В організаційному відношенні метою даного етапу є роз'яснення клієнту основних вимог і стандартів кредитування, консультування його щодо оформлення документації, які необхідно представити.
Після проведення співбесіди менеджер банку приймає рішення стосовно того, чи продовжувати роботу з кредитною заявкою, чи відповісти клієнту відмовою. Причому рішення повинно базуватися не тільки на положеннях нормативних документів, а і на практичному досвіді і професійній інтуїції банківського працівника. Якщо він вирішує продовжити роботу з клієнтом, то готує відповідний висновок, в якому визначає вид і характеристики кредитного продукту, що найбільшою мірою відповідає потребам клієнта, формує кредитне досьє і передає всі документи у відділ по аналізу кредитоспроможності позичальників.
Таким чином, наступним етапом процесу кредитування є оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника і ризику, що пов'язаний з наданням позики. Від правильності оцінок, зрештою, залежить життєздатність банку. Неправильна оцінка кредитоспроможності може призвести до неповернення кредитів, порушення ліквідності, навіть банкрутства кредитної організації. Тому комерційні банки надають велике значення розробці сучасної методологічної бази оцінки кредитоспроможності клієнтів, підвищенню кваліфікації кредитних аналітиків, а також вдосконаленню системи контролю і оцінки кредитних ризиків.
Під кредитоспроможністю розуміється здатність позичальника своєчасно погасити кредит і сплатити відсотки. Вона характеризується його акуратністю по розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточним фінансовим станом і перспективами змін, здатністю у разі необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
Оцінка позичальника, як правило, здійснюється на основі комплексної рейтингової оцінки кредитних заявок. Зарубіжна банківська практика визначає декілька ключових позицій, за якими проводиться аналіз надійності потенційного позичальника. Так, у США широко застосовується так зване правило п'яти "сі", яке включає наступні характеристики:
Характер ( character)- особистість позичальника, його репутація у діловому світі, відповідальність і готовність виконати взяті на себе зобов'язання, його взаємовідносини з банком;
фінансові можливості( capacity) - спроможність повернути взяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або коштів від продажу активів;
майно(capital) - розмір і структура акціонерного капіталу компанії, особистий достаток ключових акціонерів компанії або підприємця;
забезпечення(collateral)- види і вартість активів, що запропоновані як додаткове забезпечення позики;
загальні умови(conditions) - стан економічної кон'юнктури та інші зовнішні чинники, що можуть вплинути на фінансове становище позичальника.
В англійських банках система оцінки кредитоспроможності клієнта одержала назву CAMPARI:
репутація позичальника(charakcter) - характеризується відповідальністю і компетентністю керівництва, своєчасністю розрахунків по раніше отримуваних кредитах, якість наданих звітів тощо;
спроможність(ability) - оцінка бізнесу позичальника, його здатність виготовляти конкурентоспроможну продукцію;
кошти, доходи(means) - банк оцінює розмір прибутку, що отримує позичальник, з точки зору можливості сплати відсотків при здійсненні нормальної фінансової діяльності;
ціль(purpose) - мета використання кредитних ресурсів;
сума(amount) - обгрунтування суми позики виходячи з аналізу балансу позичальника та сутності проекту, що кредитується;
погашення(repayment)- спроможність позичальника генерувати грошові потоки для погашення кредиту;
страхування (insurance)- способи додаткового забезпечення кредитного ризику банку.
Вищезазначені методики є достатньо відомими і нерідко згадуються в українській літературі по банківських проблемах. Значно менш відомим є так зване "правило п'яти "сі" поганих кредитів", яке визначає, чого треба уникати при кредитному аналізі для попередження виникнення проблем:
- самозаспокоєність -припущення, що якщо у минулому все було добре, то і в майбутньому все буде так само;
- недобросовісність - недостатньо обгрунтовані висновки внаслідок відсутності необхідної інформації у кредитному досьє;
- порушення комунікацій - відсутність інформування працівників про проблеми, що виникають по існуючих кредитах;
- непередбачувані обставини- тенденція ігнорування обставин, за яких кредит може стати проблемним;
- конкуренція - іноді змушує працівників не дотримуватися внутрішньобанківських стандартів, а просто робити теж саме, що й інші банки.
Доцільність видачі кредиту потенційному позичальнику необхідно розглядати не тільки під кутом зору тривалості ділових стосунків банку з клієнтом, а перш за все з позиції конкурентоспроможності та маркетингових переваг бізнес-проекту. Висновки кредитних експертів повинні базуватися на стальному аналізі фінансових документів позичальника, розрахунку відповідних показників його діяльності, що потім порівнюються з нормативними. Західні спеціалісти відмічають, що одним з найважливіших аспектів кредитування є визначення бажання клієнта повернути позику, хоч його практично неможливо виміряти кількісно.
Всі аналітичні та інформаційні матеріали по кредитній заявці формуються у кредитне досьє, на підставі якого кредитний експерт готує свій письмовий висновок по можливості надання кредиту та оцінці потенційних ризиків. При цьому, безумовно, враховуються висновки й інших банківських підрозділів - юридичного, безпеки, заставного тощо.
Взагалі висновок відділу аналізу кредитоспроможності може не збігатися з висновком підрозділу по продажу послуг. Це результат реалізації так званого "правила чотирьох очей", коли кредитна заявка вивчається двома людьми, не пов'язаними один з одним в управлінській ієрархії. У такій ситуації банківськими спеціалістами клієнту можуть бути запропоновані заходи, що поліпшать показники його діяльності та перспективи повернення кредиту, або прийняття рішення по видачі кредиту передається на більш високий рівень компетенції (начальнику кредитного департаменту, кредитному комітету тощо).
У разі, якщо відділ аналізу кредитоспроможності надав позитивний висновок щодо можливості надання кредиту потенційному позичальнику, банк починає розробляти умови кредитного договору. У західній практиці даний етап називається структуруванням позики. На цьому етапі у процесі переговорів з клієнтом визначаються вид кредиту, його сума, строк, вартість позики - відсоткова ставка та банківські комісії, додаткове забезпечення, графік погашення кредиту та інші умови.
Остаточний варіант кредитного договору оформляється згідно з законодавством відповідної країни та підписується уповноваженими особами банку та компанії-позичальника.
Кредит, як правило, може надаватися двома способами: в одноразовому порядку (англ. зрої Іоап) та у вигляді кредитної лінії, або зобов'язання банку надати кредит протягом певного періоду .У першому варіанті позичальник отримує і використовує всю суму позики одночасно, у другому — протягом обумовленого періоду може одержувати певні суми у межах встановленого у договорі ліміту.
Після видачі кредиту банк повинен здійснювати постійний контроль за виконанням умов, закріплених у кредитному договорі, - повнотою та своєчасністю повернення суми основного боргу, сплатою відсотків, станом заставленого майна тощо. Цей етап має назву кредитного моніторингу. Спостереження за кредитом спрямоване на добір інформації про позичальника протягом усього терміну кредитування, на встановлення контролю за погіршенням тих показників, які були покладені в основу первісної оцінки кредитоспроможності позичальника.
Банківська практика виокремила декілька сигнальних моментів, які допомагають у процесі кредитного моніторингу виявити потенційні проблемні кредити. Серед них: порушення у періодичності надання позичальником звітних даних; відхилення показників господарсько-фінансової діяльності компанії від планових або очікуваних, відхилення у системі обліку і контролю позичальника, прохання про перегляд умов кредитування тощо.
У разі виявлення проблемних кредитів банк розробляє програму дій, спрямовану на їх погашення. У більшості випадків позичальник ще не втрачає спроможності відповідати за своїми зобов'язаннями, тому банк розглядає питання про зміну умов кредитної угоди - зміни графіка погашення, пролонгації його строку. Банк може взяти на себе роль консультанта у процесі прийняття фірмою управлінських рішень.
Якщо у позичальника вичерпалися всі можливості для погашення позики, то банк вимушений вдаватися до реалізації забезпечення, звернення про захист своїх прав кредитора до суду, ініціювання процедури банкрутства позичальника тощо.
Однією з основних функцій кредитного процесу є оцінка вартості кредитів, тобто визначення відсоткової ставки за позиками, що має неабиякий вплив на формування кредитного портфеля банків. Кредитори зацікавлені у подорожчанні позикового капіталу, позичальники - у здешевленні. Разом з тим, завжди існує граничний рівень відсоткової ставки, перевищення якого не вигідне і банкам, оскільки воно викликає зниження попиту на позикові кошти та скорочення обсягу операцій, як наслідок - зменшення доходів кредиторів.
У загальноекономічному плані норма відсотка регулюється співвідношенням попиту та пропозиції позичкового капіталу на грошовому ринку, проте сам механізм формування відсоткових ставок сьогодні став складнішим, ніж раніше, оскільки на нього впливає багато факторів:
1. ступінь розвитку кредитної системи і обсяг грошових заощаджень населення;
2. стан економічного розвитку та фаза економічного циклу. В умовах зростання виробництва підвищується попит на кредитні ресурси, внаслідок чого підвищується відсоток;