153,523 |
| Нагляди | 30 | 30 |
| Кореляція Стьюдента | -4,37183 | |
Згідно результатів таблиці 3.1. Т-критерій Стьюдента нижче табличного. Це свідчить про те, що експеримент з розвитку спостережливості не вдався.
Аналіз результатів навчання навичкам ефективного слухання студентів-медиків наведений у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Аналіз результатів навчання навичкам ефективного слухання
| Змінна 1 | Змінна 2 | |
| Середнє | 9,533333 | 7,833333 |
| Дисперсія | 13,08506 | 8,41954 |
| Нагляди | 30 | 30 |
| Кореляція Стьюдента | 6,804695 | |
Згідно результатів таблиці 3.2. Т-критерій Стьюдента вище табличного. Це свідчить про те, що експеримент з навчання навичкам ефективного слухання студентів-медиків є валідним.
Аналіз результатів вдосконалення навичків емпатії студентів-медиків наведений у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 Аналіз результатів вдосконалення навичків емпатії
| Змінна 1 | Змінна 2 | |
| Середнє | 9,033333 | 7 |
| Дисперсія | 9,412644 | 4 |
| Нагляди | 30 | 30 |
| Кореляція Стьюдента | 7,221852 | |
Згідно результатів таблиці 3.3. Т-критерій Стьюдента вище табличного. Це свідчить про те, що експеримент з вдосконалення навиків емпатії у студентів-медиків є валідним.
Аналіз результатів володіння загальними комунікативними навичками студентів-медиків наведений у таблиці 3.4.
Таблиця 3. Аналіз результатів оволодіння загальними комунікативними навичками
| Змінна 1 | Змінна 2 | |
| Середнє | 14,8 | 12,46667 |
| Дисперсія | 25,06207 | 11,36092 |
| Нагляди | 30 | 30 |
| Кореляція Стьюдента | 4,654201 | |
Згідно результатів таблиці 3.4. Т-критерій Стьюдента вище табличного. Це свідчить про те, що експеримент з оволодіння загальними комунікативними навичками студентами-медиками вдався [48, 350].
Проаналізувавши результати формуючого експерименту, можна сказати, що загалом випробувані покращила свою комунікативну компетенцію завдяки заняття соціально-психологічного тренінгу.
Висновки до розділу 3
1. У якості психокорекціонного заходу була розроблена програма соціально-психологічного тренінгу з розвитку комунікативної компетенції студентів-медиків.
Мета тренінгу: підвищення комунікативної компетенції студентів-медиків.
Завдання тренінгу:
1. розширення можливостей встановлення контакту у різноманітних ситуаціях спілкування;
2. розвиток спостережливості;
3. навчання навичкам ефективного слухання;
4. вдосконалення навичків емпатії та рефлексії;
5. розширення діапазону творчих здібностей;
6. розвиток загальної психологічної культури.
Психокорекційний захід складається з чотирьох тренінгових занять по 2,5 години кожне.