Основні механізми соціального контролю:
1) власне контроль, здійснюваний ззовні, в тому числі шляхом покарань і інших санкцій;
2) внутрішній контроль, забезпечуваний інтериалізацією суспільних норм і цінностей;
3) непрямий контроль, викликаний ідентифікацією з референтною законослухняною групою;
4) контроль, заснований на широкій злочинності різноманітних способів досягнення цілей і задоволення потреб.
Розділ ІІ Види девіантної поведінки
2.1 Протиправна поведінка, різновид девіантної поведінки
Протиправна поведінка - така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми і об'єктивно наносить шкоду окремим людям, спільнотам, установам, суспільству в цілому.
Осіб, схильних до протиправної поведінки, можна поділити на такі категорії:
1. Послідовні правопорушники - особи, яким властива активна, свідома протиправна поведінка, свідоме самостійне створення ситуацій протиправної поведінки, самовиправдання.
2. Ситуативні правопорушники - особи, яким властива певна суперечливість мотивації поведінки (наявність як протиправних мотивів, так і мотивів слідування праву), правопорушення вчиняються під впливом ситуації або інших осіб, але не робиться спроба протидії ситуації, її наслідки використовуються у власних цілях.
3. Випадкові правопорушники - у цілому правослухняні громадяни, які зробили протиправні вчинки несвідомо або під впливом екстремальних обставин, але в особистості яких є певні передумови до протиправної поведінки (мотивація, характер тощо).
Протиправна поведінка є наслідком неспроможності окремої людини знайти дозволений юридичними нормами спосіб задоволення власних потреб. Причинипротиправної поведінки слід шукати в соціальних умовах існування людини і особливостях її особистості, перш за все її мотиваційної сфери, ціннісних орієнтаціях, особливостях емоційно-вольової сфери. Соціальні проблеми, з одного боку, породжують складні життєві ситуації, при вирішенні яких людина порушує правові норми, з іншого - впливають на формування особистості людини.
Серед соціальних чинників правопорушень можна виділити:
- загострення соціальних проблем (зниження рівня життя, проблеми зайнятості і працевлаштування, забезпечення житлом тощо);
- неефективну роботу соціально-культурної сфери, обмежені можливості для змістовного проведення дозвілля;
- неефективне законодавство;
- недоліки в роботі правоохоронних органів;
- кризу системи народної освіти;
- низький рівень правової, педагогічної культури населення;
- криміналізацію культури;
- поширення зловживання алкоголем, наркотичними речовинами;
- недостатній рівень соціального захисту населення, брак можливостей отримати соціально-психологічну допомогу тощо.
Формуванню схильності до протиправної поведінки сприяють виховання за умов криміногенного середовища, в проблемних і кризових сім'ях, відсутність індивідуального підходу до проблемної дитини в навчально-виховних закладах, вплив асоціальних груп.
Особистістьлюдини, схильної до свідомих правопорушень, як правило характеризується:
- мотивацією, що передбачає антигромадський засіб задоволення потреб або аномальні потреби;
- ціннісними орієнтаціями, які допускають порушення норм права та моралі;
- особливостями інтелекту та емоційно-вольової сфери, що ускладнюють оцінку ситуації та вибір правомірних засобів поведінки, утримання від асоціальних дій, протистояння тиску оточуючих.
Мотивамипротиправної поведінки можуть бути:
1. Безпосереднє досягнення умов, необхідних для існування.
2.Самоствердження (на соціальному, соціально-психологічному, індивідуальному рівні).
3. Страх перед можливою агресією, небезпекою, бажання упередити реальний або уявний напад на себе.
4. Перекладання агресії на іншу особу.
5. Бажання отримати гострі відчуття (ігрова мотивація).
Протиправна поведінка може слугувати безпосередньому задоволенню потреби, ліквідації перешкод на шляху задоволення потреб, здійсненню більш віддалених життєвих планів, вирішенню особистих конфліктів. [12;14]
2.2 Суїцидальна поведінка
Суїцид (самогубство) - свідоме усунення себе з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність втрачає сенс.
Можна виділити:
• ритуальні самогубства - усунення себе з життя відповідно до релігійної або культурної традиції;
• героїчні (альтруїстичні) самогубства - жертвування собою заради інших людей або надцінної ідей;
• самогубство як реакцію на нездоланну життєву ситуацію.
Ймовірність дезадаптації індивіду об'єктивно зростає у періоди соціально економічної нестабільності в суспільстві. Але світова статистика свідчить, що заможні і благополучні країни страждають від цієї проблеми такою ж мірою, як і країнами з економічними негараздами і ознаками соціальної кризи.
Певний відтінок на суїцидальну поведінку накладають такі чинники:
• соціальний і майновий стан (бідні люди накладають на себе руки через нестачу джерел існування, а заможні - через втрату престижу і становища у суспільстві);
• професія (ризикованими є професії, пов'язані з небезпечною для життя і великою відповідальністю, наприклад: поліцейські, лікарі, юристи);
• стать (жінки ідуть на суїцид частіше через проблеми у особистих взаєминах, а чоловіки через проблеми на роботі);
• вік (в молодості це пов'язано з високою емоційністю, надмірними вимогами до себе і браком життєвого досвіду, у старості - з втратою життєвого сенсу перспектив, звуженням кола спілкування і соматичними хворобами).
Але тим не менше соціальні та демографічні чинники ще не визначають схильності до суїциду. Коріння самогубства лежить у конкретній ситуації існування окремого індивіду і його особистих, психологічних якостях.
Найчастіше до спроб суїциду призводять такі ситуації:
• особисто-сімейні конфлікти (розлучення, невдалі шлюби, хвороба або смерть близьких родичів, невдала любов, статева неспроможність тощо);
• проблеми, пов'язані зі станом здоров'я (прогресуючи хвороби, невиліковність хвороби, каліцтво);
• проблеми, пов'язані з асоціальною поведінкою суїцидента (страх перед кримінальною відповідальністю тощо);
• конфлікти на роботі або в навчальних закладах.
Мотивом суїцидальної поведінки можуть бути як бажання позбутися проблеми, втекти від неї, так і бажання відплати, протест.
Серед психологічних чинників, що сприяють формуванню суїцидальних намірів, можемо виділити:
1. Психічні хвороби (шизофренія, МДП).
2. Наявність характерологічних деформацій (акцентуацій характеру, психопатій - дистимічної, циклоїдної, лабільної, сензитивної).
3. Наявність гострих або хронічних межових психічних розладів.
У своїй більшості суїциденти - це ті, хто більше за інших схильний до депресій, у кого легко розвивається почуття безнадії, хто більше за інших уразливий щодо стресу, імпульсивний, невпевнений у собі, схильний до сумнівів, залежний від оточуючих або недостатньо гучний, безкомпромісний, надмірно вимогливий до себе. [10;17]
Виділяють такі групи ризику, пов'язані із суїцидами:
1. Молодь з порушенням міжособистісних відносин, ті, хто зловживає алкоголем або наркотиками, молоді люди з девіантною, кримінальною поведінкою.
2. Представники расових, національних або сексуальних меншин.
3. Ув'язнені в тюрмах.
4. Військовослужбовці першого року служби.
5. Ветерани війни.
6. Люди похилого віку, які страждають від хвороб або покинуті близькими.
7. Люди, які знаходяться в стані соціальної ізоляції.
Стан людини,яка стоїть на порозі самогубства, характеризується такими рисами:
- звуженою свідомістю, повною концентрацією на болісних переживаннях;
- відчуттям безпорадності;
- прагненням втекти від проблеми;
- нездатністю побачити альтернативні шляхи виходу з психотравмуючої ситуації;
- пошуком зовнішньої допомоги.
Наявність у людини суїцидальних ознак можна виявити за такими зовнішніми ознаками.
Вербальні ознаки:
- людина часто говорить про свій душевний стан;
- прямо і явно говорить про смерть;
- вдається до опосередкованих натяків ("я не буду для когось проблемою" , "тобі більше не доведеться про мене піклуватись");
- жартує з приводу самогубства;
- надмірно самокритична;
- надмірно зацікавлена проблемою смерті.
Ситуативні ознаки:
- соціальна ізоляція;
- нестабільне соціальне оточення: серйозні проблеми у сім’ї, тяжкі хвороби;
членів сім’ї, утому числі алкоголізм і наркоманія;
- незавершена спроба самогубства;
- випадки самогубства в сім’ї. [17;25]
2.3 Форми прояву адиктивної поведінки
Серед проблем, що стоять перед нашим суспільством, однією з найболючіших є наркоманія. За останні роки постійно збільшується кількість осіб, хворих на наркоманію. Все більше людей, перш за все молоді, вживають наркотики періодично. Деякі з них (канабіс, екстезі) стають частиною субкультури певного кола молоді. Наркотики - це психоактивні речовини, які оказують специфічний вплив на нервову систему та організм людини у цілому, викликають стан зміни свідомості, а при тривалому використанні здатні викликати залежність, що призводить до вживання даної речовини у шкідливих до здоров'я дозах.
Процес залучення окремої особистості або соціальної групи до немедичного вживання наркотиків називається наркотизацією,поведінка, пов'язана із вживанням наркотиків - адиктивною, а хвороба, викликана наркотичною залежністю - наркоманією.
Єдиного чинника, який спричинює схильність до вживання наркотиків, не встановлено. Можна виділити ряд соціальних і психологічних чинників, які сприяють наркотизації.