Четвертий етап – встановлення видів діяльності, властивому даному кваліфікаційному рівневі, і визначення їхньої уточненої характеристики. Для цього варто враховувати, що кожному кваліфікаційному рівневі властиві визначені види професійної діяльності.
П’ятий етап – формулювання професійного призначення і використання фахівців.
Шостий етап – опис характеристики діяльності (засобу, продукт, предмет, процес). Даний опис рекомендує стандарт освіти.
Сьомий етап – визначення переліку типових задач і засобів діяльності, виражених у формі знань і умінь.
Восьмий етап – формування кваліфікаційних вимог.
Кожен викладач, що прийшов працювати в навчальний заклад, повинний мати уявлення про систему навчання фахівця. Для цього інженерові–педагогові необхідно вміти аналізувати навчальний план, щоб мати представлення про ті дисципліни, що беруть участь у формуванні фахівця. У даному розділі розглядається методика аналізу навчального плану шляхом розкриття механізму його конструювання.
Як відомо, навчальний план містить опис переліку дисциплін, взаємозалежних між собою, і число годин, відведених на кожну з них.
Послідовність вивчення дисциплін, обсяг годин, порядок атестації залежить від логіки побудови системи міждисциплінарних і міжтемних зв'язків, базової освіти фахівців, а також умов і можливостей ПУЗ.
Набір навчальних дисциплін, що складають структуру навчального плану, знаходиться в строгій залежності від цілого ряду факторів, або, як прийнято говорити, має свої детермінанти. Дані фактори визначені Леднєвим В.С. і апробовані при формуванні змісту загальної освіти. По суті, Леднєвим В.С. розроблена теорія змісту освіти, що дозволяє визначити набір навчальних дисциплін, необхідних для підготовки фахівців різної кваліфікації. Розглянемо механізм застосування цієї теорії при формуванні навчального плану.
При цьому основний натиск робиться на визначення набору навчальних курсів, оскільки обсяги годин і взаємозв'язок дисциплін визначаються на основі суб'єктивних факторів, головними з яких є умови навчання і можливості навчального закладу.
Відомо, що навчальний план, що відбиває зміст освіти, включає перелік дисциплін, що забезпечують загальноосвітню політехнічну і професійну підготовку. В даний час названі цикли дисциплін в освітній програмі мають наступні назви: загальноосвітні дисципліни (включають цикл гуманітарних, соціально–економічних і фундаментальних дисциплін); політехнічні (професійно–орієнтовані); спеціальні (професійно–практичні і спеціальні) [10].
Можна погодитися з тим, що назви дисциплін, що вводяться знову, більш повно розкривають сутність основних компонентів змісту освіти, але порядок визначення самих дисциплін, ціль визначеної підготовки залишаються колишніми. Відповідно до цим і до нових назв застосовні раніше розроблені механізми вибору елементів змісту освіти (дисциплін). Розглянемо механізми формування дисциплін кожного з перерахованих циклів.
Дисципліни гуманітарного, фундаментального і соціально–економічного циклів вносять свій вагомий внесок у професійний розвиток особистості, формують рівень освіченості і мислення, що включає знання і досвід використання загальної методології, філософії, гуманітарних і фундаментальних знань. Усі ці дисципліни забезпечують базу для засвоєння професійних дисциплін.
Набір даних предметів формується на основі двох факторів, а саме: об'єкта вивчення і діяльності. При цьому діяльність визначається тим набором елементів, що властиві будь–якій людині в його життєдіяльності. Вони відбиті в структурі особистості і є відносно самостійними, реально існуючими видами діяльності, що визначають сфери діяльності людини в цілому. Кожний з перерахованих видів діяльності включається в зміст освіти подвійно: з одного боку – це окрема навчальна дисципліна (етика, естетика і т.д.), з іншого боку – це наскрізні компоненти, що повинні бути властиві будь–якому навчальному предметові. Приклад відповідності інваріантних видів діяльності навчальним курсам приведені в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 Відображення видів діяльності в змісті освіти
| Інваріантні види діяльності | Сфера діяльності в суспільстві | Найменування навчального курсу |
| Пізнавальна | Наука | Математика, фізика |
| Ціннісно–орієнтовна | Мораль | Етика |
| Естетична | Мистецтво | Естетика |
| Перетворювальна | Праця | Трудове навчання, професійна підготовка |
| Комунікативна | Спілкування | Мови |
| Фізична | Спорт | Фізкультура |
Перелік навчальних дисциплін загальноосвітньої підготовки не залежить від профілю підготовки фахівця і його спеціальності, а залежить тільки від освітнього й освітньо–кваліфікаційного рівня підготовки фахівця. Отже, для визначення складу загальноосвітньої підготовки необхідно, у залежності від рівня кваліфікації, вибрати необхідний перелік дисциплін, що охоплює елементи структури загальнолюдської діяльності й об'єкта пізнання.
По іншому принципу будується структура політехнічної підготовки або професійно – орієнтованих дисциплін. Політехнічне навчання ставить задачу засвоєння тими, яких навчають, основних закономірностей побудови і функціонування технічних систем, вивчення основ технології, а також формування навичок, що необхідні кожній людині при зіткненні з технікою, незалежно від характеру його діяльності. Цей компонент змісту освіти є наскрізною лінією освіти і відбиває в навчальних планах підготовки фахівців будь–якого профілю і кваліфікації. Предметом політехнічної підготовки є загальні основи техніки і технології. Перехід до технічної освіти політехнічного навчання носить професійний характер, цей цикл дисциплін справедливо названий професійно – орієнтований.
Поняття техніки – одне з найстарших. Початок його становлення відноситься до глибокої стародавності, коли люди почали осмислювати суть праці. Ще найдавніші мислителі розділяли навколишнє середовище на природного і штучну, використовуючи для цього такі наприклад, поняття, як "фюзист" і "техно" (в Аристотеля).
Тривалий час поняття техніки не диференціювався й означали як власне технікові, так і технологію. За останні 150 років значення слова "техніка" змінилося. Раніш воно мало два значення, одне з яких означало сукупність прийомів праці, а інше позначало знаряддя праці, машини, комплекси, пристосування і т.д.
На сьогоднішній день під технікою розуміють клас штучних матеріальних освіт, що є продуктом і засобом суспільної праці людини й одним із засобів його життєдіяльності. Таке визначення техніки є орієнтиром для визначення професійно – орієнтованого циклу дисциплін, як наскрізного компонента змісту освіти, і має чітко позначені функції в рамках професійної підготовки фахівців.
Професійно – орієнтовані дисципліни займають проміжне значення між загальноосвітньою і професійною підготовками. Це виявляється в тім, що знання про основи техніки і технології є фундаментом, на якому будується вивчення спеціальних дисциплін. Разом з тим для оволодіння дисциплінами цього циклу необхідні знання математики, фізики, хімії й ін. Політехнічна підготовка виконує функцію, що систематизує, узагальнюючи частнотехнические і частнотехнологические знання. Така підготовка вносить істотний вклад у розвиток і виховання особистості. Вона впливає на розумові, фізичні, моральні і комунікативні особливості особистості.
Вплив на розумові здібності відбувається через формування пізнавальних якостей в області техніки, на моральні особливості – через формування відносини людини до техніки, як невід'ємної частини навколишнього середовища, на естетичні – через формування техніко – естетичних якостей, на фізичні – через формування фізичних якостей людини, зв'язаних з ефективним використанням знарядь сучасної праці.
Слід зазначити, що політехнічна підготовка, як набір навчальних курсів, починається вже на початковій ступіні загальноосвітньої школи, а далі продовжується в рамках професійної освіти в технічних училищах і, установах вищої освіти різних рівнів. Систематична ж політехнічна освіта починає здійснюватися в професійно–технічних училищах, продовжується в технічних коледжах і закінчується у вузі.
Виходячи з усього вище викладеного, для складання навчального плану необхідно виконати наступне:
-визначити перелік дисциплін загальноосвітньої підготовки відповідно до рівня кваліфікації фахівця, увязав їхній зі структурою загальнолюдської діяльності й області знань;
-сформулювати перелік дисциплін загально-технічної підготовки;
-сформувати набір дисциплін загально-технічної (професійно–орієнтованої підготовки) у залежності від профілю підготовки фахівців;
-визначити порядок і час вивчення дисциплін навчального плану відповідно до умов підготовки фахівців.
Велику частину навчального плану по обсязі займають дисципліни професійної підготовки. Причому, у випадку підготовки робітників, дані дисципліни інтегруються в двох, кожна з яких, охоплює весь цикл професійно–теоретичної підготовки ("Спецтехнологія") і професійно–практичної ("Виробниче навчання"). У навчальному плані молодшого фахівця, бакалавра і фахівця професійна підготовка містить у собі набір окремих навчальних дисциплін і практик. Незважаючи на удаване розходження обсягів дисциплін, принципи формування професійної підготовки робітників, молодших фахівців, бакалаврів і фахівців мають загальні закономірності.