Виникнення соціальної роботи як професії
План
1. Соціально - економічні й політичні передумови
2. Організована добродійність і сетльменти
3. Виникнення й розвиток шкіл підготовки соціальних працівників
4.Наукові дослідження соціальної роботі в період 1945-1970р
Література
1. Соціально - економічні й політичні передумови
Професії, як відомо, являють собою такі типи занять, які орієнтовані на потреби певних верств населення й покликані вирішувати важливі соціальні проблеми зопорою на комплекс спеціалізованих знань.У літературі виникнення соціальної роботи як професії звичайно датують кінцем XIX початком XX століть. Саме в цей період у ряді індустріально розвинених країн з'являються групи фахівців, які починають професійно займатися соціальною роботою, створюють навчальні заклади, навчають соціальних працівників. Великобританія й США були тими країнами, де соціальна робота раніше всього оформилася як особливий вид діяльності, і де вона потім була поставлена на професійну основу.Що ж обумовило потребу в підготовці соціальних працівників професіоналів і розвиток соціальної роботи як наукової й навчальної дисципліни? Основними причинами, на думку дослідників, були наступні:
1. руйнування єдиного співтовариства, пов'язаного із загальними принципами й нормами існування;
2. урбанізація й індустріалізація;
3. збільшення й соціальні зв'язки й відносин людини.Стрімкість індустріального розвитку в країнах Європи й США, урбанізація, що збільшила в суспільстві частку маргінальних верств населення, слабко адаптованих до життя в місті, розривши традиційних соціальних зв'язків у відносинах між людьми, між людиною йсуспільством привели до появи таких соціальних проблем, які неможливо було вирішуватиметодами, випробуваними в традиційному суспільстві.В умовах різкого загострення суспільних відносин серед найбільш освіченихлюдей формувалося переконання, що суспільство боляче і його треба лікувати, опираючись на методикудобродійності й милосердя.Однак, багато хто, кого турбувало тяжке становище широких мас, були переконані,що зміни в суспільстві це природний процес. Ці люди вважали, що якщо занедужала людина її треба лікувати, але щоб вона прийняла як належне існуючу дійсність, примирилася ізпроблемами суспільства.Тобто, у рамках соціальної роботи стали паралельно розвиватися два напрямки, що протистоять один одному в розумінні соціальних проблем. Цей процес, як указують автори,був характерний як для США, так і для ряду країн Європи, особливо для Великобританії, Нідерландів, Німеччини. Характерним було й те, що розвиток соціальної роботи на обох континентах стимулювало один одного.Особливо бурхливо процес становлення соціальної роботи як професійної діяльності проходив у США. Перетворення міських поселень у міста й ріст кількості приїжджих,злочинців і невдах викликали значне збільшення числа богаділень і в'язниць, у яких умови утримання були просто жахаючі. Гостро встало питання про опіку над бідними, розумовонеповноцінними й засудженими. Ці категорії потрапили під захист органів штатів, а потім Рад добродійності штатів. У суспільному секторі з'явилися добровольчі організації й агентства по догляду за дітьми. Ради добродійності й перетворення штатів виникли в 60і р. 19 століття. Вони мали різну структуру й обов'язки, але їхнім основним завданням було надання консультаційної допомоги законодавцям в області керування різними установами. У Ради входили відомі філантропи, добровольці, утворені люди того часу, і їхня діяльність не оплачувалася. В 1865 році члени Рад з різних штатів об'єдналися в Американську Асоціацію соціальних наук. Однак незабаром стало ясно, що різні групи людей, займаючись одною справою наданням допомоги людям, розділяють різні погляди й переслідують різні інтереси.Багато хто вважали, що вирішувати практичні соціальні проблеми необхідно на основі наукових знань про людину. Практичні працівники, займаючись доглядом за немічними людьми й здійснюючи контроль допомоги бідним, були зацікавлені, у першу чергу, у розробці простих методик, які можна було б застосовувати на практиці. Зіткнення інтересів придбало різку форму. В 1874 році практичні працівники вийшли з Асоціації й організували своє власне об'єднання Національну конференцію добродійності й перетворення (у деяких джерелах вона згадується як Національна конференція добродійності й виправних дій).Створення Національної конференції добродійності й перетворення, на думку відомого американського соціолога Зимбаліста, з'явилося початком професійної соціальної роботи («Основні питання й напрямки в дослідженні соціального добробуту», 1977).Саме із цього часу, пише вчений, початки розвиватися організована соціальна робота.Початковий етап процесу її розвитку в американській літературі характеризується як етап переходу від перших невпевнених кроків до формалізованих методів.
2. Організована добродійність і сетльменти
У вісімдесятих роках 19 століття в США виникли дві професійні організації, що поклали початок двом напрямкам у соціальній роботі. Одна з них благодійна, створена по типі Лондонського суспільства організованої добродійності, з'явилася в Баффало в 1887 р. Інша Гільдія сусідів (поселенців) була організована в 1886 р. у Нью-Йорку. Обидві організації черпали свої погляди в традиціях вікторіанської Англії й швидко розвивалися. До 1892 року у великих містах США й Канади були створені 92 благодійні організації.Що стосується поселень емігрантів, переселенців, так званих сетльментів, те до 1986 року їх було вже 44 і це число постійно росло. Необхідно помітити, що такі поселення виникли не тільки в США, але й в Англії, Німеччині, Фінляндії й ряді інших країн.Обидві організації або рухи виникли для практичних дій в інтересах бідних і нещасних людей. Вони залучали до себе утворених людей з вищих і середніх верств населення. Їхня діяльність була особливо приваблива для молодих жінок, які побачили в соціальній роботі можливість підвищити свій соціальний статус і одержати економічну незалежність. Обоє руху були близькі до церкви.Рух добродійності очолювала Мери Річмонд, і вона безпосереднє не виступала за соціальні реформи. Ідейною основою цього руху було визнання того, що причина бідності й соціальних проблем людини укладена в ньому самому. Візити добровольців з метою встановлення контакту були найбільш кращою формою спілкування з бідняками.Члени благодійного суспільства вважали, що відвідування повинні замінити будинку піклування,які донедавна були головним джерелом допомоги.Під час відвідувань дружні візитери, як тоді називали добровольців у США, велививчення, реєстрацію, здійснювали співробітництво й координаційну роботу з метою визначення того, що повинна містити в собі необхідна підтримка. Для членів суспільств, що наносять візити в бідні родини, проводилися конференції, де вони зустрічалися з іншими працівниками, обмінювалися досвідом і ідеями. Для них уже тоді існували, щоправда, нечисленні посібники з викладом основних правил поведінки. Ці організації, на думку американських учених, з'явилися попередниками сучасної системи вивчення життя неблагополучних родин і надання їм допомоги.Добра рада, що повинен була запалити промінь надії, став кращим методомроботи. Матеріальна допомога надавалася тільки в крайніх випадках і в такій формі, щобне скривдити, грошей же бідним не давали. Звичайно видавалися предмети першої необхідності й уневеликих кількостях, лише для задоволення самих насущних потреб. Видача посібників незаможним людям, що живуть самостійно, а не в будинках піклування, уважалася порожньою витратою засобів, що наносить збиток їхньої моральності. Добровольці, що наносили візити, звичайно молоді й заможні жінки, як було відзначено вище, бачили у своїх клієнтах об'єкт виховної роботи, чиє нещасне й скромне положення є результатом неуцтва абовідсутності властивому середньому класу цінностей і стилю життя, насамперед помірності, працьовитості, ощадливості, що стримують негативні якості людини.Рух поселенців (сетльментів) виступало за соціальні реформи. Основна ідеяцього руху полягала в тім, що навколишнє середовище хворе, і її необхідно міняти, щобпокінчити з бідністю й нещастями людей. Робота здійснювалася в американських кварталах,Волонтери, які симпатизували ідеям Джейн Адамс і Елен Стар - фундаторкам цьогоруху, переселялися у квартали бідняків і жили по сусідству з нужденними в допомозілюдьми. Але, якщо благодійні організації займалися вивченням умов життя людей,головним чином тих, хто до них звертався по допомогу, то представники руху сетльментівзаймалися, в основному, освітньою діяльністю, прилучаючи до професії, і організацієюдозвілля. Найбільш відомим був, створений в 1889 році, будинок емігрантів ХалХаус у Чикаго. Вінобслуговував людей 19 національностей, давав житло працюючим дівчатам, мав денні ясла, музей, клуб для хлопчиків, невеликий театр. На думку американських учених, рухсетльментів поклало початок груповій соціальній роботі.Як бачимо, займаючись одною справою - наданням допомоги бідним і нещасним людям благодійні організації й сетльменти використовували різні методи роботи. Однак, незважаючи на розходження в діяльності, члени суспільства добродійності й рухи поселенців у певній мері співробітничали. Наприклад, працівники сетльментів могли виступати в ролідружніх візитерів у програмах благодійних організацій.Зачатки соціальної роботи як професії, на думку англійського фахівця ТеодораШанина, саме й виникли ледве більше сторіччя назад, коли благодійні організації почали пошук моделей систематичної роботи зі своїми підопічними. Знову благодійні організації, що відкриваються, будинку для емігрантів, пансіони стали школою підготовки соціальних реформаторів, лідерів, які протягом наступнихдесятиліть були в перших рядах соціальних реформ і починань в області соціальної роботи.Суспільства добродійності, незважаючи на свою назву, уважали, що надання допомогив більших масштабах приносить більше шкоди, чим користі. Тому вони намагалися знайти засобидля усунення причин бідності. Вони були переконані, що науковими методами можна вилікуватитаку «хворобу» суспільства як бідність. Надаючи великого значення знанню фактів і теорії,члени суспільств організованої добродійності відрізнялися сильним бажанням домагатисясправедливості, щоб зробити життя робітників не такий похмурої й важкої. Більше того, вони визнавали їхнє право на людське існування й достоїнство, право на відпочинок і соціальнезабезпечення в старості. Це були ідеї так званої наукової добродійності або наукової філантропії так називали лідери добродійності свою концепцію.Наукова добродійність виходила з лібералізму політичної філософії США,сформульованої в Декларації незалежності. На думку вчених, поняття «наукова» у тойчас було деякою мірою наївним, якщо судити по більше пізніх стандартах. Лідеридобродійності думали, що ті, хто допомогає повинні пристосовувати свої діїдо існуючої ситуації, і що допомога повинна бути раціональної, із чітко вираженими цілями й очікуваними результатами.Професійна соціальна робота - уважають дослідники, одержала свій початок урусі пропагандистів наукової добродійності або наукової філантропії в кінці 19століття. Лідери добродійності критично проаналізували політикові різних організацій і програм, а також систему керування ними, тобто, діяльність місцевих суспільних ічасток агентств і установ штатів. Багато захисників концепції наукової філантропії були сумлінними фахівцями, що думали, повторюємо, що «наукова» - значить раціональна і практична таке було розуміння сутності й результатів добродійності.У кінці 19 століття соціальні реформатори й лідери добродійності починають організовувати систему професійного утворення, подібно підготовці лікарів, учителів, священиків і т.д. Тобто ідея добродійності, як добровільної активності трансформується в ідею соціальної роботи в якості систематичної, організованої професійної допомоги нужденної.Як висновок приведемо слова одного з видних американських фахівців в області соціальної роботи Р.Рамзея: «Виникнення соціальної роботи довелося на час, коли конкурентна експлуатація була на піку, і багато подань суспільства про добродійність і філантропію були пов'язані із чеснотами «моральних переконань». Особлива необхідність у роботі з «соціалізації» виникла у відповідь на явну потребу у великомасштабних соціальних реформах. До початку століття суть, що соціалізує, цієї нової роботи перемістилася з добровільної добродійності на наукову філантропію, почалася боротьба за те, щоб армія добровільних працівників одержувала гарантований заробіток і відповідну підготовку. У Європі діяльність у новій професійній сфері, що розвивається, була позначена як «соціальна медицина». У Північній Америці загальноприйнятим терміном ще на початку століття став термін «соціальна робота».