з дисципліни: «Соціологія»
Політична соціологія в складі соціологічної теорії: питання та історичний розвиток
Зміст контрольної роботи
1. Теоретичне питання: „Політична соціологія в складі соціологічної теорії: питання та історичний розвиток”
Вступ
1.1. Політика – один із видів соціальних відносин
1.2.Структура політики
1.3. Об’єктивні основи соціального політичного регулювання
1.4. Предмет і галузь досліджень політичної соціології, її історичний розвиток
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Політика — важливіший фактор природно-історичного процесу виступає в двох її основних функціях: загальноорганізаційної основи суспільства та конкретної регулятивно-контрольної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, суспільних соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн. Роль політики в суспільстві обумовлена трьома її властивостями: універсальністю, всеохоплюючим характером, здатністю впливати практично на будь-які сторони життя суспільства, елементи, ланки, відносини, починаючи з держави і завершуючи індивідуальними рисами характеру людини; виключністю або проникаючою здатністю, тобто можливістю безмежного проникнення і, як наслідок, атрибутивністю, тобто здатністю поєднувати не політичні і суспільні явища, відносини і сфери. Весь спектр проблем, зв'язаних з політикою, охоплює комплекс наук, галузей знань. Якщо ж наука про політику досліджує, вивчає політичне життя в усіх його багатоманітних проявах: від суті влади, її природи і до конкретних форм її прояву та інституалізації, то соціологія політики — галузь соціології, що вивчає взаємовідносини політичної сфери з іншими соціальними інститутами, проблеми, зв’язані безпосередньо з державою, політичними партіями, суспільними об'єднаннями, рухами та ін.
Нині основні напрями соціологічних досліджень політики і політичних відносин в України такі: предмет, методологія, методи і методика вивчення політики; мета політики і політична влада; суб'єкти й об'єкти політики; мета і засоби в політиці; елементи політичної системи; суспільно-політична свідомість і політична культура; політична активність членів суспільства; політичне керівництво і лідерство; політика і засоби масової інформації. При такій структурі теорія політики виступає як теоретична дисципліна, яка сприяє конкретному вивченню політичних процесів, окремих проблем і охоплює загальну постановку основних тем політики як науки.
Важливе завдання соціологічного аналізу — вивчення форм і методів побічного впливу на політику держави опозиційних сил.
Самостійний науковий напрям становить соціологічне дослідження міжнародних відносин і світової політики. Застосування системного, структурно-функціонального та соціально-психологічного аналізу може сприяти вивченню важливих проблем війни і миру, міжнародних та міжнаціональних конфліктів, оптимізації міжнародних рішень, процесів інтеграції, розвитку міжнародних комунікацій, взаємозв'язку внутрішньої і зовнішньої політики держав.
Отже, актуальність теми визначається включенням у політичну діяльність значної кількості громадян та виникненням нових політичних реалій як в Україні, так і в усьому світі.
1.1. Політика – один із видів соціальних відносин
На певному етапі розвитку суспільства з поглибленням його соціального поділу, розшарування виникають і політичні форми, явища, що спрямовуються на регулювання розвитку відносин між соціальними спільностями з приводу використання влади і її розподілу для реалізації докорінних інтересів соціальних спільностей. Адже поділ праці, виникнення приватної власності, поглиблення національно-етнічних, поселенських різноманітних спільностей приводить до появи соціальних спільностей з відмінними, а то й прямо протилежними інтересами. Для регуляції відносин, зв'язків між соціальними спільностями уже ставало недостатньо норм моралі, звичаїв тощо.
Отже, виникає потреба в нових формах організації та регулювання поведінки соціальних спільностей, зв’язаних з особливою публічною владою, що не співпадають з суспільством, ніби стоїть над суспільством. Влада всередині роду, племені, що ґрунтувалася на кровному родстві, уступає місце публічній владі, що уже формувалась за територіальним принципом, має особливу матеріальну базу, — позики, податки, здійснюється професіоналами-чиновниками і опирається на спеціальні примусові формування, установи (армію, поліцію, суд).
Політичні інститути, системи, діяльність людей в їх межах, вплив людей — соціальних спільностей, різноманітних соціальних верств, груп та інших на діяльність політичних інститутів, тобто безпосередньо на політику — соціальний інститут, відображення та закріплення соціальної взаємодії — становлять політичну соціологію. Отже, соціологія політики вивчає не різновидності політики, або політичну сферу, а проблеми суті влади, політичні права та свободи, з точки зору конкретної людини, а також соціальних спільностей, соціальних верств, груп, громадських і суспільних об'єднань та організацій, політичних партій тощо. Мова йде про людину як члена громадянського суспільства, політичні інтереси людей (і у зв'язку з цим природно про політичну свідомість, політичну культуру людей), про політичні відносини і політичну поведінку. Публічна влада аналізується по-різному. Одні розглядають публічну владу як властивість соціального формування, як спосіб самоорганізації, що ґрунтується на доцільності поділу функцій управління і підкорення, як джерело гармонії і узгодження інтересів. Здатністю системи забезпечувати виконання її елементами взятих зобов'язань, знаряддям узгодження інтересів людей, а, отже, інтеграції суспільства соціолог Толкотт Парсонс і вважає публічну владу. Поява публічної політичної влади зв'язується з протистоянням інтересів, з утвердженням відносин владарювання та підкорення.
Зрозуміло, кожна людина має власну думку, уявлення про політику як важливий вид діяльності людей по управлінню державою, визначенню форм змісту, мети діяльності держави. Для одних політика — визначні, популярні політичні лідери, особи, талановиті керівники держави, які дбають про людей, вболівають за реалізацію їх інтересів та задоволення потреб. Для інших політика — нескінченні суперечності, суперечки різних політичних партій, інтриги, політичні ігри, нехтування моральних норм заради захоплення і володіння владою. Для третіх політика — це безліч різноманітних об'єднань та організацій, де кожний функціонер, чиновник претендує на право управляти людьми та ін. Уявлення, думки про політику формуються на основі життєвого досвіду людей, їх безпосереднього зіткнення з різними явищами життя, прагнення постійно мати зв'язок з тими, хто зайнятий політичною діяльністю. І неоднозначність міркувань, суджень, оцінок політики визначається особливостями сприйняття людиною суспільних явищ і подій, процесів суспільної та політичної діяльності, складністю, багатоманітністю соціальних явищ — політики. Адже політика є сферою владних відносин.
Соціологи ґрунтовно, детально розглядаючи суть, зміст, структуру поняття, вкладали в поняття політика також найрізноманітніший зміст, будували структуру назавжди майже в органічному поєднанні поняття з функціонуванням держави. І якщо в сферу історії становлення науки про політику ввійшло визначення політики як способу управління державою, але яке не дає фундаментального розуміння політичного суб'єкту поза державою і мети політики, то в сучасних умовах політика — це сфера діяльності, зв'язана з відносинами між соціальними спільностями: класами, націями та іншими соціальними верствами і групами. Марксизм вказує, що політична влада виражає волю уже не всіх членів суспільства, а економічно панівних соціальних верств, груп. Під впливом соціальної диференціації влада інституалізується в систему політичного панування, владарювання, основною силою якої виступає держава. Політика ж і є системою складних механізмів, що відображають і забезпечують соціальну взаємодію, в тому числі і панівне становище одних соціальних груп, форму і способи опору інших. Будь-які політичні форми завжди служать відображенню і захисту інтересів певних соціальних верств. Безперечно, політика в такому разі служить і узгодженню інтересів, вирішенню спільних справ, але головне її призначення — закріплення, утвердження відносин владарювання і підкорення. Політичні явища, події, процеси охоплює політична сфера. По суті, політична сфера — це політичний простір, де відбуваються всі політичні процеси, явища, події, а сама структура політичної сфери розкривається через політичну свідомість, норми, організації, об'єднання, установи, відносини. Якщо ж йде мова про одні і ті ж політичні процеси, то можна визначити різні їх сторони, явища: політична діяльність визначається як політичне життя, а способи і методи участі мас в управлінні суспільством, державою визначаються уже як демократія, а рівень усвоєння та перетворення світу це вже сфера політичної культури та ін. Влада ж це центральне поняття, що характеризує політичні явища, процеси, події тощо. Отже, за висловом соціолога Раймонда Арона, політика — це боротьба за владу і зв'язані з нею переваги. Політика — сфера цілеспрямованих відносин між соціальними спільностями з приводу реалізації влади і її розподілу між соціальними спільностями для здійснення їх докорінних інтересів.
1.2Структура політики
Політика має складну структуру. Основними елементами структури політики є: політична свідомість, політичні відносини та політичні організації.
Політична свідомість — неоднорідне, багатомірне, пульсуюче внутрішнє суперечливе, багаторівневе утворення, що в узагальненій формі відображає ступінь знайомства суб'єкта з політикою і раціонального або нераціонального ставлення до неї. Політична свідомість охоплює почуття. Настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, зв'язані з ставленням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання та утримання. Ідеї, мета, програми діяльності, політичні погляди, настрої, інтереси постійно інституалізуються. Політична свідомість має два рівні; науковий і побутовий, де переважають психологічні чи ідеологічні елементи. Політична свідомість може бути істинною або ж фальшивою, удаванною. оптимістичною або ж песимістичною, прогресивною і реакційною, стійкою і нестійкою тощо. Соціологія саме і займається не взагалі суспільною, громадською свідомістю, не загальними тенденціями її розвитку, а реальною політичною свідомістю конкретних соціальних спільностей, суспільства, особи, що викликає відповідні соціальні дії та взаємодії В центрі уваги соціологія тримає реальну свідомість мас і її становище, настрої, переконання, думку соціальних спільностей, індивідів, вивчає і розкриває роль, потреби участі в управлінні, активних політичних діях, політичних інтересів, політичних цінностей, цінностних орієнтацій та мотивації.