Смекни!
smekni.com

Поняття руху населення (стр. 1 из 4)

Зміст

Вступ

1. Види руху населення

2. Природний і соціальний рух населення

3. Міграція населення

4. Практична частина

Висновок

Вступ

Стан і розвиток суспільства визначається в значній мірі кількістю і складом його населення, його трудовим і, у тому числі, творчими можливостями. За визначенням американського економіста Нобелівського лауреата Пауля А. Самуельсона, населення - основний чинник будь-якого господарства [1, стр.89].

Під населенням розуміється сукупність людей, що живуть на цілком певній території - в районі, місті, регіоні, країні. В суспільно-політичній літературі при соціально-економічній характеристиці населення його прийнято називати народонаселенням. Особливостями цієї сукупності є те, що вона безперервно поновлюється в процесі відтворювання життя і знаходиться в стані саморозвитку, утворюючи головний матеріальний компонент людського суспільства, суб'єкт соціальних зв'язків. Дослідженням закономірностей відтворювання народонаселення займається наука демографія. Вивчення чисельності, складу і динаміки народонаселення дозволяє судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденції, воно диктує необхідні заходи, які повинна зробити держава для нейтралізації негативних процесів в структурі народонаселення або зміцненні позитивних тенденцій в його розвитку.

Однією з найважливіших проблем демографії є рух населення. Це складний суспільний процес, що зачіпає багато соціально-економічних аспектів життя населення.

Рух змінює структуру і чисельність населення. Міграційні потоки (механічний рух населення) спрямовуються з одних регіонів і країн в інші. Міграція забезпечує безперечні переваги країнам і регіонам, що приймають робочу силу і поставляючим її, іноді ж робить украй негативний вплив на економічний, соціальний стан країни. З міграцією населення пов'язано багато процесів в житті людини: розселення, освоєння нових земель, перерозподіл трудових ресурсів між містами, регіонами, країнами.

Природний рух впливає на демографічну ситуацію через такі процеси як народжуваність і смертність. Два види руху населення мають величезний вплив на економічну і соціальну ситуацію в окремих регіонах і країнах. Чималу увагу їх регулюванню і стимулюванню (а іноді і обмеженню) надають уряди країн. Їх дослідженням займається цілий ряд наук, таких як демографія, статистика, економіка.

Метою даної роботи є розгляд руху населення, його види, зокрема природний і міграційний рух населення, визначення особливостей даного явища для Росії.

Важливість даної проблеми дуже актуальна в наші дні у всьому світі і в нашій країні зокрема. В результаті перепису 2002 року з'ясувалося, що в Російській Федерації продовжується процес зменшення чисельності населення. Ні природний, ні міграційний приріст не можуть навіть стабілізувати цей несприятливий для нашої країни процес, не говорячи вже про позитивний приріст населення.

На прикладі розглянемо Челябінську область.

Підвищення темпів економічного розвитку, демографічні проблеми, невідповідність структури робочої сили потребам економіки і недостатня трудова мобільність населення визначають необхідність залучення іноземної робочої сили, а також її запитана в області.

Наголошується стійка динаміка зростання числа іноземних громадян, прибулих в область із заявленою метою - робота. Їх частка в структурі імміграційного потоку за останні 3 роки зросла в 2,2 рази. Вже в поточному році число в'їхали з метою роботи іноземних громадян перевищило показники всього минулого року.

Задача нашої роботи - проаналізувати і зробити висновки по даній проблемі.

1. Види руху населення

Під відтворюванням населення розуміють історично і соціально та економічно обумовлений процес безперервного відновлення поколінь людей. Органічною частиною відтворювання населення є відтворювання ресурсів для праці.

В процесах відтворювання населення розрізняють види, типи і режими, а у відтворюванні ресурсів для праці крім того виділяють ще фази або стадії.

Види відтворювання населення визначаються особливостями руху чисельності і складу населення в країні і її регіонах. Цей рух може бути природним, міграційним (механічним) і соціальним.

2. Природний і соціальний рух населення

Природний рух населення є слідство народжуваності і смертності людей. Залежно від того, що з них переважає, утворюються природний приріст або природний спад населення. На величину і спрямованість природного руху населення впливають економічні, соціальні і біологічні чинники. Показники природного руху населення в Росії за період 1992-2004 роки приведені в табл. 1.

Таб. 1. Показники природного руху населення Росії

Роки Що Народилися Померлі Природний приріст, спад (-) Померлі у віці до одного року
1992 1587,6 1807,4 -219,8 29,2
1995 1363,8 2203,8 -840,0 24,8
2000 1266,8 2225,3 -958,5 19,3
2001 1311,6 2254,9 -943,3 19,1
2002 1397,0 2332,3 -935,3 18,4
2003 1477,3 2365,8 -888,5 18,1
2004 1508,0 2298,1 -790,1 17,4

В Росії, починаючи з другою половиною XX століття, встановилася стійка тенденція скорочення народжуваності. В 50-х роках цьому сприяла відміна заборони на штучне переривання вагітності. В 60-70-х роках переважаючою стала модель сім'ї з двома дітьми, а потім з кінця 80-х років почався різкий спад народжуваності. Якщо для простого відтворювання коефіцієнт народжуваності (число дітей, що доводяться на ста жінок репродуктивного віку) повинен складати 215, то в 1991 р. сумарний коефіцієнт народжуваності склав всього 190, в 1993 р. він був вже рівний 139, в 1996 р. - 128, в 1997-98 рр. - 124, в 2000 р. на ста жінок репродуктивного віку доводилося 117 дітей.

Необхідно відзначити, що тенденція до падіння народжуваності характерна не тільки для Росії, але також і для всіх країн Європи. В колишніх соціалістичних країнах Східної і Центральної Європи цей коефіцієнт складає 130, а в країнах Західної Європи - 160. Але, проте, Росія в даний час знаходиться в числі країн з якнайменшою народжуваністю, що може бути оцінений тільки як негативне явище.

Відзначаючи низьку народжуваність в Росії, слід підкреслити, що її величина має великі відмінності в різних регіонах країни. Якнайменша народжуваність характерна для Санкт-Петербурга, Ленінградської, Московської, Тульської, Смоленської, Івановської областей. Найбільша - в Республіці Дагестан (19,5 народжень на 1000 населення), в Республіці Інгушетія (18,8). Вище середнього рівня народжуваність в Республіці Північна Осетія - Аланія, в Кабардино-балкарській і Карачаєво-черкеській республіках, в Алтаї, Республіці Тива, Республіці Саха (Якутія), в Ненецькому, Евенкійському, Усть-ординському, Бурятському, Агинському, Бурятському, Коряцькому автономних округах.

Украй несприятливо положення з показниками смертності населення. З даних, приведених в табл. 1, видно, що, по-перше, в Росії число померлих перевищувало число народилися на 1000 чіл. населення, тобто відбувався природний спад населення. По-друге, величина смертності і спади населення збільшуються останнє десятиріччя з року в рік.

Таб.2.Коефіцієнти смертності по основним класам причин смерті (число померлих на 100 000 чоловік населення)

1992 1995 2000 2001 2002 2003 2004
Померлі від всіх причин 1216 1496 1535 1564 1628 1637 1598
у тому числі:
від хвороб системи кровообігу 646 790 849 869 913 928 892
від новоутворень 202 203 206 204 204 202 201
від нещасних випадків, отруєнь і травм 173 237 220 230 237 234 221
з них:
від транспортних травм (всіх видів) 30 26 27 28 29 30 29
від випадкових отруєнь алкоголем 18 30 26 29 31 31 26
від випадкових тих, що втопили 9 14 11 12 12 11 10
від самогубств 31 41 39 40 39 36 34
від вбивств 23 31 28 30 31 29 27
від хвороб органів дихання 58 74 71 66 70 70 64
від хвороб органів травлення 33 46 45 48 53 57 59
від деяких інфекційних і паразитарних хвороб 13 21 25 25 26 26 25

Серед причин смертності на першому місці стоїть смертність від хвороб системи кровообігу. Потім слідувала смертність від хвороб органів дихання, від новоутворень, від інфекційних і паразитарних хвороб, від нещасних випадків, отруєнь і травм, від хвороб органів травлення.

Дуже високий рівень передчасної смертності населення через нещасні випадки, отруєння, травми. При цьому рівень смертності чоловіків із цих причин, а також від хвороб системи кровообігу, органів дихання, інфекційних і паразитарних хвороб перевищує рівень смертності жінок. В результаті середня тривалість життя чоловіків в Росії більш ніж на 10 років менше середньої тривалості життя жінок. Порівняння ж середньої тривалості життя чоловіків і жінок в Росії з аналогічним показником в розвинутих країнах світу показує, що вона у чоловіків на 13-15 років, а у жінок - на 5-8 років коротше.

На природний рух населення впливають процеси брачності (утворення подружніх пар шляхом реєстрації або без неї; в останньому випадку це повинен бути стійкий в часі союз подружжя, провідного сумісне господарство і виховуючих дітей без юридичного оформлення) і розлучення (розпаду подружніх пар унаслідок розірвання браку або припинення подружніх відносин). В сучасній Росії на 1000 чіл. населення спостерігається зниження числа браків і збільшення числа розлучень, що, звичайно, не сприяє зростанню народжуваності.