Активи комерційних банків (стр. 3 из 8)

Кредитування традиційно вважається основним видом активних банківських операцій, під якими розуміються операції по розміщенню їх ресурсів. Аналіз структури активів комерційних банків деяких розвинених країн (табл. 3.1) засвідчує, що різні види позик, починаючи з міжбанківських і закінчуючи споживчими, дійсно становлять переважну частину активних вкладень - від 60 до 80%.

Види активів	США		Велика Британія		ФРН
Види активів	у млрд дол	у відсотках	у млрд ф ст	у відсотках	У млрд євро	у відсотках
Готівка у касі та кошти у центральному банку	369,8	5,93	9,4	0,3	54,8	0,91
Позики	3752,1	60,14	2524,3	80,46	4340,3	72,23
Цінні папери та інвестиції	1662,0	26,64	483,9	15,42	1170,3	19,67
Інші активи	454,8	7,29	119,8	3,82	444,1	7,39
Разом активів	6238,7	100	3137,4	100	6003,5	100

Статті доходів банку	2002 рік		2005	рік
млрд дол	%	млрд дол	%
Процентні доходи по кредитах	277	52,3	333	52,4
Процентні доходи по цінних паперах та інвестиціях	81	15,3	101	15,9
Комісійні та інші операційні доходи	172	32,4	201	31,7
Разом	530	100	635	100

Кредитна діяльність є основоположною не тільки з точки зору

визначення сутності банку як фінансового посередника, а і з точки зору частки доходів від кредитування у загальній сумі доходів банківської установи - у різних банків країн світу вона становить від 40 до 70%, про що свідчать, наприклад.( дані таблиці 3.2)

З цього випливає важливе значення досконало організованого процесу кредитування, який би враховував особливості стратегії банку, його клієнтури, конкурентного середовища, наявні ризики тощо. Кожний комерційний банк повинен мати чітку і детально опрацьовану програму здійснення і розвитку кредитних операцій, що знаходить відображення у розробці його кредитної політики.

Класик теорії управління банківськими фінансами Дж. Ф. Сінкі-мол. визначив сутність кредитної політики таким чином: "Кредитна політика - документально оформлена схема організації і контролю кредитної діяльності банку. Як правило, цей документ висвітлює такі компоненти кредитної політики:

1) загальні правила надання кредитів;

2) класифікація кредитів;

3) конкретні напрями кредитної політики;

4) контроль якості;

5) кредитні комітети.

При розробці кредитної політики першочерговим моментом для банків є чітке розуміння загальних тенденцій суспільного розвитку та своєї ролі (місії) у цьому розвитку, тобто до чого банк покликаний і може здійснити за період свого існування, що, зрештою, визначає обличчя банку і його відмінність від інших кредитно-фінансових інститутів. На основі сформульованої місії визначаються цілі і завдання банку, здійснюється вибір банківської стратегії як засобу їх реалізації. Отже, кредитна політика комерційного банку є частиною загальної стратегії його розвитку.

При формуванні кредитної політики банк повинен враховувати ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, які умовно можна поділити на макроекономічні, регіональні і внутрішньобанківські. До мак-роекономічних відносяться загальний стан економіки країни, грошово-кредитна політика центрального банку, фінансова політика уряду тощо. Не менш важливими є економічна ситуація у регіонах та галузях, які обслуговує банк, склад і фінансове становище його клієнтури, наявність банків-конкурентів.

До внутрішньобанківських факторів можна віднести розмір власного капіталу та залучених ресурсів комерційного банку, структуру його пасивів, у тому числі по строках залучення, організаційну побудову, досвід та кваліфікацію персоналу.

Крім того, при визначенні кредитної політики необхідно виходити з двох принципових характеристик діяльності банку: те, що він є підприємством, яке функціонує в умовах невизначеності і тому наражається на різноманітні ризики, і те, що його метою є одержання прибутку. Саме проблема взаємообумовленості ризикованості та прибутковості повинна бути у центрі уваги на кожному етапі розробки кредитної політики банку.

Кредитна політика оформляється документально, як правило, цей документ, яким керуються у своїй діяльності всі працівники банку, має назву меморандум про кредитну політику, що затверджується Радою директорів. Його практичне призначення - забезпечення певної послідовності дій і дотримання надійності і чіткості у процесі кредитування. Основні елементи, що повинні знайти відображення у меморандумі, подано у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Основні елементи кредитної політики комерційного банку

Етапи процесу кредитування	Параметри і процедури, що встановлюються
1. Робота, що передує наданню кредитів	- склад майбутніх позичальників- види кредитів- кількісні межі кредитування- методики оцінки кредитоспроможності позичальників
1. Робота, що передує наданню кредитів	- стандарти оцінки позик- відсоткові ставки- методи забезпечення повернення кредитів- контроль за додержанням процедур підготовки надання кредитів
2. Оформлення кредиту	- форми документів- технологічна процедура видачі кредитів контроль за правильністю видачі кредиту
3. Управління кредитом	- порядок управління кредитним портфелем- контроль за виконанням кредитних договорів- умови пролонгації кредитів- порядок покриття збитків- контроль за управлінням кредитною діяльністю

Загальна мета кредитної політики може бути визначена як надання надійних і рентабельних кредитів. При цьому, як правило, вказується, видачу яких кредитів і яким позичальникам банк вважає доцільною і бажаною, а від надання яких рекомендує утриматися. Наприклад, банк може рекомендувати видачу короткострокових комерційних позик на поповнення робочого капіталу діловим фірмам, персональних позик під заставу будинків, кредитів по платіжних картках приватним осбам. У той же час можуть не рекомендуватися довгострокові інвестиційні позики, надання міжбанківських позик тощо і навіть заборонятися позики на проекти, що, наприклад, наносять шкоду навколишньому середовищу - як це зробив ще у 1995 році Оеиізспе Вапк.

Про певний вплив розміру комерційного банку на цільові установки кредитної політики свідчать діаграми, зображені на рис. 5.1.1, при цьому малими банками там вважаються банки з розміром активів до 1,0 млрд дол, відповідно, великими - з активами 1,0 млрд дол і більше.

Рис.3.1Структура кредитного портфеля комерційних банків СІЛА (2001 рік)

Малі банки

Великі банки

У документі можуть бути визначені географічні райони, де бажана кредитна експансія банку. Залежно від величини та стратегічних цілей банку сфера його кредитної діяльності може бути обмежена містом або районом, а може охоплювати великі регіони власної країни, а також зарубіжні держави.

Важливою частиною меморандуму є визначення граничних сум кредитів (лімітів відповідальності), щодо яких можуть приймати самостійні рішення працівники різних посадових категорій - від кредитного інспектора до членів кредитного комітету і ради директорів. У меморандумі, як правило, відображаються і порядок та умови видачі кредитів засновникам комерційного банку, його власним працівникам, а також "великих кредитів", визначення яких надається у банківському законодавстві відповідної країни.

Таким чином, практичне значення меморандуму про кредитну політику полягає у тому, що він дозволяє банківському персоналу, що задіяний у процесі кредитної діяльності, орієнтуватися на найважливіші принципи розподілу обсягу капіталу, рентабельності, ліквідності і безпеки.

Що стосується видів позик, що надаються у зарубіжних комерційних банках, то в основу їх класифікації можуть бути покладені різні критерії. Перш за все, в усіх країнах у тій чи іншій формі проводиться поділ позик на дві великі групи - персональні позики фізичним особам для задоволення особистих потреб та ділові позики фірмам та підприємцям для забезпечення комерційної та виробничої діяльності. Цей поділ має принципове значення, тому що для різних типів клієнтів застосовуються різні форми кредитування, діють різні норми щодо встановлення строків, величини, вартості та забезпеченості позик.

Більш різноманітною є класифікація позик не тільки з урахуванням типу позичальника, а і цілей їх надання. З цієї точки зору, як правило, виділяються такі групи кредитів: позики під заставу нерухомості, комерційні позики, індивідуальні позики, сільськогосподарські позики, інші позики у національних підрозділах, позики у закордонних підрозділах.

Позики під заставу нерухомості є окремою групою класифікації, тому що по цих кредитах існують власні правила регулювання та специфічні ризики. У свою чергу, вони поділяються на багато видів:

· комерційні позички під заставу нерухомості включають кредити на будівництво і реконструкцію виробничих об'єктів, розвиток земельних територій - будівництво доріг та інфраструктури, позики під заставу торговельних центрів або офісних приміщень;

· багатосімейні та індивідуальні позики на придбання та під заставу житлових будинків;

· позики на поточні потреби ("у власний сімейний капітал");