Соц. простір – продукт людської діяльності, що є сукупністю суспільних об’єктів, що становить суспільну цілісність, а також взаємини між суб’єктами. Індивід у суспільному просторі має певний статус, що виражається за допомогою поняття «соц. капітал» - характер людини, її потенціал і т. д.
Політичне поле – проекція соц. простору на взаємодію суб’єктів влади.
26. Предмет, об’єкт і функції соціології молоді
Соціологія молоді – це галузь соціології, що досліджує молодь як соціально-демографічну спільність сус-ва.
Предмет соціології молоді включає такі компоненти:
1. вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді
2. аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді
3. визначення поняття «молодь» та встановлення вікових меж
4. дослідження взаємовідносин різних поколінь
5. вивчення механізмів соціалізації та виховання молодшого покоління
Об’єктом є молодь, тобто специфічна соціально-демографічна група.
Функції соціології молоді:
1. методологічна – розробка наукових засад та методів для сучасної соціології молоді.
2. теоретико-пізнавальна – виробляє специфічний категоріальний апарат
3. практична – полягає у виробленні конкретних методик щодо вивчення молодіжних проблем
4. прогностична – вироблення довго- та короткотермінових прогнозів поведінки молоді
5. управлінська – реалізація через науково-обґрунтовані методи державного управління
27. Категорії та поняття соціології молоді
Для соціології молоді важливим є питання тлумачення терміну молодь. Найчастіше вдаються до вікових характеристик, що характеризує молодь, як певну соціально-демографічну групу. Більш глибоким є поділ молоді на внутрішні групи за соціально-професійними та віковими характеристиками.
У вітчизняній науці молодь трактується як соц. спільнота, що посідає певне місце соц. спільності і має різноманітні потреби та інтереси.
Є кілька підходів до періодизації і визначення вікових меж. Так, це 11-25 років, 15-28 років, 16-24 роки. Але найпоширенішою є 14-35 років, що зумовлюється збільшенням навчання, процесами соціалізації.
Сучасні суспільні процеси різко змінили матеріальне та політичне становище молоді. Для соціології молоді важливим є питання щодо збільшення негативних проявів та різноманітних конфліктів між різними поколіннями. Для молоді характерна підвищена критичність до старшого покоління та переоцінка власних сил. На заході замість поняття молодь вживається термін юність, тобто це статус з невизначеною провідною лінією, яка зумовлює безвладну поведінку. Серед методів дослідження найважливішими є спостереження, анкетування, аналіз щоденників, творів.
Соціологія досліджує особливості інтеграції молодих людей у професійну структуру, умови здобуття освіти, специфіку молодіжної мобільності, молодіжної субкультури, стосунки між поколіннями, ціннісну свідомість, політичну орієнтацію.
28. Становище молоді на ринку праці
Скорочення числа молодих працівників відбувається майже в усіх економічних сферах, окрім фінансової та торгівельної. Значна частина молоді зайнята в тіньовому секторі.
29. Предмет, об’єкт соціології комунікації
Комунікація – це передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціалізованих матеріальних носіїв.
Вона може бути вербально, тобто за допомогою усних чи друкованих слів, візуальною, за допомогою образу та орієнтованою на сприйняття слухом (музика).
Автокомунікація – це інформаційний процес, за якого ретранслятором і одержувачем інформації є один і той же суб’єкт.
Міжособистісна комунікація – систематизація та одночасне поширення однотипних повідомлень для великого кола слухачів з метою інформування ідеології, політики, економіки заради впливу на людей.
Соціологія комунікація – це галузь соціології, предметом якої є формування явищ в сус-ві в процесі комунікації, діяльність соціальних груп та інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.
Предметом є взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту і особливостей сприйняття інформації.
Об’єктом є сукупність інформативних і комунікативних явищ в соціальному вимірі.
Своїми витоками соціологія комунікації завдячує тоталітарному режиму. Адже у першій половині 20 ст. постала проблема ефективної пропаганди та контрпропаганди. А своїм головним завданням соціологія комунікації вважають вивчення особливостей процесу комунікацій та чинників, що на неї впливають.
30. Рівні та функції соціальної комунікації
Головною у комунікативних дослідженнях є проблема особистості. Для соціології комунікації важливі такі поняття як мовна особистість та комунікативна особистість.
Мовна особистість – це сукупність характеристик людини, що обумовлюють можливість створення прийняття повідомлень.
Комунікативна особистість – це вияв особистості, який залежить від сукупності її індивідуальних можливостей та характеристик, що обумовлюють її ступінь комунікативних потреб.
Мовний акт – цілеспрямована мовна поведінка, що реалізується згідно з правилами, прийнятими в певному сус-ві; одиниця нормативної поведінки в межах певної комунікативної ситуації.
Важливою категорією соціології комунікацій є одиниця висловлювання – дискурс.
Дискурс – це взаємопов’язаний текст, мовленнєвий потік, що має повну стратегічну комунікативну установку.
Функції соціології комунікацій:
1. базові:
- інформаційна
- прагматична – інформація є певною метою
- експресивна – необхідність в передачі інформації шляхом емоцій
2. спеціалізовані:
- контактовстановлююча – успіх комунікативного задуму
- само презентації – створюють власний образ
- апелятивна – реалізація за наявності відмінностей соц. статусів учасників контакту
31. Функції та види соціального дослідження
Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних, методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціологічні явища та процеси.
Функції соціологічного дослідження:
1. пізнавальна – відкриває нові знання про розвиток сус-ва та функціонування окремих сфер
2. методологічна – забезпечує міждисциплінарні зв’язки соціології з іншими науками і забезпечує нові підходи для вивчення соц. дійсності.
3. практична – передбачає виокремлення конкретних практичних рекомендацій заради врегулювання тих чи інших проблем сус-ва
4. інформаційна – сприяє отриманню інформації щодо стану розвитку і тенденції процесів суспільно життя
5. управлінська – забезпечує соц. управління на всіх рівнях функціонування соціуму, а також зворотній зв'язок між суб’єктами.
Проведення соціологічного досліджень охоплює такі етапи:
1. підготовчий – вироблення програми, інструментів, а також методика дослідження
2. збір первинної соціологічної інформації, що відбувається за допомогою опитування, анкет
3. впорядкування та оброблення інформації
4. аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формування висновків та рекомендації.
В залежності від мети виділяють:
1. фундаментальні (спрямовані на встановлення та наліз соціологічних тенденцій, закономірностей розвитку і пов’язані з найскладнішими проблемами сус-ва)
2. прикладні (націлені на вивчення конкретних об’єктів соціологічних проблем)
За глибиною аналізу:
1. пошукові
2. описові
3. аналітичні
За часом виділяють:
1. довготермінові (3 і більше років)
2. середньострокові (від 6 місяців до 3 років)
3. короткострокові (від 2 до 6 місяців)
4. експрес-опитування (від 1 тижня до 2 місяців)
За замовником:
1. державні
2. госпрозрахункові
Новим видом соц. дослідження є моніторинг – це збирання первинної емпіричної інформації за спеціальною методикою, що передбачає регулярне обстеження численних груп населення вибірковим методом за стандартною процедурою.
Також розрізняють:
1. у сфері освіти
2. у сфері управління
3. в сфері промисловості
4. с/г
5. науки тощо
32. Програма соціального дослідження
Кожне соціол. дослідження починається із з’ясування мети засновника, уточнення теми дослідження, визначення термінів і витрат.
Програма соціол дослідження є науковим документом, що містить інформацію про методи збору, обґрунтування та висновки
Програма виконує:
- методологічну
методичну
- організаційну функцію
Методологічна частина охоплює такі складові:
1. інформаційний пошук – визначення проблемності ситуації
2. формування і обґрунтування проблем
3. визначення мети об’єкта і предмета дослідження
4. формування робочих гіпотез
Методична частина передбачає:
1. вибір і опис методів збирання первинної соціол інформації
2. розробка інструментів опитування (бюлетені, анкети)
3. розробка вибірки досліджень
4. обгрунтування методів та аналіз зібраної інформації
5. розробка стратегічного, методичного і робочого плану дослідження
Створення програми починається з окреслення проблем дослідження та протиріч у сус-ві.
Соц. проблема – це суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів спільнот і груп.
Об’єкт соціол дослідження – це певна соц. реальність, що потребує цілеспрямованого вивчення (соц. спільноти, певні групи, процеси)
Предмет соціол дослідження – це найбільш значущі з теоретичної і практичної точки зору, особливості, які необхідно наступити в об’єкті.
Завдання соціол дослідження – це логічно сформовані настанови, вказівки, підстави, вирішення яких вирішує конкретну мету.
33. Вибірка в соціальному дослідженні
Метод вибірки - науково обґрунтований підхід, що дає змогу робити висновки про об'єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише його окремих ознак. Повноцінне осягнення методу вибірки неможливе без використання декількох спеціальних понять. Генеральна сукупність — об'єкт соціологічного дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак. Вибіркова сукупність - частина об'єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу. Одиниця відбору - елемент генеральної сукупності, що підлягає аналізу. Одиниця спостереження - ознаки об'єкта, що підлягають аналізу. Репрезентативність - принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об'єкта параметрам (критеріям) генеральної сукупності. Основою формування репрезентативної вибірки є математико-статистичний апарат, принципи якого детально розроблені і представлені в спеціальній літературі. Сфера використання вибіркових досліджень практично не має обмежень. Передусім це стосується так званих «великих» об'єктів, пов'язаних з вирішенням проблем на глобальному (соцієтальному), інституціональному (сім'я, група, колектив, галузь, сфера діяльності тощо) рівнях. Якщо об'єкти незначні за своїм масштабом - від десятків до сотень одиниць - можливі також різноманітні суцільні опитування.