НД История Украины 10-11 укр (стр. 10 из 44)

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

«На… принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність в краю, і в її межах перший раз свобідно віджили всі принижені і пригноблені більшовицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії… На тих принципах, які — я вірю — поділяють усі союзники Росії, Держави Згоди (Антанта), а також яким не можуть не співчувати без винятку інші народи не тільки Європи, але й усього світу, повинна бути збудована майбутня політика нашої України. Їй першій належить виступити в справі утворення всеросійської федерації, якої конечною метою буде відновлення великої Росії. В осягненні цієї мети лежить як запорука добробуту всієї Росії, так і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутності»

Політичні партії і гетьманський режим в Україні

Îïîçèö³éí³ ïàðò³¿ òà îðãàí³çàö³¿	Âèìîãè
ІІ Всеукраїнський селянський з’їзд	• Невизнання гетьманського режиму • Заклик до відновлення УНР і скликання Установчих зборів • Проведення аграрної реформи: передачі землі селянам
Всеукраїнський робітничий з’їзд	• Невизнання гетьманського режиму • Заклик до відновлення УНР і скликання Установчих зборів
Конгрес української соціалдемократичної робітничої партії	• Невизнання гетьманського режиму • Заклик до відновлення УНР як незалежної держави
Український національнодержавний союз	• Засуджували гетьманський режим як неукраїнський
Всеукраїнський земський союз	• Засуджували гетьманський режим як антидемократичний. Вимагали відновлення демократичних свобод та місцевого самоврядування
Українська партія есерів (ліве крило)	• Закликали до збройної боротьби проти гетьманського режиму і німецьких окупантів
Комуністична партія більшовиків (КП(б)У)	• Невизнання гетьманського режиму • Заклик до збройної боротьби проти гетьманського режиму і німецьких окупантів
Ïàðò³¿ òà îðãàí³çàö³¿, ùî ï³äòðèìóâàëè ðåæèì	Âèìîãè
Український хліборобський конгрес	• Підтримував гетьманський режим, виступав за сильну владу, яка б навела лад у країні, за збереження приватної власності на землю
Конституційні демократи (кадети)	• Визнання гетьманського режиму як влади, яка контролювала частину території колишньої Російської імперії, із якої можна продовжити боротьбу проти біьшовицького режиму «за єдину і неподільну Росію»
З’їзд промисловців, банкірів, поміщиків	• Висловилися за збереження приватної власності на землю. Вимагали запобігти втручанню робітників у господарське життя. Створили свій представницький орган — Протофіс

Склад Директорії

Закінчення таблиці

Äàòà	Ïîä³ÿ
17 листопада 1918 р.	Угода Директорії з Великою солдатською радою німецьких військ про нейтралітет
18 листопада 1918 р.	Розгром військами Директорії гетьманських військ під Мотовилівкою
19 листопада 1918 р.	Оголошення Директорією загальної мобілізації. Головний отаман С. Петлюр а видав наказ, у якому обіцяв надати додаткові земельні ділянки всім, хто «своєчасно стане до війська»
14 грудня 1918 р.	Вступ до Києва військ Директорії. П. Скоропадський зрікся влади

Трудовий конгрес (23—28 січня 1918 р.)

Система виборів

Виборчі права надавались «трудовим верствам» населення. У результаті права голосу були позбавлені промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції, духовенство та інші «нетрудові» прошарки суспільства

Обрано: 400 делегатів (із яких 36 належали Західноукраїнській області)

Рішення конгресу. «Універсал трудового конгресу України»

• Вища влада передавалася Директорії

• Виконавчі функції мала здійснювати Рада народних міністрів, підзвітна Трудовому конгресу, а в перервах між його засіданнями — Директорії

• Влада на місцях мала перейти під контроль губернських і повітових трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства і робітництва

• Підготовка роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалася на комісії з оборони республіки, земельну, освітню, бюджетну, закордонних справ, харчових справ

• Уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових рад і закон про вибори Всенародного парламенту Незалежної соборної Української Республіки

•

Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів працювати в напрямі вирішення таких завдань: а) здійснення земельної реформи шляхом передачі землі трудящим селянам без викупу; б) ліквідація безробіття серед пролетарських верств населення шляхом відновлення роботи промислових підприємств; в) оборона незалежності республіки

Структура влади Директорії УНР

Закінчення таблиці

Îñíîâí³ çàñàäè ïîë³òèêè Äèðåêòîð³¿

• Директорія передбачала конфіскацію поміщицьких земель. Земельні наділи площею до 15 десятин не конфісковувалися. Не підлягали конфіскації також землі промислових підприємств, цукрових заводів, а також іноземців • На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщиками польського походження статусу іноземних громадян, у зв’язку з чим їхня власність оголошувалася недоторканною. Термін і порядок розподілу землі не визначалися; лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння • Відновлювалася національно-персональна автономія • Головною турботою Директорії була війна з більшовиками, а це потребувало підвищеної уваги до розбудови армії. Створити боєздатну армію зі збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстання, не вдалося. Директорія фактично опинилася без армії. Тоді Головний отаман С. Петлюра почав призначати отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Директорії, а також заявив про своє прагнення боротися з більшовиками. Кожен такий отаман отримував грамоту від Петлюри і декілька мільйонів українських карбованців. Ніякого контролю над отаманами не існувало. Із середини 1919 р. С. Петлюра розгорнув активну діяльність з реформування армії і боротьбу з отаманщиною, що сприяло зростанню боєздатності армії. Проте безперервна війна, епідемії, чвари в керівництві, вичерпання воєнних і фінансових ресурсів, що дісталися у спадок від П. Скоропадського, відсутність зовнішньої підтримки зумовили поразку армії УНР • Проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки УНР і ЗУНР. Перетворення ЗУНР на Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Проте реальне об’єднання двох держав відкладалося на майбутнє. Кожна з держав проводила самостійну внутрішню і зовнішню політику

Друга радянсько-українська війна