2.1 Загальні підходи до оцінки ефективності соціальних програм
Загальна оцінка будь-якої соціальної програми складається з оцінки окремих її аспектів: організаційного, економічного, соціального, політичного тощо. Отримані часткові оцінки можна поєднати в єдину комплексну або інтегральну оцінку, яка дає змогу однозначно оцінити якість програми.
Детальна розробка програми, наприклад, встановлення чітких критеріїв для участі в ній, може бути важливим чинником успіху всієї програми. Якщо вимоги, що визначають коло осіб, які підпадають, наприклад, під дію програми житлових субсидій надто м’які, значна частка коштів, спрямованих на програму можуть потрапляти у руки тих, хто їх не потребує. До того ж суб’єкти можуть змінювати свою поведінку з метою потрапити під дію програми. І навпаки, надто жорсткі правила можуть призвести до того, що частина тих, хто дійсно потребує допомоги, не будуть її отримувати.
Таким чином, при розробці програми майже завжди постає вибір: або частково виплачувати допомогу тим, хто її не потребує, або частину нужденних залишити без допомоги.
Діючі у світі соціальні програми з різним ступенем ефективності виконують свої функції загалом, завжди бажаним є досягнення максимальної ефективності будь-якої програми або рішення. Але тут постають два принципових питання [6, 158]:
1) яким чином оцінити можливі наслідки дії тієї або іншої соціальної програми?
2) Як зробити вибір між справедливістю та ефективністю програми?
Ефективність будь-якої дії або рішення вимірюється шляхом співвідношення ефекту, або результату до суми витрат, пов’язаних з їх здійсненням. Якщо мова їде про досягнення лише економічної ефективності, то ціллю має бути максимізація ефекту при мінімізації витрат.
Оцінка соціальної ефективності являє собою більш складну справу, оскільки соціальні програми майже ніколи не приносять дохід. Адже вони призначені для громадян, і таким чином, «доход» - це вигоди з точки зору громади або суспільства.
Взагалі, витрати на соціальну сферу деякими спеціалістами розцінюються як тягар на зростанні ефективності ринкового механізму. Єдиною причиною для впровадження соціальної політики вони вважають політичні вимоги лівих, та небезпеку соціального вибуху: « В наш час держава з метою забезпечення соціальної рівноваги, а врешті-решт гарантування соціальної стабільності, суспільно-економічного ладу зобов’язана проводити політику перерозподілу доходів» [14, 33-34].
Аргументами на користь такої думки, по-перше, є те, що в результаті дій щодо перерозподілу доходів на користь бідних можуть бути ліквідовані стимули до праці як для тих хто отримує допомогу, так і для тих, за рахунок кого ця допомога забезпечується. По-друге, вважається, що саме дії щодо перерозподілу доходів, можуть коштувати дорожче ніж ті суми, що припадають на отримувачів допомоги.
На етапі розробки програми порівнюються різні варіанти співвідношення очікуваного соціального ефекту з очікуваними витратами на реалізацію програми. На етапі реалізації програми зіставляються досягнуті результати дій програми з очікуваними.
Для оцінки якості або ефективності будь-якої програми можна використовувати такі підходи:
· Оцінити, чи відбулось покращання ситуації на яку була спрямована програма;
· Оцінити вартість приросту соціального капіталу завдяки покращанню ситуації;
· Оцінити ступень досягнення цілей;
· Оцінити співвідношення результатів та витрат;
· Оцінити суб’єктивну думку осіб, що користуються програмою;
· Оцінити непрямі соціальні та економічні наслідки програми.
Досягнення заданих цілей не вичерпує переліку можливих результатів програми. Після оцінки цілей та завдань програми стає можливою оцінка того, як програма впливає на їх розв’язання. До основних дій можна віднести: створення певного правового середовища, інформаційної бази, заходи державного регулювання ринку праці, державна допомога певним категоріям населення тощо.
Ключовим етапом дослідження є вибір схеми побудови оцінки, тобто підходу до вияву, кількісного виразу та порівняння програмних результатів. Простіша схема забезпечує співвідношення фактичних даних про програму – строки виконання, розмір коштів, що витрачаються, обсяги отриманих послуг і з запланованими. Цей підхід потребує встановлення проміжних цілей і відповідних показників для різних періодів з тим, щоб у ході здійснення неодноразово проводити порівняння і за їх результатами своєчасно виробляти необхідні корегуючи дії.
Можливе використання і більш складних схем [6, 155-157]:
1. Співставлення відповідних показників, що мають бути виміряними в 2-х точках: безпосередньо до початку програми і відразу після її завершення. Використання такої схеми можливе у випадку незначних масштабів програми і короткостроковості, а також стабільності умов.
2. Результати порівнюються з розрахунковими даними про стан програмної області. Зміни, що обумовлені дією програми, оцінюються як різниця між параметрами фактичного стану програмної області і тими показниками, що були б зафіксовані за умови, що програма не була здійснена (прогнозується за даними минулих років). Необхідною умовою є наявність чітко визначеної тенденції у динаміці показників за період, що передує програмі.
3. Відбувається співставлення даних по 2-х сукупностях (географічні регіони, групи населення і т. і.) – тих, що підлягали під дію програми. Ця схема іноді використовується для визначення «позапрограмних чинників». Якщо оцінка показує однакові зміни в обох сукупностях, то це може свідчити про дію не програмних, а будь-яких інших факторів, що потребують окремого вивчення.
4. Схема контрольного експерименту. Це схема, що потребує найбільшого використання коштів.
Специфіка будь-якої схеми полягає в способі співставлення даних. Далі виконується оцінка витрат і результатів програми. Мається на увазі визначення того, наскільки програми задовольняють поставлену мету. Для такої оцінки використовують інформацію про інші програми, методи експертних оцінок, математичне моделювання, експериментальні методи.
Необхідно здійснювати позапрограмний контроль за ходом та результатами виконання програми для того, щоб своєчасно вносити до неї корективи, порівнювати отримані результати з цілями. Це має посилити відповідність за ефективність використання ресурсів.
На макрорівні оцінити ефективність програм можна за допомогою динамічних співставлень показників, що характеризують рівень життя населення:
- Рівень доходів;
- Рівень бідності;
- Глибина бідності;
- Питома вага витрат на харчування у загальних витратах;
- Співвідношення середньої пенсії за середньою заробітною платою;
- Коефіцієнт Джині тощо.
Такі співставлення добре демонструють зміни, що відбулись у рівні добробуту населення за час дії програми, проте, цей метод не дозволяє відокремити ті зміни, які сталися внаслідок дії програми і ті, що відбулися під впливом інших чинників. Тому, ці розрахунки доцільно доповнити показниками, що характеризують зміни у добробуті тільки частини населення, що підпадає під дію програми і зробити їх співставлення з параметрами змін для всього населення.
2.2 Характеристика міських цільових програм які реалізуються в місті Одесі (за перше півріччя 2006 року)
Оцінка ефективності тієї чи іншої програми, поза всім іншим, залежить також від існуючої в той чи інший час системи пріоритетів і політики, що здійснюється на рівні держави. Так політика в умовах бюджетної кризи, як правило, базується на діях щодо стримування видатків. Вирішення цієї проблеми пов’язане з посиленням адресності соціальних програм, і таким чином, вимір їх ефективності містить у собі два аспекти: «горизонтальну» ефективність, тобто надання допомоги всім без виключення нужденним, і «вертикальну», що означає надання допомоги за бідністю це означає надання її тільки бідним верствам населення.
Протягом 1-го півріччя 2006 року Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради реалізовані такі цільові програми [1]:
| Назва програми або зміст заходу | Всього витрати (тис. грн.) | У тому числі за рахунок коштів | Виконано | ||
| Бюджет-них | Залу-чених | кошти | кількість чол. | ||
| 1. Управління соціального захисту населення та праці | |||||
| Всього: | 15230,4 | 15230,4 | - | 6063708 | 64776 |
| 1.1.1 Програма "Дешевий хліб" | 4500 | 4500 | - | 1680576 | 16960 |
| 1.2. Програма надання допомоги у вигляді продуктів харчування та непродовольчих товарів соціально незахищеним верствам населення міста Одеси | 2300 | 2300 | 1128548 | 32833 | |
| 1.3. Програма надання послуг та інших видів допомоги соціально незахищеним верствам населення міста Одеси, всього, у т.ч. | 5050,4 | 5050,4 | 1771991 | 9393 | |
| 1.3.1. допомога на лікування (хірургічні операції); | 500 | 500 | 327611,8 | 80 | |
| 1.3.2. медично-соціальна реабілітація (стоматологічна допомога, зубне протезування та оперативне лікування на очах, надання та ремонт засобів протезування і допоміжних засобів); | 11 10,00 | 1110 | 245898,4 | 961 | |
| 1.3.3. допомога сім'ям загиблих в Афганістані; | 115,2 | 115,2 | - | 112000 | 80 |
| 1.3.4. допомога сім'ям загиблих міліціонерів; | 56 | 56 | - | 47600 | 34 |
| 1.3.5. безоплатне ритуальне поховання учасників бойових дій; | 1500 | 1500 | - | 581232,5 | 697 |
| 1.3.6. послуги бані, пральні; | 52 | 52 | 18385 | 5217 | |
| 1.3.7. послуги культури; | 10 | 10 | 850 | 970 | |
| 1.3.8. адресна грошова допомога: | 192 | 192 | - | 91000 | 1 142 |
| 1.3.9. грошова допомога в особливих випадках; | 1008 | 1008 | - | 340213,3 | 200 |
| 1.3.10. заходи з охорони здоров'я: | 500 | 500 | - | ||
| 1.3.1 1. надання стипендії | |||||
| ім. Свободи | 7,2 | 7,2 | - | 7200 | 12 |
| 1.4. Програма з надання дотацій населенню міста Одеси у сфері житлово-комунальних послуг | 1500 | 1500 | 799712 | 4299 | |
| 1.5. Програма підтримки | |||||
| ветеранів Великої | |||||
| Вітчизняної війни 1941-1945 років та учасників бойових дій, у т.ч. | 1200 | 1200 | 312527,3 | 597 | |
| 1.5.1. реабілітація ветеранів | |||||
| війни в Афганістані; | 98 | 98 | - | 93000 | 160 |
| 1.б. Програма підтримки осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи | 450 | 450 | 347000 | 694 | |
| 1.7. Програма розв'язання пріоритетних соціальних проблем м. Одеси з використанням механізму соціального замовлення, всього, у т.ч. | 230 | 230 | 23353,95 | ||
| 1.7.1. Соціальний захист інвалідів та їх соціально-психологічна реабілітація | 3000 | ||||
| 1.7.2. боротьба з дитячою безпритульністю та бездоглядністю: | 50 | 50 | |||
| 1.7.3. профілактика СНІДу, ВІЛ-інфекції та наркоманії; | 40 | 40 | 6000 | ||
| 1.7.4. сприяння зайнятості та активному довголіттю людей похилого віку | 40 | 40 | 7085 | ||
| 1.7.5. соціальне обслуговування тяжкохворих, у т.ч. на дому та в стаціонарних установах | 60 | 60 | - | 7268,95 | |
В рамках міської цільової програми підтримки ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, учасників бойових дій на 2006 рік: 306 учасників оборони чи визволення м. Одеси щомісячно отримують стипендію міського голови у розмірі 50 грн. кожний. З початку року виплачено 61200 грн.