НД История Украины 10-11 укр (стр. 38 из 44)
| Народний Рух України (НРУ) — масовий громадсько-політичний рух республіки, котрий виник як | вияв народної ініціативи «за докорінне оновлення суспільства». | ||
| Утворення | • 8—10 вересня 1989 р. Установчий з’їзд у Києві • Програму і Статут Руху було прийнято й утверджено на Установчому з’їзді | ||
| Програмні цілі | • У лютому 1989 р. за ініціативою керівництва Київської організації Спілки письменників України в газеті «Літературна Україна» було опубліковано проект програми Народного руху України за перебудову • Побудова в Україні демократичного і гуманного суспільства, у якому буде досягнуто справжнє народовладдя, добробут народу й умови для гідного життя людини, відродження та всебічний розвиток української нації, забезпечення національно-культурних потреб усіх етнічних груп республіки та створення суверенної Української держави • Пріоритет українських законів над союзними • Необхідність укладення нового союзного договору • Республіканська власність на землю та її надра • На ІІІ з’їзді НРУ (лютий—березень 1992 р.) як подальшу мету діяльності було визначено утвердження незалежної України. Рух буде виступати за консолідацію суспільних сил, які підтримують державотворчий процес, сприяти діям президента і забезпечуватиме ефективне функціонування системи влади, але перебуватиме в конституційній опозиції до виконавчих структур | ||
| Керівники | • Першим головою НРУ було обрано І. Драча. Заступником академіка АН УРСР П. Кислого • На ІІІ з’їзді було обрано співголів НРУ — І. Драча, М. Гориня, В. Чорновола • На ІV з’їзді головою НРУ було обрано В. Чорновола | ||
| На ІV з’їзді НРУ було перетворено на політичну партію | |||
Багатопартійність в Україні | Правову основу для формування багатопартiйностi в Україні заклав позачерговий ІІІ з’їзд народних депутатiв СРСР (березень 1990 р.), що внiс змiни до Конституцiї СРСР, скасувавши, зокрема, й статтю 6 — | про керiвну i спрямовуючу роль КПРС, ядро полiтичної системи радянського суспiльства. У жовтнi 1990 р. було прийнято закон СРСР «Про громадськi об’єднання». |
Становлення багатопартiйностi | Åòàïè, ðîêè | Çì³ñò |
| І етап. 1988—1989 | Створення умов для багатопартiйностi. Створення опозицiйних до КПРС неформальних об’єднань та рухiв, що пiзніше трансформувалися у полiтичнi партiї. У цей час в Українi розгортають активну дiяльнiсть Українська Демократична Спiлка (УДС), пiзнiше перейменована в Українську народно-демократичну лiгу (УНДЛ), Українська Гельсiнська Спiлка (УГС), Народний Рух України за перебудову (НРУ) |
| ІІ етап. 1989—1990 | Безпосереднє формування початкової багатопартiйностi. За цей час у республiцi було створено понад 20 партiй, якi об’єднували майже 30 тис. осіб |
| ІІІ етап. Початок 1991 — серпень 1991 | Кардинальнi змiни в становленнi багатопартiйностi. Розвал, а згодом і заборона дiяльностi КПУ (пiсля спроби державного перевороту в Москвi 19—21 серпня 1991 р. у зв’язку з доказами про пiдтримку керiвництвом КПУ державного перевороту) |
Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.)
| Декларація про державний суверенітет України складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів. І. Самовизначення української нації ІІ. Народовладдя ІІІ. Державна влада ІV. Громадянство V. Територіальне верховенство VІ. Економічна самостійність VІІ. Екологічна безпека VІІІ. Культурний розвиток ІХ. Зовнішня і внутрішня безпека Х. Міжнародні відносини | |
| Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Äåêëàðàö³¿ | |
| • Народ України становлять громадяни республіки всіх національностей • Закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах • Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову • Виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством • Самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин • Миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет • Визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими • Гарантія права на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей, що проживають на території України • Необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки | |
Закон УРСР «Про економічну самостійність» (3 серпня 1990 р.)Розпад СРСР
Відродження релігійного життя
| Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. в Україні почалося відродження релігійного життя, | відновлення і будівництво храмів, зростання бажаючих навчатися в духовних закладах. |
Причини
Забезпечення з боку Загострення Розчарування і втрата Пошук духовної опори держави реальних га- суспільних старих ідеологічних в житті в умовах докорантій свободи совісті проблем орієнтирів та цінностей рінних змін у суспільствіПривід. Святкування 1000-ліття хрещення Русі (1988 р.)
Результат
• Початок відновлення зруйнованих за роки радянської влади храмів, будівництво нових церков
• Відновлення Української греко-католицької церкви (УГКЦ)
• Відновлення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)
• Розкол у православії
• Поширення протестантських церков і всіляких релігійних сект та екзотичних культів
| Ñêëàäîâ³ äåðæàâî òâîðåííÿ | Õàðàêòåðèñòèêà |
| Формування державних органів влади | • Основне завдання перших років державотворення: формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової, а також становлення державних владних структур. Поряд із цим необхідно було забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Ці завдання загалом були реалізовані, хоча певні проблеми залишаються не вирішеними і сьогодні. Так, зокрема, розподіл владних повноважень у трикутнику: Президент — Верховна Рада — Уряд |
•
Зростання релігійності суспільстваÓêðà¿íà â óìîâàõ íåçàëåæíîñò³
| Державотворчий процес — процес становлення державності, фор- | мування державних органів влади, визначення їх функцій. |
Віхи становлення незалежної української держави
| Äàòà | Ïîä³ÿ |
| 16 липня 1990 р. | Прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР |
| 3 серпня 1990 р. | Закон про економічну самостійність УРСР |
| 24 серпня 1991 р. | Прийняття Акту проголошення незалежності України |
| 1 грудня 1991 р. | Підтвердження Акту проголошення незалежності України на Всеукраїнському референдумі |
| 28 червня 1996 р. | Прийняття Конституції України |
Загальна характеристика державотворчого процесу в Україні
Закінчення таблиці
| Ñêëàäîâ³ äåðæàâî òâîðåííÿ | Õàðàêòåðèñòèêà |
| Формування державних органів влади | • Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України (ВРУ), що забезпечує правову базу перетворень. Однак чимало з прийнятих парламентом I (XII) (1990—1994 рр.), II (XIII) (1994— 1998 рр.), III (ХІV) (1998—2002 рр.) і IV (ХV) (2002—2006 рр.) скликань законів і постанов не діє через відсутність чи недосконалість конкретного механізму реалізації, контролю за виконанням або через їх популістський характер, невідповідність можливостям держави. Чергові вибори до Верховної Ради України відбулися у березні 2002 р., наступні в 2006 р. Важливим у діяльності ВРУ останнього скликання стало формування пропрезидентської парламентської більшості, проте вона виявилась ситуативною і нестабільною • Виконавчі органи влади: вищий орган — Кабінет Міністрів України; центральні органи — міністерства, державні комітети і відомства; в областях, містах, районах — державні адміністрації). Головна проблема у становленні й роботі виконавчої влади — нерішучість і непослідовність у здійсненні реформ. Важливою подією у державотворенні стало формування першого коаліційного уряду, який очолив В. Янукович • Главою держави є Президент України. Першим Президентом незалежної України був Л. Кравчук (1991—1994 рр.), другим — Л. Кучма (1994— 2004 рр.), третім — В. Ющенко (2005 — ...) • Триває процес формування й утвердження судової влади, що зосереджується у діяльності Конституційного Суду, Верховного Суду, загальних, арбітражних та військових судів |
| Створення армії | • Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991 р. прийнято Закон про Збройні Сили України, 19 жовтня 1993 р.— військову доктрину України. Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Національна гвардія, частини спеціального призначення, Служба безпеки України • Після становлення Збройних сил України, у 1999 р., було ліквідовано Національну гвардію. Чисельність збройних сил було скорочено до 350 тис. осіб. До 2005 р. планується скоротити до 200 тис. осіб. Сьогодні продовжується реформування збройних сил у напрямку їх відповідності стандартам НАТО (ураховуючи проголошену в травні 2002 р. стратегічну мету України — вступ до цієї організації) |
| Формування законодавчої бази. Конституційний процес | • Юридичне оформлення держави. Визначення основних прав, свобод і обов’язків громадян. Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України • Референдум 2000 р. Обговорення проектів конституційної реформи 2003—2004 рр. Грудень 2004 р. —ухвалення законопроекту про внесення змін і доповнень до Конституції |
| Вироблення зовнішньополітичного курсу | • Налагодження відносин з іншими державами • Вироблення і відстоювання власних національних інтересів • Участь у роботі міжнародних організацій • Участь в інтеграційних процесах |
| Економіка | • Структурна перебудова економіки • Формування національної економіки • Приватизація • Входження до світового ринку |
Чинники та особливості державотворчого процесу