10. Алкоголізм і наркоманія. Наявність більше 100 притулків і центрів для хворих алкоголізмом і наркоманією дають Армії Порятунку можливість допомогти щорічно більш ніж 15 тисячам чоловік.
11. Допомога інвалідам. В Армії Порятунку є десятки установ, які забезпечують житлом і навчають сліпих і глухонімих людей.
12. Боротьба з проказою. 3 лепрозорії забезпечують проживання хворих.
13. Допомога військовослужбовцем. Більше 200 їдалень, пересувних підрозділів і гуртожитків задовольняють потреби людей, що служать у збройних силах.
14. Служби для надання допомоги в розшуку зниклих родичів.
15. Допомога злочинцям. Ця допомога виявляється в суді, у місцях висновку, а також після звільнення. Крім того, більше 120 виправних установ, керованих Армією Порятунку, розміщають більше 2 тисяч юних правопорушників.
Ще на початку 20 століття були сформульовані основні принципи, які лягли в основу соціальної роботи Армії Порятунку. Немає безнадійно полеглих і безповоротно загиблих людей, як би низько не впала людина, вона має право на допомогу, при цьому, просте поліпшення обставин мало дієво, якщо в моральному вигляді людини не відбувається очищення за допомогою релігійно-морального виховання.
Вільям Бут виділив сім ведучих правил соціальної роботи, якими дотепер керується Армія Порятунку при складанні соціальних програм і планів індивідуальної роботи.
1. План повинен передбачати корекцію особистості, якщо саме характер або поводження людини становлять основу його невдач.
2. План повинен передбачати заходи щодо зміни обставин життя людини, якщо вони є причиною його важкого положення й перебувають поза його контролем.
3. План повинен відповідати ситуації, у якій має бути діяти.
4. План повинен відображати постійну "перманентну" протягом певного часу роботу, а не одиничне зусилля впоратися з нещастями сьогоднішнього дня.
5. План повинен бути виконаємо практично.
6. Дії, передбачені планом, не повинні заподіювати шкода людині.
7. Допомога одному класу або групі не повинна наражати на небезпеку благополуччя інших.
Діячі Армії Порятунку розуміють під соціальною роботою унікальне сполучення певних знань, умінь, з одного боку, і внутрішніх цінностей соціального працівника, реалізованих у процесі діяльності, з іншої. При цьому ціннісні орієнтації розглядаються як підстава, на якому знання й уміння інтегруються в практику.
Будь-яка благодійна організація не може обійтися без професійних соціальних працівників. Тільки вони можуть професійно виявити проблему вжити заходів, які допоможуть людині з нею впоратися. Адже робота такої великої організації, який є Армія Порятунку, не ґрунтується тільки на одній любові до Бога або добром відношенні до людини, ця організація робить велику справу й для надання допомоги людині вона, часом готова зробити, що завгодно. Але для того щоб не нашкодити тому, кому хочеш допомогти, Армія Порятунку й вдається до допомоги професіоналів. Саме тому соціальна робота для цієї організації грає таку більшу роль.
Література
1. Козлов А.А. Соціальна робота за рубежем: стан, тенденції, перспективи. - К.: Флінта, 1998.
2. Соціальний захист родини й дітей: закордонний досвід. - К.: Інститут соціальної роботи, 2002.
3. Социальная работа за рубежом: материалы для практических занятий. – Ростов-на-Дону,1999.
4. Чорбинський С.А. Соціальна робота й соціальні програми в США. - К.: Центр загальнолюдських цінностей, 2004.