Вивчення потреб прийомної сім'ї/ДБСТ передбачає здійснення детального аналізу її функціонування, що передбачає визначення сильних та слабких сторін родини, ресурсів самої сім'ї та її найближчого оточення, найбільш ефективних для даної сім'ї форм і методів виховання, надання соціальних послуг.
Щоб оцінити наскільки сім'я є здатною, спроможною на реагування в ситуації змін (зовнішніх чи внутрішньосімейних), доцільно проаналізувати її функції. Розуміння соціальної та внутрішньосімейної спрямованості функціонування сім'ї є базовим поняттям сильних та слабких сторін її функціонування за умови виховання прийомної дитини.
Характеристики функціонування сім'ї
Таблиця 2
| Внутрішньосімейні функції | Соціальні функції |
| • склад сім'ї та його структура;• сімейна комунікація;• сімейна згуртованість;• здатність сім'ї переживати труднощі та перелік засобів, які вона для цього використовує. | • соціальний статус;• місце проживання;• матеріальний достаток;• рівень освіти;• стан здоров'я;• соціальна інтеграція;• сімейна історія. |
Функції сім'ї спрямовані як на задоволення потреб своїх членів, так і на виконання замовлення соціального оточення, а отже вони можуть бути соціальними (щодо запитів соціуму) й індивідуальними (стосовно задоволення потреб особистості). [12]
Сім'я, яка гармонійно реалізує свої внутрішньосімейні та соціальні функції, має високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані 1) на соціальний ріст; 2) їхні соціальні зв'язки тяжіють до відкритості; 3) на позитивні установки та надії, незалежно від етнічного чи соціального положення.
Сім'я здатна адекватно реалізувати історично та традиційно закріплені за нею функції та змінювати їх наповнення за потребою. Суспільна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім'ї відповідного до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потреб в сім'ї, громаді та суспільстві. [8]
Таблиця З
| Назва | Суспільне значення | Індивідуальне значення |
| Духовна | розвиток особистості членів суспільства;акумулювання соціально-виховного потенціалу. | збереження, розвиток та передача духовних цінностей та родинних традицій;об'єднання сім'ї; |
| Емоційна | емоційна стабілізація індивідів. | задоволення потреб у психічному комфорті та емоційній підтримці, почуття безпеки, цінності та значимості власного "Я";відчуття особистого щастя; |
| Сексуальна | контроль за сексуальними контактами; | задоволення сексуально-еротичних потреб |
| Соціально-економічного статусу | - відновлення соціальної культури;- відновлення соціальної структури, надання відповідного статусу членам сім'ї. | - задоволення потреби в соціальному зростанні;- надання стартових характеристик для особистісного соціального зростання. |
| Рекреативна | - організація раціонального відпочинку;- соціальний контроль. | - охорона здоров'я членів сім'ї, організація їх відпочинку, зняття стресового стану;- підтримка та збагачення взаємних інтересів. |
| Первинного соціального контролю | - соціальний контроль за поведінкою своїх членів у різних сферах життєдіяльності. | - формування та підтримка правових та моральних санкцій за неналежну поведінку у взаємостосунках між членами сімей. |
| Репродуктивна | - біологічне відтворення суспільства. | - народження дітей та продовження свого роду. |
| Первинної соціалізації | - відновлення соціальної культури. | - передача дитині моделей сімейних комунікацій та суспільної поведінки. |
| Виховна | - підтримка культурного розвитку суспільства. | - задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні та реалізації в дітях. |
| Економічна, господарсько-побутова | - економічна підтримка власного життя та непрацездатних членів суспільства;- підтримка фізичного здоров'я. | - спільне ведення господарства, розподіл обов'язків між членами сім'ї;- взаємодопомога та взаємообмін щодо отримання послуг. |
Набуття сім'єю статусу "прийомної" або "дитячого будинку сімейного типу", влаштування на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо змінюють звично діючі в сім'ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім'я має:
• вести більш відкритий спосіб життя, ніж раніше;
• мати трішки більший внутрішньосімейний запас стресостійкості ;
• дещо по-іншому організовувати взаємостосунки в своїй родині та планувати проведення свого вільного часу тощо.
Зміни у виконанні сімейних функцій пов'язані із включенням у життя сім'ї таких чинників як:
• цільове матеріальне утримання прийомної дитини;
• повноваження батьків та членів сім'ї стосовно прийомної дитини;
• розширення своїх контактів за рахунок родичів прийомної дитини;
• внесення відповідної регламентації життя, зумовленої розширенням соціального компоненту.
Влаштування на виховання двох і більше дітей значно розширює коло соціальних функцій сім'ї. У випадку створення дитячого будинку сімейного типу відбувається перерозподіл не лише соціальних функцій, а й внутрішньосімейних установок - родина є більш орієнтованою на виховну та соціалізуючу функції, що певним чином деформує родинні стосунки.
Зміна звичного способу у виконанні своїх функцій членами родини за рахунок розширення їхнього соціального значення може привести до неочікуваних і небажаних змін, різних викривлень, як-то: гіпертрофічного сприймання нової своєї ролі чи її недооцінки тощо. Така ситуація буде стресогенною для сім'ї, може ініціювати включення механізмів психологічного захисту і тим самим призвести до деформації сімейних стосунків, що негативно впливатиме на розвиток та виховання дитини/дітей.
Перерахуємо ситуації, коли у функціонуванні сімейної системи можуть виникати порушення, що можуть провокуватися влаштуванням на виховання нового члена родини:
1) функціональна цінність члена сім'ї по-різному трактується її членами;
2) функція виконується спотворено чи частково;
3) ігнорується поведінка одного із членів сім'ї;
4) функція нав'язується члену сім'ї і не відповідає його індивідуальним або віковим особливостям;
5) зміни в ситуації зумовлені необхідністю різкої переміни сімейного життя: переїзд, зміна виду діяльності тощо;
6) розуміння внутрішньосімейних функцій вступає в протиріччя із їхнім загальносоціальним тлумаченням, релігією, територіально діючими традиціями тощо.
Сім'я може протидіяти своїм труднощам як еволюційним (що переводить сім'ю на новий етап розвитку), так і стагнаційним способом (що утримує сім'ю на межі її попередніх досягнень). Останній проявляється через надмірне включення сімейних міфів, посилення або послаблення правил та традицій; формування у членів сім'ї різних залежностей (психічна, алкогольна, наркотична) та сімейних "хвороб", посилення жорсткості в розподілі сімейних ролей та включення в сімейне життя родичів; створення сімейних тайн та коаліцій тощо. В різних ситуаціях, залежно від ставлення до них членів сім'ї, будуть обиратися ті чи інші засоби вирішення та шляхи задоволення потреб членів сім'ї. Створення прийомної сім'ї/дитячо^ будинку сімейного типу розширює соціальну сторону всіх сфер функціонування родини, висуває підвищені вимоги до її внутрішньосімейного життя. Одним із завдань соціального працівника є оцінка потреб прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, що складає основу планування соціальної підтримки родини в процесі реалізації соціального супроводження.
Процес вивчення потреб родини є аналогічним вивченню потреб дитини. Першим кроком вивчення ситуації в прийомній родині чи ДБСТ є аналіз різних характеристик сім'ї, ознайомлення з сімейними традиціями, визначення ресурсів її та її найближчого оточення шляхом будь-якого з наведених вище способів. Це дозволить розуміти існуючі й потенційні зміни в сім'ї.
Стан здоров'я членів сім'ї багато в чому є результатом способу життя родини, в першу чергу, відношенням до свого здоров'я. Далі буде описано як впливає влаштування прийомної дитини, дитини-вихованця на членів сім'ї. Тому в плані соціального супроводу (в частині допомоги сім'ї) важливим буде не тільки звернення до лікарів, а й формування здорового способу життя в сім'ї.
Адаптація сім'ї до прийомної дитини/вихованця, взаємостосунки між членами сім'ї (наявність конфліктів, проблем та ін.), готовність членів сім'ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами, створення умови для проживання дитини, взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців, вміння батьків вирішувати проблеми дітей, орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя більш детально буде наведено в наступних розділах і висновки відносно позицій оцінки потреб прийомної сім'ї будуть сформульовані нижче.
Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає розуміння ними власного життя та його усвідомлення, наявність у них певних особистісних якостей1. Доповнити оцінку рівня готовності батьків до виконання завдань по вихованню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можливо за використання таких методик як сімейне інтерв'ю; сімейна генограма; сімейна соціограма; лінія часу; сімейна групова нарада; екомапа (рольова карта сім'ї)