Основними передумовами вирішення проблем пенсійного забезпечення є: економічна стабілізація й економічне зростання, що дозволить забезпечити поступове підвищення мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму; сприяння пенсійної реформи економічному зростанню, зменшенню демографічного тягаря, перегляду окремих положень чинного законодавства щодо пільг із довгострокового виходу на пенсію; цільове використання коштів Пенсійного фонду України й недопустимість їх відволікання на інші видатки, не пов'язані з пенсійним забезпеченням громадян за рахунок страхових внесків; раціональне використання коштів Пенсійного фонду України, що стосується, у першу чергу, зміни тарифу за доставку пенсії; перехід від адміністративно-розподільчої пенсійної системи, до пенсійного страхування, в основі якого лежить принцип солідарності з визначенням розміру пенсії залежно від участі у фінансуванні витрат; персоніфікація обліку пенсійних страхових внесків у Пенсійний фонд України.
Для забезпечення проведення пенсійної реформи необхідно: розробити та прийняти Програму пенсійної реформи;
завершити роботу над законопроектом про обов'язкове державне пенсійне страхування; підготовити законопроект про запровадження персоніфікованого обліку сплати внесків по кожному застрахованому та про юридичні наслідки несплати юридичними й фізичними особами обов'язкових платежів (внесків) до Пенсійного фонду України; внести зміни й доповнення до чинних законодавчих актів, які регулюють питання пенсійного забезпечення громадян, з метою приведення їх у відповідність з положеннями Програми пенсійної реформи; завершити роботу над проектом закону про недержавні пенсійні фонди.
Водночас втілення в життя зазначених структур повинно мати винятково гнучкий характер, бути диференційованим. Важливо пам'ятати, що не в усіх сферах впровадження приватних форм соціального страхування, як показує світовий досвід, може мати однаково ефективний характер, а значить, має бути особливо на початку вибірковим. Уже сьогодні перед суспільством в аспекті впровадження хоча б елементів нової системи постало багато проблем, які слід вирішувати. Основна з них – оптимальне поєднання економічних, соціальних, політичних, духовних, ціннісно-нормативних, технічних факторів для схвалення й реалізації нової системи.
Система соціальної допомоги і особливості її реформування
Важливою складовою реформування системи соціального захисту, соціального забезпечення є реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги. Основним змістом реформи системи соціальної допомоги буде поглиблення адресної соціальної підтримки малозабезпечених верств населення, у першу чергу непрацездатних громадян, на основі врахування матеріального становища сімей, підвищення ефективності використання фінансових коштів, що виділяють-' ся для соціальних потреб, вдосконалення існуючої системи надання допомоги, вироблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, заміни системи пільг окремим категоріям населення на адресну цільову допомогу. Концентрація зусиль має бути зосереджена на послідовній реалізації заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального обслуговування населення, що забезпечить гарантований державою рівень соціального захисту.
Важливо, щоб вироблення нових диференційованих підходів до реалізації права на соціальний захист та обслуговування непрацездатних громадян, здійснювалось виходячи з індивідуальних потреб та їх матеріальної забезпеченості.
До пріоритетних складових реформування системи соціальної допомоги слід віднести: розвиток мережі установ з надання соціальної допомоги, зокрема створення на базі діючих відділень соціальної допомоги територіальних центрів і соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; розробку коротко – та довгострокових програм надання натуральної допомоги одиноким непрацездатним громадянам; будівництво соціальних житлових будинків для ветеранів війни та праці з комплексом служб соціально-побутового призначення; запровадження системи платних соціальних послуг для високооплачуваних верств населення, розширення кола послуг, підвищення їх якості, більш повного врахування індивідуальних особливостей людини; впорядкування системи діючих пільг і компенсацій, підвищення їх обґрунтованості, збільшення допомоги тим, хто найбільше потребує підтримки;
розроблення механізму надання соціальної допомоги й компенсаційних виплат, що забезпечують допомогу сім'ям і окремим громадянам, які її потребують; підвищення обґрунтованості соціальної допомоги з точки зору її адресної направленості; вдосконалення механізму фінансування соціальної допомоги та компенсаційних виплат; забезпечення ефективного контролю та обліку грошових потоків, визначених для цих виплат; удосконалення системи організації та управління соціальними виплатами; удосконалення механізму надання населенню житлових субсидій; розроблення єдиних принципів і критеріїв надання різних видів допомоги; поглиблення всебічного вивчення цілісного уявлення про бідність, її критерії та виміри з урахуванням світового досвіду і створення системи моніторингу соціально-трудових процесів; створення умов для соціально-трудової реабілітації інвалідів, повернення їх до повноцінного життя; удосконалення системи соціального захисту ветеранів війни та праці і розробка державної підтримки ветеранів війни, праці та реабілітованих громадян; запровадження адресності пільг ветеранам війни та праці, упорядкування системи соціальних гарантій.
Однією з важливих складових реформування системи соціального захисту, соціального забезпечення є реформування системи соціальної допомоги сім'ям, жінкам, дітям і молоді. Сьогоднішня система соціальної допомоги зазначеним категоріям населення далеко не завжди ефективна. Реформування системи соціального забезпечення потребує більш гнучкої та оптимальної системи соціального захисту, яка сприяла б переорієнтації політики державної соціальної допомоги на створення необхідних умов, за яких малозабезпечені сім'ї одержали б змогу вийти з кризового становища власними силами, особливо молоді. Така організація соціального захисту дозволить скоротити кількість сімей, яким надається допомога державою, і за рахунок цього суттєво збільшити розміри матеріальної підтримки сім'ям, які дійсно її потребують. Пріоритет повинен бути наданий активним формам підтримки сім'ї (додатковому навчанню, перекваліфікації, працевлаштуванню).
Реформуванню системи соціальної допомоги сім'ям, жінкам, дітям і молоді має сприяти: розробка та прийняття законів про охорону дитинства, про молодіжні та дитячі громадські організації, про соціальну роботу з молоддю та дітьми в Україні; розроблення державної програми розвитку молодіжного бізнесу в Україні, яка б передбачала організаційну, фінансову, кредитну підтримку молодих підприємців; завершення створення Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та забезпечення відкриття регіональних відділень Фонду з метою вирішення житлової проблеми молоді, молодих сімей та проблем молодіжної зайнятості шляхом створення додаткових робочих місць; забезпечення реалізації Національних програм «Діти України», «Планування сім'ї», «Освіта» («Україна XXI століття»), Довгострокової програми поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства й дитинства; розроблення програми «Молодь України».
До важливих напрямів реформування системи соціального захисту, соціального забезпечення, що здійснюється в Україні, належить реформування соціального захисту громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи. Суть такої реформи полягає у створенні надійної системи державних соціальних гарантій для всіх категорій, що постраждали, та зміни технології соціальної безпеки населення.
Реформуванню системи соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, буде сприяти: завершення перереєстрації громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; створення системи єдиного Державного реєстру постраждалих; приведення у відповідність із законодавством межі зон радіоактивного забруднення; вилучення з переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивне забруднених територій, населених пунктів, які не відповідають передбаченим законодавством показникам для визначення категорій цих зон; розроблення регіональної програми соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; прискорення прийняття та реалізації Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 1997–2000 роки; завершення переселення громадян за їх бажанням із зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Система соціальної безпеки, соціального захисту, зокрема соціальне забезпечення, як і соціальна сфера життєдіяльності суспільства, повинна бути багатогранною, багаторівневою, багатовимірною, включати кілька типів соціальних заходів, що різняться як за змістом, так і за формою здійснення. Будь-яке спрощення суті системи соціальної безпеки, соціального захисту, соціального страхування людини, населення в бік її уніфікації, одноманітності не збагачує, а збіднює її, позбавляє гнучкості, альтернативності розвитку.