Зміст
1. Розкрите інноваційні технології туристичного дозвілля
Список використаної літератури
1. Розкрите інноваційні технології туристичного дозвілля
Вільний час – це частина позаробочого часу (у межах доби, тижня, року), що залишається в людини (групи, суспільства) за винятком непорушних, необхідних витрат. Один з параметрів якості життя. Це — час, не зайнятий працею в суспільному виробництві. Включає: вільний час, затрачуваний на духовний розвиток, відпочинок, розваги, заняття спортом, відновлення сил і задоволення фізіологічних потреб (сон, їжа), ведення домашнього й особистого підсобного господарства й т. п.
Туристичне дозвілля як складова часового простору передбачає розподіл бюджету часу людини на робочий та неробочий. Відповідно до цієї концепції, дозвілля ототожнюється з позаробочим часом, вивчається як вільний час людини і набуває характерних ознак вільного часу людини в цілому; розглядається як істотна складова вільного часу, що звільняє людину від усіх побутових, робочих та сімейних обов'язків, має рекреаційне та розважальне наповнення. Відповідно до кількісної концепції, дозвіллєвий час використовується людиною за її власним бажанням.
Дозвілля як окремий вид життєдіяльності людини розглядає дозвілля як діяльність (творчу, конструктивну або ж безцільну та асоціальну). Туристична дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. З точки зору прибічників діяльнісної концепції, роль дозвілля полягає у відновленні психічних та фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні лише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносять їй задоволення у процесі самої діяльності.
Туристичне дозвілля як психологічний стан людини розглядається крізь емоційне сприйняття людиною дозвіллєвих занять. Згідно з цією концепцією, дозвіллєвими вважаються лише ті види діяльності, що сприймаються людиною позитивно.
Туристичне дозвілля характеризується специфічними ознаками, пріоритетними серед яких слід назвати:
- свободу вибору дозвіллєвої діяльності, свободу від обов'язків;
- добровільну участь в дозвіллєвій діяльності;
- бажання отримати радість та задоволення;
- самодостатність та самотинність;
- компенсаційність дозвілля.
Туристична галузь є однією із пріоритетних для забезпечення сталого розвитку більшості регіонів України. На сьогоднішній день відбувається розвиток окремих елементів туристичної індустрії, залучення інноваційних технологій у сферу туристичного дозвілля. Це сприяє появі нових підприємств, створенню нових робочих місць та збільшенню надходжень до місцевих бюджетів.
Сприяння розвитку туризму в Україні відбувається через створення комплексної системи розвитку туристичної індустрії. Передусім маються на увазі такі завдання:
- запровадження інноваційних підходів до управління розвитком туристичного дозвілля;
- просування туристичних продуктів регіону через створення маркетингової стратегії туристичної галузі;
- покращення інформаційного забезпечення розвитку туристичного дозвілля в системі туристичної галузі;
- створення інституційної мережі підтримки розвитку туризму;
- підвищення якості надання послуг з туристичного дозвілля;
- підвищення кваліфікації провайдерів туристичних послуг.
Інноваційні технології дуже важливі з точки зору запровадження нових стандартів та процедур підвищення якості туристичних послуг. Запровадження стандартів якості є надзвичайно важливим з точки зору підвищення якості надання послуг з туристичного дозвілля та інтеграції України у світову та європейську туристичну спільноту.
XXI ст. – століття подорожей і відкритих границь. Численні туристичні фірми пропонують клієнтам тури на будь-який смак і дохід, і при бажанні турист може потрапити в будь-яку точку планети. В умовах твердої конкуренції першорядним завданням будь-який турфірми є безумовно, завоювання лідируючого місця на туристському ринку, одержання й збільшення прибутку. Одним зі способів звернути увагу споживачів на свій товар є пропозиція ринку нового товару, відмінного від товару конкурентів.
Інновації або нововведення – закон людського суспільства, перманентна сила розвитку суспільства, продуктів його діяльності й прогресу в цілому. Інновація базується на нововведенні, або нововведенні, яке називають новацією. Термін «інновація» як нова економічна категорія ввів у науковий оборот австрійський учений Й. Шумпетер у першому десятилітті XX ст. У своїй роботі «Теорія економічного розвитку» (1911 р.). Й. Шумпетер уперше розглянув питання нових комбінацій змін у розвитку (тобто питання інновації) і дав повний опис інноваційного процесу.
Туристичне дозвілля є однією з найважливіших галузей сервісу, і це вимагає сучасних форм і механізмів обслуговування клієнтів. Однак не всі компанії охоче застосовують інновації на практиці. Адже інновація – це насамперед ризик і чималий. Будь-яка інновація, особливо якщо вона торкається організації в цілому, викликає опір, тому що прийняття й здійснення інновації пов'язане з ламанням стереотипів сприйняття, поведінки й установок. Страх міняти щось у постійній і звичній роботі заважає фірмам звертатися до нових механізмів.
Наприклад, багато туристичних фірм пропонує своїм регіональним агентствам нову систему бронювання – бронювання туристичних турів або заходів туристичного дозвілля в on-line, що дозволяє одержувати практично миттєве підтвердження тура або заходу. Таким чином, туроператор заощаджує час на обробці заявки, а турагент, у свою чергу, прискорює процес оформлення клієнта. Вигода очевидна: заощаджуючи час на роботі, турагент одержує можливість залучити клієнта своєю оперативністю. Але дотепер, незважаючи на досить широке застосування й зручність даної системи, багато агентств відмовляються так працювати. Куди ближче безпосередній контакт із туроператором. Острах бути не почутим і не зрозумілим змушує агентів звертатися до старої й перевіреної системи бронювання – за допомогою факсу. Це яскравий приклад неприйняття інновації. Найчастіше в основі заперечення інновації лежить соціально-психологічний аспект: оцінюючи свої можливості, достатню кількість співробітників організації схильні вважати, що вони не мають необхідних при впровадженні інновацій умінь і навичок. Це викликає побоювання виявитися зайвим й як слідство – опір змінам.
Але існує й інша точка зору на значення інновації. Фірми, що використали у своїй діяльності інноваційні аспекти, стверджують, що створення й просування нового туристичного продукту не тільки бажана діяльність організації, але й необхідна.
Існує два види інновації: кризова інновація й інновація розвитку. При грамотному підході до створення й реалізації інновації вона може принести чималий доход і чималу користь. Кризова інновація – це швидке швидке рішення про нововведення для того, щоб врятувати існуючий товар від зникнення з ринку. Вона виводиться на ринок у рекордно стислий термін і при правильному позиціюванні на ринку товар виживає.
Інновація розвитку – трохи відмінна від попереднього виду. Вона впроваджується повільно й продумано, виводиться на ринок не спонтанно, а поступово, є підтримуючою інновацією, здатною попередити старіння існуючого товару.
Для туристського бізнесу необхідне використання двох цих видів інновації, тому що ринок туристичного дозвілля – ринок нестабільний, що піддається впливу різних подій у навколишніх і суміжних областях. У даних умовах туристичні фирми повинні не тільки створювати новий продукт, але вміти вчасно реагувати на нові зміни в різних областях діяльності, суміжних з туризмом, мати здатність до створення нових методів роботи й поліпшенню результатів діяльності.
Таким чином, інновація — необхідний пункт у програмі розвитку й реалізації продукта туристичного дозвілля на ринку. Головна мета туристичної фірми — вижити в умовах конкуренції, зацікавити й залучити максимальну кількість споживачів. Саме за допомогою інноваційних аспектів у поточній діяльності фірми є можливість забезпечити своєму турпродукту цілком стабільне існування на ринку.
Ефективність організації дозвілля для молоді залежить від того, наскільки ця робота, враховує інтереси молоді, виходячи з її економічної, соціальної й політичної ролі. Сьогодні ці інтереси молоді в нашій країні обмежені з цілого ряду об'єктивних і суб'єктивних причин:
- молодь у наш час - одна з найбільш незахищених в економічному відношенні частина населення; труднощі в економіці - фундамент усіх труднощів і підстава для політичної кризи в галузі молодіжної політики держави;
- у суспільстві існує низький престиж освіченості, професіоналізму, духовності й моральності; талант і знання виявляються незапитаними, що формує розгубленість, непевність у сьогоденні й майбутньому, призводить до «відтоку мізків», до відходу в «приватне життя» і до суїциду; поширився в суспільстві ідейно-моральний вакуум, своєрідна «дебілізація» частини населення вбиває в молоді віру у свої сили й можливості, що призводить її до націоналістичного, релігійного, містичного та інших видів фанатизму;
- у значної частини молоді складається уявлення про неправильність історичного шляху нашого суспільства, про те, що минуле нашої країни - це лише ланцюг трагічних злочинів та обману; непідготовленість переходу до ринкових відносин ще збільшило таке уявлення молоді про історію й майбутнє країни, як про нескінченний «театр абсурду», подвійного життя й подвійного стандарту;
- серйозне занепокоєння викликає рівень здоров'я молоді; гострі проблеми здоров'я переміщаються від старшого покоління до молодшого (на порядку денному - збереження генофонду нації, її фізичне виживання).