Масова культура говорить, що якщо вам щось не подобається у вашому житті, малюйте собі мрію, вірте в мрію, заміняйте мрією реальність, живете в мрії, так, як це робили багато поколінь до вас, що жили "Американською мрією".
Герой Сильвестра Сталлоне у фільмі "Rambo IV" поодинці, наводить порядок у Південно-Східній Азії. Він перемагає там, де американська армія зазнала нищівної поразки. Хоча це суперечить історичним фактам, глядач вірить вражаючому видовищу, а не історичним фактам, до яких йому немає ніякої справи. Всі соціальні проблеми вирішуються однією людиною, поодинці. Система виховує маси на ідеї, - "One can make a difference", одна людина може змінити мир.
У сталінську епоху надавалося величезне значення впливу окремих людей на життя всієї країни. У випадку економічних, політичних і військових невдач, відповідальність покладала на конкретних виконавців. Як говорив Сталін про способи суспільних проблем, "немає людини, немає проблеми". Результат сталінського підходу - продуктивність розстрілів і непродуктивна економічна система. Але сталінський метод давав можливість зняти відповідальність із самої системи, що ставала недосяжною для критики.
Той же принцип відбитий в американській формулі - "One can make a difference", використовує парадоксальну властивість свідомості масової людини - конкретність досвіду, що говорить, що один нічого не може змінити, і здатність вірити в ілюзію, що мир змінюють одинака. Мир змінює вся система в цілому, у якій окрема людина лише піщина у величезному піщаному потоці. Масова культура - частина цього потоку, і в нього вливається усе більше "піщин" багатьох країн і континентів, масова культура стає космополітичної, інтернаціональної.
Завдяки розвитку різних нових видів комунікацій, що зв'язали мир у єдине ціле, починає відбуватися, природна в цьому процесі, уніфікація всіх національних культур, і кожна окрема національна культура відмовляється від своєї специфіки, тому що національна специфіка провінційна й не може вийти на глобальний ринок.
Молодь багатьох країн віддає перевагу американській культурі своєї національної, вони перестають читати книги й дивитися фільми, випущені в їхній рідній країні. Незважаючи на анти-американські настрої в Європі, Росії, Азії й Латинській Америці, кількість проданих на цих ринках американських музичних дисків і відео збільшується щороку.
Цей дивний феномен порозумівається тим, що масова культура малює мир, що часто не має ніякого відношення до конкретного американського життя.
Індустрія культури поставляє усьому світу розваги - "fun". Споживач тягнеться до всього екстремального, до всього, що виходить за межі його монотонного, стерильного існування. І "fun" для нього - це всі види й форми злочинів, всі види фізичних насолод, азартні ігри, порнографія, гомосексуалізм, садизм, мазохізм, які удосталь надає індустрія розваг.
"Американська культура прищеплює молоді всього миру американський стиль життя. Так само, як фізичне забруднення атмосфери міст Заходу приводить до погіршення якості життя, так і популярна культура, настояне на помиях, отруює культурну атмосферу агресивно анти-гуманістичною філософією, що приводить до дегенерації всього суспільства, але, насамперед, до дегенерації молоді - майбутнього миру. Якщо атмосфера, що створює американська масова культура, пошириться по усім світі нівідкіля буде навіть імпортувати свіже повітря." Угорський композитор Сандор Балассі.
Але ця проблема вже вирішується створенням такої людської породи, що не тільки здатна дихати "настояним на помиях" повітрям, але виховує гурманів сміттєвого ящика, у яких від свіжого повітря наступає ядуха.
Сучасна масова культура точно відбиває ті зміни які відбулися за останні півстоліття інтенсивного зростання матеріального багатства, що зажадало нових героїв, героїв дії й нову культуру відносин. У масовій культурі відсутня спонтанність, безпосередність почуттів, у ній немає міркувань над життям, немає узагальнень життєвого досвіду. На перший план виступають дії персонажів, а не їхньої емоції, думки, їхній внутрішній мир.
У сучасній культурі зник той жанр, що у плині існування гуманістичної цивілізації вважався її вищим досягненням - трагедія. Починає зникати також і драма, тому що саме життя, побудоване на раціональній основі, усуває драматизм внутрішнього життя особистості, що був колись центром і головним інтересом літератури, театру й кіно. Розмаїтість мотивів людського поводження, розкриття вершин і падінь людського духу, які колись були основним змістом мистецтва у всіх жанрах, масову культуру не цікавлять. У трагедії й драмі існувало узагальнення людського досвіду, а в масовій культурі домінуючі жанри - комедія й фільми "action". У них внутрішній конфлікт і конфлікт із суспільством, у якому проявляється обсяг особистості, відсутній. Сам сюжет і діалоги, головний зміст щирих добутків мистецтв, використаються лише як зв'язування між феєрверками акробатичних номерів і технічних ефектів, декоративна сторона у видовище важливіше змісту.
Видовища, які надає телебачення, дозволяють проводити перед екраном вільні години від роботи, перед глядачем миготять тисячі картинок, що переміняються з величезною швидкістю, вони наповнені дією, але змісту в них ні, масовий споживач у ньому й не має потреби, йому потрібна струс, "kick", підйом адреналіну в крові. По визначенню французького філософа Гі Дебор, це "нескінченний потік банальностей, представлених із пристрастю шекспірівських трагедій."
Назва кінотеатрів в Америці на початку двадцятого століття, "motion pictures", картинки що рухаються, відбивало відношення публіки до цього виду розваг, що не вважався тоді мистецтвом.
Хоча сьогодні кінематограф і телебачення відносять до розряду мистецтв, але вони, в остаточному підсумку, виконують ту ж розважальну функцію - картинок, що рухаються, у яких бійки, стрілянина й погоні є основним змістом, як й у ринкових кіно-балаганах (Nickel Odeon) початку 20-го століття. Сьогодні кількість й якість приголомшуючих зорових і звукових ефектів картинок, що рухаються, непорівнянні з тими, що вироблялися на початку 20-го століття, але їхній зміст те ж.
Видовище, феєрверк образів й є, властиво, зміст, а феєрверки залучають усіх, у незалежності від національності, віку, утворення й культури. Феєрверк не припускає міркувань, він не звертається до розуміння, він засліплює своєю яскравістю, залишаючи все інше навколо в повній темряві.
"У майбутньому буде створена така форма контролю над суспільством, аналога якому не знає історія.... незліченна велика кількість людей, рівних й однакових, будуть жити в постійній погоні за всі новими й новими задоволеннями. Вони повністю підкорятися тій силі, що ці задоволення поставляє. І сила цієї влади буде абсолютна й непорушна." Олдос Хакслі.
Література
1.Анісімов С.Ф. Духовні цінності: Виробництво й споживання. - К., 2004
2.Здравомыслов А.Т. Потребности. Интересы. Ценности. – М., 2005
3.Сорокин П.Л. Общие черты и различия между Россией и США//Социологические исследования. – 1993. № 8
4.Стенлі Мілграм. Досвід міського життя: психологічне дослідження. - К., 2005
5.Девид Майєрс. Соціальна психологія. Інтенсивний курс. - К., 2002