Структура механізму соціалізації містить у собі проекцію на Іншого (Інших), ідентичність з Іншими та закріплення ідентичності певними символами за умови інтроекції. Кожен зі структурних елементів соціалізації має певні функції, тому порушення будь-якої з них призводить до того, що процес соціалізації не досягає своєї мети. А від процесу соціалізації залежить характер суспільних відносин і, відповідно, самовідчуття особистості.
Суб'єктом соціалізації людина стає об'єктивно, бо протягом усього життя на кожній черговій сходинці перед нею постають завдання, для вирішення яких вона більш або менш усвідомлено, а частіше не усвідомлено, ставить перед собою відповідні цілі, тобто проявляє свої суб'єктність і суб'єктивність.
Певною мірою умовно можна вирізнити три групи завдань, які вирішує людина на кожному віковому етапі або етапі соціалізації: природно-культурні, соціально-культурні і соціально-психологічні. Отже, соціалізація людини-особистості є специфічною формою привласнення нею тих суспільних відносин, що існують в усіх сферах суспільного життя.
Список використаної літератури
1. Андрущенко В., Губерський В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. – К., 2002.
2. Бакиров B.C. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора. – Харьков: 1988.
3. Бодалев А.А. Личность и общение. – М., 1992.
4. Гідденс Е. Соціологія. Пер. з англ. – К., 1999.
5. Грабовський С. І. ХХ століття та українська людина. Виклики і відповіді. – К.: Стилос, 2000.
6. Дюркгейм. 3. Социология, ее предмет, метод, предназначение. – М., 1995.
7. Злобіна Олена. Особистість як суб’єкт соціальних змін. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2004.
8. Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості / НАН України. Ін-т соціології. – К.: Стилос, 2001.
9. Комаров В.С. Введение в социологию: Учебное пособие для высших учебных заведений. – М., 1994.
10. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. – М.: Политиздат, 1984.
11. Кон И.С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967.
12. Людина і суспільство (матеріали з основ політології, соціології). – Ужгород: Карпати, 1994.
13. Лукашевич М.П. Соціалізація: виховні механізми і технології: Навч.-метод. посіб. / Ін-т змісту і методів навчання. – К., 1998.
14. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. – К., 1999.
15. Маковецький А.М. Соціологія. – Чернівці, 2000.
16. Максимов С. Особистість і суспільство: Конспект лекції / Укр. юрид. акад. – Х., 1993.
17. Мід Джордж Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста. – К.: Укр. Центр духовної культури, 2000.
18. Парунова Ю.Д. Концепции социализации человека ХХ века // Культура народов Причерноморья. – 2005. – №61. – С. 119–123.
19. Піча В.М. Предмет, структура, функції соціології. – Львів, 1994.
20. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб. – К., 1999.
21. Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2002.
22. Радугин А.А., Радугин К.А. Соціологія: Курс лекций. – М., 1996.
23. Ручка А.А., Танчер В.В. Очерки истории социологической мысли. – К.: Наук. думка, 1992.
24. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. – X., 1996.
25. Сморж Л.О. Особа і суспільство (філософсько-психологічний аспект). – К., 2001.
26. Соціологія: Підручник /За ред. В.Г. Городяненка. – К., 2002. – С. 9–29.
27. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник / За заг. ред. В.М. Пічі. – К.; Львів, 2002.
28. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. – Львів: Кальварія, 1996. – Вип. 3.
29. Циба В.Т. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз): Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000.
30. Якуба О.О. Соціологія: Навч. посіб. для студ. – Х.: Константа, 1996.