Вичерпного списку причин, що викликають конфлікти не існує. І до причин, названих вище, можна додати ще чимало, породжених організаційною практикою.
Друга група причин міжособистісного конфлікту - це причини, що пояснюються психологічними особливостями людських відносин. Найбільш характерний приклад такого роду особливостей представляє із себе взаємні симпатії й антипатії людей, що ведуть до їх сумісності і несумісності. Цей досить незначний на перший погляд фактор може викликати значні наслідки для всього колективу. Нерідко різного роду кадрові призначення в установах мають своєю основою саме цей принцип.
Вивчення соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, показує, що конфлікт є однієї з найважливіших соціальних проблем. У даній роботі була почата спроба дати короткий аналітичний огляд деяких психологічних теорій і досліджень, що розглядали конфлікт і провести теоретичний аналіз поняття конфлікту в організації.
Трудовий колектив – формальна (формалізована) спільність людей, об'єднаних спільною діяльністю для досягнення визначених цілей (виробництво продукції, ремонт будинків, наукові вишукування).
Конфлікт в організації - це усвідомлене протиріччя між членами цього колективу, що спілкуються, що супроводжується спробами його вирішити на тлі емоційних відносин.
Існують п'ять типів стратегій поводження індивідів у конфліктній ситуації: співробітництва, суперництва, запобігання, компромісу, пристосування.
Був складений розвідувально-пошуковий план вивчення соціально-психологічних причин конфліктогенності зміни власності на підприємстві, який включав спостереження за поводженням організації (ТОВ «СПЕКТР»), діагностику стратегій поводження в конфліктній ситуації (зміна власності) членів організації за методикою К. Томаса, діагностика самооцінки й оцінки іншими конфліктності особистості, соціометрія. Спостереження знайшло напруженість і перевагу негативних емоцій у відносинах у колективі. За результатами отриманих оцінок група була прорагована за рівнем конфліктності. Тестування виявило, що переважною стратегією поводження в конфліктній ситуації в колективі є уникнення, самооцінка випробуваних значно відрізняється від оцінки експертів, менш конфліктні люди в групі випробуваних одержали більше позитивних виборів.
У результаті проведеного кореляційного аналізу був виявлений взаємозв'язок між стратегією уникнення (по К. Томасові) і ступенем конфліктності особистості (по нашій шкалі рангів).
Неконфліктні люди в групі випробуваних віддають перевагу відходу від конфлікту. Була виявлена позитивна кореляція між оцінками незалежного експерта і кількістю позитивних виборів за результатами соціометрії (r= - 0, 726), тобто оцінки незалежного експерта відбивають те, що у відносинах перевага віддається неконфліктним членам колективу. Менш привабливими для побудови відносин у групі випробуваних є більш конфліктні особистості.
Таким чином, з результатів спостереження в компанії ТОВ "СПЕКТР" можна зробити наступні висновки:
Існує взаємозв'язок між самооцінкою рівня конфліктності і стратегією поводження в конфлікті, яку можна проілюструвати кореляцією низької самооцінки рівня конфліктності особистості і вибором стратегії співробітництва в конфлікті (за методикою К. Томаса);
Співробітники, яких сприймають неконфліктними, віддають перевагу стратегії уникнення (по методики К. Томаса);
Причиною конфліктності співробітників в організації на соціально-психологічному рівні може бути неусвідомлювана потреба в суперництві, тобто бажання задовольнити свої інтереси на шкоду інтересам інших співробітників на рівні схованих мотивів.
Таким чином, проведена дослідно-експериментальна робота дозволяє стверджувати, що гіпотеза про наявність між усвідомленням індивідами переваги стратегії суперництва в конфлікті і конфліктністю випробуваного - істинна або, у всякому разі, вона не протирічить, отриманим в ході дослідження, фактам.
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М.: ЮНИТИ, 1999.- С. 552
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теорія, історія, бібліографія. – М.: Изд-во Військового Унив-та, 1996. –З. 145
Бойко В.В., Ковальов А.Г., Панфьоров В.Н., Соціально-психологічний клімат колективу й особистість. - М.: Думка, 1983. – С. 207
Несмелова М.Ю. Конфликтология організацій. – М.: МЗ Пресс, 2001.- С. 182
Бородкин Ф.М., Коряк И.М. Увага: конфлікт! – Новосибірськ: Наука, 1983. – С. 141
Гришина Н.В. Закономірності виникнення міжособистісних виробничих конфліктів: дис. канд. псих. наук.
Гришина Н.В. Я і інші: Спілкування в трудовому колективі. – Л.: Лениздат, 1990. – С. 175
Грызунова Т.В. Міжособистісний конфлікт у сфері управлінської діяльності: Автореф. дис. канд. псих. наук. - М.: Изд-во РАУ, 1994.- С.19
Джерелевская М.А. Установки комунікативного поводження: діагностика і прогноз у конкретних ситуаціях. – М.: Зміст, 2000. - С. 191
Донцов А.И., Полозова Т.А. Проблема об'єктивних детермінант міжособистісного конфлікту в групі// Вісник МУ. –сірий. 14, № 4. – 1977. – С. 23-33
Ємельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СП б: Питер, 2001. – С. 400
Єршов А.А., Особистість і колектив. - Л.: Знання, 1976. – С. 40
Ігумнова Г.В. Методи вирішення конфліктів. – Йошкар-Ола: Изд-во Марійського унив-та, 1996. –З. 64
Кайдалов Д.П., Суименко Е.И. Єдиноначальність і колегіальність. - М.: Думка, 1979. - С. 254
Калашников Д. Конфлікти в організації: соціально - конфликтологический рівень аналізу ( за результатами експертного опитування управлінського персоналу)// Керування персоналом. – 1999. - № 7. – С. 17-22
Ковальов А.Г. Колектив і соціально-психологічні проблеми керівництва. - М.: Политиздат, 1975. – С. 271
Конфлікт і шляхи його вирішення (сост. Лисепкий К.С.). – Куйбишев: Изд-во КГУ, 1990. – С. 19
Конфлікт: боротьба, взаємодія, співробітництво (під ред. Потанина Г.М.). –Белгород: изд-во Білгородського ГУ, 1997. – С. 342
Конфліктні ситуації в трудових колективах і методи їхнього вирішення (сост. Лысов О.Е.). – Л.: ИПК СП, 1990. – С. 44
Линчевский Э.Э. Конфлікти в спілкуванні і спілкування в конфліктах. – СП б: изд-во Военмеха, 2000. – С. 72
Меньшова В.Н. Конфликтология. – Новосибірськ: изд-во Сибагс, 2000. – С. 184
Ошуркова Н.А. Конфлікт у трудовому колективі і способи їхнього вирішення. - М.: ,1992. – С. 25
Скотт Д.Г. Конфлікти і шляхи їхнього подолання. - Київ: Внешторгиздат, 1991. - С. 191.
Соціально-психологічні проблеми виробничого колективу (під ред. Шороховой Е.В. і ін.). - М.: Наука ,1983. – С. 240
Уткін Э.А. Конфликтология: теорія і практика. – М.: Ас авторів і изд. «Тандем», 2000. – С. 272
Черняк Т.В. Конфлікти в організаціях і технології їхнього вирішення. – Новосибірськ: Изд-во Сибагс, 1998. –З. 120
Додаток 1
Розвідувально-пошуковий план вивчення соціально-психологічних причин конфліктності особистості на підприємстві у зв’язку зі зміною власності
1. Формування вибірки й опис етапів плану вивчення конфліктності зміни власності на підприємстві
На запит ТОВ «СПЕКТР» (реалізація канцелярських товарів та обладнання) було проведено дослідження, спрямоване на дослідження соціально-психологічних причин конфліктності особистості в організації у зв’язку зі зміною власності.
Дослідження проводилося в первинному трудовому колективі – ТОВ «СПЕКТР», яке складається з 12 чоловік, з них 7 жінок і 5 чоловіків. У дослідженні взяло участь 10 чоловік, двоє відмовилися від участі через відсутність часу.
Віковий склад членів колективу: від 24 до 42 років.
Освіта: середня спеціальна і вища.
Вибірка була обмежена запитом (табл. 3).
Зведена таблиця первинних даних по виборці
Таблиця 3
| № | Стать | Вік | Посада | Освіта |
| 1 | Чол. | 42 | Ген. Директор | Вища |
| 2 | Чол. | 42 | Ком. Директор | Вища |
| 3 | Жін. | 24 | Бухгалтер | Середня-спец. |
| 4 | Жін. | 38 | Менеджер | Н/ вища |
| 5 | Чол. | 42 | Техн. Директор | Вища |
| 6 | Жін. | 31 | Диспетчер | Вища |
| 7 | Чол. | 28 | Менеджер | Середня-спец. |
| 8 | Чол. | 26 | Менеджер | Середня-спец. |
| 9 | Жін. | 40 | Менеджер | Вища |
| 10 | Жін. | 24 | Менеджер | Вища |
2.Опис використовуваних методів і методик
Гіпотеза: існує взаємозв'язок між усвідомленістю переваги стратегії суперництва (по К. Томасові) і конфліктністю особистості в колективі.
Для перевірки висунутої гіпотези були застосовані: метод спостереження (стороннє (автор) і включене (експерти)), метод тестування. У рамках методу тестування були застосовані три методики: методика діагностики схильності особистості до конфліктного поводження К. Томаса і методика самооцінки ступеня конфліктності особистості й оцінки експертом ступеня конфліктності особистості, соціометрія групи.
A.Методика діагностики схильності особистості до конфліктного поводження.
Тест адаптований Гришиною Н.В. для вивчення особистісної схильності до конфліктного поводження. У своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робив акцент не тільки на вирішення конфліктів, а на керування ними. Відповідно до цього, К. Томас вважає потрібним сконцентрувати увагу на тому, які форми поводження в конфліктних ситуаціях характерні для людей, які з них є більш продуктивними чи деструктивними, яким чином можливо стимулювати продуктивне поводження.
Для опису типів поводження людей у конфліктних ситуаціях К. Томас застосовує двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в який є кооперація, зв'язана з увагою людини до інтересів інших людей, заманених у конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно цим двом основним вимірам К. Томас виділяє наступні способи врегулювання конфліктів: суперництво, пристосування, компроміс, уникнення, співробітництво.