Соціолог використовує у своїх дослідженнях інформацію, придбану різними способами. Він повинен звертатися до своїх спостережень, здогаду або здоровому глузду, але властиво наукових знань він може досягти тільки за допомогою обґрунтованої методології дослідження. Під методологією розуміється система різних правил, принципів і мер, керуючих науковим дослідженням.
Поряд зі своєю власною методологією соціологія керується також наступними загальними критеріями наукового дослідження.
- Систематичність при проведенні спостережень, обробці матеріалу й розгляді результатів.
- Всеосяжність: дослідник прагне виявити загальні закономірності, інваріантності, а не задовольняється описом однократних і одиничних випадків. Ніж більше всеосяжне пояснення якого-небудь явища, тим імовірніше прогнозування його прояву.
- Точність у вимірі ознак, а також у використанні й визначенні понять. Від методів
Соціологічний спосіб дослідження й результатів виміри потрібні надійність і валідність.
- Вимога простоти, тобто економічності наукового дослідження. Прагнення до досягнення цілей з можливо малою кількістю основних понять і зв'язків. Результати дослідження повинні бути чіткі й певні.
- Об'єктивність. Детальний і точний виклад питання дасть можливість перевіряти й контролювати дослідження.
- Публічність. Опублікування результатів дослідження, можливість відкритої критики.
Методологія соціології визначає способи й методи збору соціологічного матеріалу для одержання (узагальнено говорячи) відповідей на питання, чому ті або інші явища й події відбуваються в певний час і в певному місці. Методологія вказує, які саме методи дослідження можна й рекомендується застосовувати в кожному випадку. Соціологічні питання - це такі питання, на які можна відповісти за допомогою спостережуваних або підтверджуваних фактів.
Найпоширенішими з методів збору інформації для соціологічного дослідження є експеримент, опитування й інтерв'ю, спостереження, а також використання статистики й документів.
Експеримент
Ситуація експерименту дозволяє в спеціально контрольованих умовах вивчати вплив досліджуваної змінної в експериментальній групі. Для з'ясування впливу проводиться вимір до й після експерименту в певних ситуаціях як в експериментальної, так і в контрольної групах. При складанні експериментальних і контрольних груп прагнуть, за винятком експериментальної змінної, до можливо великої однаковості.
При соціологічному дослідженні часто важко створити контрольовану експериментальну ситуацію, тому необхідно прибігати до різних ситуацій, схожим на експериментальну обстановку. З таких, мабуть, найпоширенішим є використання даних, тобто на підставі фактів, складаються експериментальні й контрольні групи, причому висновки робляться тільки після подій, що мають значення з погляду досліджуваного питання.
Опитування й інтерв'ю
Це - загальне висвітлення питання, після чого дані піддаються статистичним узагальненням. Опитування є, може бути, самими частотними методами збору інформації, особливо з тих пор, як вони стали поширюватися, крім соціології, і в інших галузях науки. Поштові опитування дозволяють зручно й з відносно маленькими економічними витратами дійти до великої кількості респондентів, але цей метод має також багато недоліків. Для опитувань підходять найкраще стислі анкети.
Інтерв'ю дає, завдяки своїй багатосторонності, гарні вихідні положення для досить ґрунтовного дослідження соціального поводження, різних суспільних відносин, думок і т.п. Успішність інтерв'ю багато в чому залежить від формулювання питань, від інтерв'юера, опитуваного особи й ситуації інтерв'ю й, зрозуміло, також від актуальності досліджуваної проблеми для опитуваного. Інтерв'ю є досить результативним, але методологічно складним методом збору інформації.
Методи опитування й інтерв'ю містять у собі багато різних варіантів. Такими є, зокрема, групові опитування й телефонні інтерв'ю, які придатні в певних випадках.
Спостереження
Соціологові часто доводиться у своїх дослідженнях прибігати до спостереження для доповнення й уточнення інформації, отриманої за допомогою інших методів. Причому саме спостереження також являє собою метод збору інформації, тому що шляхом що бере участь (включеного) і що не бере участь (невключеного) спостереження можна систематично й надійно збирати відомості про явища, до яких інші методи не підходять. Як приклад спостереження, що бере участь, можна привести дослідження тюремної спільності, проведене И. Галтунгом, що сам перебував у в'язниці як пацифіст; спостереження, що не бере участь, - дослідження К. Брууна про норми й звичаї вживання алкогольних напоїв (не зробили автора шанувальником Вакха).
Статистика й документи
Різні види статистики надають багатобічні можливості для соціологічних досліджень. В офіційній і неофіційній статистиці зібрана інформація про суспільство й суспільні явища в такій мері, що в них можна знайти матеріали для розгляду найрізноманітніших проблем.
Різні газети й журнали, тілі - і радіопрограми, кінофільми, книги й письмові матеріали взагалі - прекрасні вихідні пункти для розгляду багатьох соціальних явищ і проблем методом розбору змісту. Розповсюджений у цей час аналіз також успішно використовується для інтерпретації соціальних відносин і соціальних явищ. Статистика й документи в значній мірі забезпечують об'єктивність і науковість соціологічних досліджень.
Вибірка. Об'єкт соціологічного дослідження буває настільки широкий, що практично неможливо проводити дослідження цього об'єкта в цілому, досліджуючи кожну одиницю певної генеральної сукупності. Єдиною альтернативою залишається робити висновки на основі вибіркової сукупності, генеральну сукупність. За допомогою різних методів вибірки, розроблених статистикою, з генеральної сукупності вибирається якась частина оптимальних параметрів (тобто добір), що і піддається дослідженню й вивченню. Отримані в такий спосіб результати дозволяють робити висновки про генеральну сукупність у цілому.
До найпоширеніших методів вибірки ставляться імовірнісна вибірка за допомогою випадкових чисел і систематична вибірка з рівним інтервалом чисел. Коли генеральна сукупність складається з різних груп, мабуть, найбільше зручно використовувати роздільну вибірку, причому добір береться з кожної групи. У дослідженнях, що охоплюють всю країну, можливо застосовувати групову вибірку, у якій об'єкти дослідження спочатку розділяються на групи, з яких беруться добори. Наприклад, коли генеральною сукупністю є учні 1-4 класів сільських громад, відбираються спочатку досліджувані громади, потім школи, класи й, нарешті, учні. Такий метод називається груповою вибіркою.
Модель дослідження. Нижче представляється у вигляді резюме хід емпіричного дослідження крок за кроком. Даються ті загальні лінії, якими (з деякими їхніми варіюваннями) керуються дослідники:
1. Постановка проблеми. Природно, що проблема дослідження є його вихідним пунктом і сутністю.
2. Ознайомлення з раніше опублікованими дослідженнями й літературою на дану тему.
3. Висування гіпотези. Проблема дослідження повинна піддаватися експериментуванню й перевірці. Для цього потрібно придатне до перевірки твердження, що спочатку визначає взаємозв'язок змінних. Отже, гіпотеза - це науково обґрунтоване припущення по суті досліджуваної проблеми.
4. Вибір методу збору інформації й аналізу даних.
5. Збір інформації.
6. Обробка матеріалу, аналіз результатів. Властиво дослідницька робота: з'єднання, класифікація, порівняння й статистична перевірка інформації, складання таблиць за отриманим даними й т.п. для перевірки, спростування або підтвердження висунутої гіпотези й для знаходження відповідей на поставлені питання.
7. Висновки. Подання результатів дослідження, вказівка знахідок і недоглядів, нез'ясованих пунктів, оцінка виконання завдання дослідження, обґрунтування теоретичного й практичного значення отриманих результатів; визначення в першому наближенні перспективних досліджень, що випливають із результатів даного, і т.п. Названі питання повинні викладатися в рапорті дослідження.
Вище розглядалися переважно кількісні методи, тобто методи, засновані на різних вимірах. Поряд з ними в соціологічних дослідженнях застосовуються також методи, які можуть бути названі якісними, що використовують так звані «м'які» матеріали (напр. документи, щоденники, листи). У них можливо використовувати складні статистичні рішення, але насамперед різні методи інтерпретації, умовиводи й філософське трактування. Все це пов'язане з мовним вираженням.
Сучасне соціологічне дослідження є поліметодичним, тобто воно використовує одночасно різні способи й методи для рішення проблем і забезпечення можливо більшої надійності результатів.
Соціологічне дослідження являє собою, спрощено говорячи, пошук відповідей на проблеми, вибрані самим дослідником або задані йому.
Теорія
Ціль соціологічного дослідження - виявити, описати й пояснити закономірності соціальних процесів, відносин, явищ, як і в будь-якій науці дати задовільне пояснення всьому, що вимагає пояснення. Таке пояснення можна вважати соціологічною теорією. Згідно Э. Ханові, про теорію можна говорити тоді, коли є: 1) науковий рівень знання або дослідження й 2) систематично організована термінологія.
У самому широкому значенні до «теорії» ставиться все, що є формальним або відверненим на противагу емпіричному. За допомогою коректної соціологічної теорії можна пояснити поводження людини, обумовлене насамперед впливом навколишнього середовища, соціальних очікувань і соціальної структури.
Хоча теорія відбиває сутність розглянутого об'єкта, при цьому її як таку, у чистому виді, не можна спостерігати в дійсності. Наприклад, положення про те, що члени суспільства розділяються на соціальні шари - не теорія, а емпіричний факт або знання. Однак пояснення глибинних причин цього розподілу являє собою вже соціологічну теорію.