5. Зустрічі групи відбуваються в усталених термінах.
6. Кожен бере відповідальність за групу – група не має жодного формального керівниика.
7. Проведення зустрічі групи є ротаційне – щотижня інша особа.
8. Приходимо на зустрічі групи не лише щоб „брати” (увагу, співчуття, підтримку) від інших, а й „давати” свій досвід іншим.
9.Поділ завдань. Надзвичайно важливо, коли учасники беруть участь у функціонуванні групи. Не дозволяйте собі бути головним організатором, бо тоді це буде лише твоя група, а не спільна.
10.Місце зустрічі і час. Година і місце повинні бути зручні кожному учаснику.
11.Структурування зустрічей.
12.Частота зустрічей. Це учасники приймають рішення як часто вони хочуть зустрічатися.
Варто також звернути увагу на організаційні аспекти, такі як поділ завдань, пунктуальність, місце, час зустрічей, так щоб учасники відчували співтворення цієї групи, в якій будуть говорити про свої проблеми.
Записані правила, це інструменти соціального працівника, які використовуєте в ті моменти, коли люди запізнюються, оцінюють чи критикують.
Групи самодопомоги (взаємодопомоги) — групи, учасники яких, поділяючи певні особисті інтереси, маючи подібний досвід, об'єднуються для співпраці з метою реалізації власних потреб чи потреб громади завдяки обміну інформацією, взаємопідтримці, іноді — представництву.
Участь у роботі груп самодопомоги позитивно впливає на ставлення людини до життя, бачення себе серед інших людей і в світі загалом.
Перш за все, взаємодопомога – процес, під час якого люди діляться своїм досвідом, ситуаціями або проблемами. Це і отримання надання допомоги, реалізація своїх можливостей, отримання інформації.
Відмінність групи взаємодопомоги від будь-яких інших груп полягає в тому, що тут зустрічаються люди з якимись спільними проблемами, для прикладу, батьки, в яких є діти-інваліди, люди з наркотичною залежністю, чоловіки (жінки), в яких дружини (чоловіки) на заробітках за кордоном і в яких є малі діти і т.д., тобто перелік може бути дуже довгим.
Головний фокус взаємодопомоги – емоційна підтримка та інформаційний обмін. Але хотілось би наголосити, що результативність її буде тоді, коли проблема стане спільною для певного кола. З цього виходить, що можна організувати декілька груп взаємодопомоги, але спершу треба визначити проблему.
Робота в групі може:
- допомогти людям відчути, що вони не є ізольованими і не залишаться наодинці зі своїми проблемами;
- дати можливість зустрітися і знайти друзів;
- допомогти людям стати більш впевненими у своїх силах;
- допомогти обмінюватися ідеями та інформацією, наприклад, про нові доступні ліки або про місцеві служби підтримки;
Робота в групі самодопомоги, робить її учасників більш впевненими у власних силах. Група в цілому має сильніший вплив, ніж робота кожного окремо. Групи здатні допомогти змінити особисті долі людей, а також їх навколишній світ. Вони можуть поліпшити особисте життя членів групи - послабити їх почуття ізольованості та забезпечити їх моральною підтримкою та інформацією.
Іноді організація групи самодопомоги є лише першим кроком, і згодом її діяльність набуває значно ширших масштабів. Йдеться про те, що члени такої групи, займаючись розв'язанням своїх питань, починають бачити їх у широкому соціальному контексті. На цій підставі вони вступають у взаємодію з органами влади, добиваючись прийняття загальнодержавних рішень, ухвалення законів, завдяки яким можна було б подолати проблеми певних категорій людей у межах усього суспільства.