Важливою складовою успіху груп взаємодопомоги є робота в команді. Як тільки учасниці усвідомлюють, що їх проблеми подібні, вони починають звертатися по підтримку одна до одної. Вони відкрито діляться власним досвідом заради допомоги іншим. Визнання учасницями схожості проблем зближує їх. Групи організовані таким чином, що ті ж самі люди регулярно збираються разом згідно з попередньо узгодженим розкладом. Це дозволяє їм почуватись невимушено і уникати незручностей, які можуть бути викликані постійною зміною учасниць групи.
Опитування, проведене Житомирським Центром «Жінка для жінки», показало, що завдяки групам взаємодопомоги 72% учасниць почуваються більш впевненими в собі; 60% змогли покращити стосунки в родині. 28% учасниць навіть зазначили, що знання та навички, набуті при відвідуванні групи, допомогли їм працевлаштуватися. [30-32, 5]
Алан Браун у праці «Групова робота у Великобританії» описує свій особистий досвід: «Цей феномен ілюструють два епізоди, що завдали мені багато болю і хвилювання: першим був період мого серйозного захворювання, другим – період сильного емоційного стресу. Обидва рази мене підтримували друзі і сім’я, але в кожному випадку можливість зустрітися з іншими людьми, котрі перебували в подібній ситуації, була вирішальним фактором, що дозволяв мені розв’язати проблему. Коли я був серйозно хворий, не було ніяких організованих груп для людей з моїм станом, але деякі з тих, хто разом приймав лікування, утворили свою власну неформальну групу, в якій ми були здатні підтримувати одне одного та ділитися турботами, а також корисною інформацією про наші умови та лікування. Коли мене спіткав емоційний розлад, найбільш важливою допомогою, яку я отримав як один-на-один, так і в організованих групах, була з боку тих, хто проходив чи пройшов через подібний досвід». [2]
Терапевтичний ефект групи як основа методів роботи з клієнтами
Більшість методів профілактичної роботи, запропонованої для формування здорового життя молоді, мають терапевтичний ефект групи за свою основу. Зокрема це такі методи, як обговорення в групах (дискусія, «мозковий штурм»), навчання практикою дії (рольова гра і т.п.), семінари-тренінги.
Обговорення в групах дозволяє обговорити своє ставлення до проблеми, думки та ідеї, що виникли в процесі вивчення інформації, з’ясувати ставлення до проблеми інших учасників. Дискусія дає можливість учасникам виразити свою думку з того чи іншого питання на основі своїх знань та попереднього досвіду, а також розширити, поглибити його, а в деяких випадках – змінити на протилежне. Нерідко при обговоренні дискусія набуває гострого характеру, і сторони не досягають консенсусу. Тим не менш, при цьому формуються ціннісні установки, запам’ятовуються основні факти, що згодом здійснюють вплив на поведінку людини. (Найкраща кількість людей для дискусії – 6-8). Також демократично та ненав’язливо обговорити свої проблеми допомагає метод «мозкового штурму», що являє собою хороший спосіб швидкого включення усіх членів групи в роботу на основі вільного вираження своїх думок щодо питання, яке обговорюється. Ефективність цих методів – 50%.
Навчання практикою дії як метод – це використання рольових ігор, програвання ситуацій, практичні заняття, лабораторні роботи, самостійне дослідження – тобто те, що може узнати людина, намагаючись «влізти в шкуру» об’єкта, що вивчається, або відчувши процес змін об’єкта в результаті певного явища. Рольові ігри дають учасникам змогу «побувати» у якійсь життєвій ситуації у ролі певного персонажа. При цьому люди менше соромляться, коли треба висловитися з тих чи інших питань, виразити свої почуття, бо вони роблять це від імені вигаданого героя. Інша корисна сторона рольової гри – тренування варіантів поведінки в тих ситуаціях, в яких можуть опинитися учасники. Наприклад, корисно спробувати обіграти з молодими людьми варіант покупки презервативів в аптеці, або ситуацію, коли компанія друзів «вмовляє» спробувати наркотик. Підготовка молоді до зустрічі з подібними ситуаціями в житті дозволить їм заздалегідь отримати ряд навичок, допомогти відповісти відмовою на реально небезпечну пропозицію. Ефективність цього методу – 70%.
Семінар-тренінг – це сукупність багатьох методів роботи, організована таким чином, що навчальний процес переживається як частина реального життя, що дозволяє досягти дуже високої ефективності. Усі результати тренінгу не видно одразу, але отримані знання і навички реалізуються людиною, що пройшла тренінг, в реальних життєвих ситуаціях. [6] Тренінг є досить складним методом, що відмінний від всіх попередніх і тому потребує окремого розгляду.
Тренінг, вважають фахівці, подібний до самого життя в мініатюрі. Описати тренінг словами людині, яка не відчула його на власному досвіді, так само складно, як висловити внутрішні переживання - зазвичай важко підібрати прості, ясно зрозумілі формулювання. Краще пройти через тренінг самому і пересвідчитися, що зміст групової роботи є захоплюючою подорожжю для розуму і душі. Навчання в тренінгових групах дарує учасникам радість, конструктивне спілкування, навички співпраці, нових друзів, відкриває нові перспективи.
Люди краще ставляться до тих, хто не змагається з ними, не суперечить, не конкурує. Аби досягти життєвого успіху, доцільно порозумітися, налагодити конструктивні взаємини з іншими, а для цього слід навчитися уважно слухати співрозмовників, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивні риси, взаємодіяти, загалом змінити притаманний людині від природи потяг до змагань на стимулювання співпраці. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з навчальної тематики, а й допомагає змінити неконструктивне ставлення до людей на ефективну модель співробітництва. (10-11)
Тренінг сприяє ефективності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності усіх учасників. У центрі уваги – самостійне навчання учасників та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність навчального процесу несуть однаковою мірою як ведучий, так і кожен учасник тренінгу.
Тренінг – це:
1) группа, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним;
2) процес, під час якого учасники вступають у взаємодію;
3) навчання, результат якого досягається у взаємодії всіх учасників тренінгу;
4) відкриття учасниками в собі нових можливостей, відчуття того, що вони знають і вміють більше, ніж до цих пір думали про себе;
5) можливість у безпечних, з одного боку, трохи штучних, а з іншого – наближених до реальності умовах взаємодії з іншими людьми досягти бажаних змін. [7]
Резюме
Ми розглянули терапевтичний ефект групи як результат дослідження, як висновок з досвіду діяльності організацій та особистого досвіду клієнтів, як базис методів соціальної роботи; ми також розглянули негативний ефект групи та з’ясували, що він не є обов’язковим супутником роботи в групі. Можна зробити висновок, що, за правильної підготовки соціальних працівників та вдалої організації роботи в групі, групова соціальна робота може допомогти клієнтам розв’язати проблеми, знайти підтримку та налагодити своє життя – отже, група є ефективною формою організації соціальної роботи, що завдяки своєму терапевтичному ефекту відповідає її завданню.
Бібліографія:
1. Соціальна робота: В 3 ч. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2004. – Ч.2: Теорії та методи соціальної роботи / А.М. Бойко, Н.Б. Бондаренко, О.С. Брижовата та ін.; За ред. Т. В. Семигіної, І.М. Григи. – 2004. – 224с.
2. Практика социальной работы: под ред. К. Ханфея и Т. Филпота – Амстердам-Київ, 2006 (Асоціація психіатрів України, Geneva Iniciative)
3. І. Грига, Г. Ходас (Школа соціальної роботи НаУКМА) «Зміни ставлення до проблеми залежності у родичів хворих на алкоголізм та наркоманію внаслідок групової роботи »
4. Принцип активизации в социальной работе: под ред. Ф. Парслоу. – М.: «Аспект Пресс», 1997. – 223с. (серия «Социальная работа в меняющемся мире»)
5. «Складові нашого успіху»: Досвід реалізації Проекту попередження торгівлі людьми в Україні 1998-2004 (Winrock International)
6. Клиники, дружественные к молодежи (пособие для организатора) – Новосибирск: ЗАО «Новополигрфцентр», 2004. – 300с.
7. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді / Г.М. Бевз, О.П. Главник – К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2005. – 172с.