Прибічники символічного інтеракционіста вважають, що соціологія повинна “робитися” шляхом дослідження, а не шляхом вигадування теоретичних трактатів. Це -- послідовний вивід з їх бачення суспільства як соціального процесу, що складається з сукупності самоорганізующихся і замкнутих в собі контекстів.
Таким чином, символічний інтеракціонізм — це дослідження відношення між особистістю і суспільством як процесу символічного спілкування між соціальними діячами. Розвиток цієї концепції сприяв аналізу ролі, соціалізації, комунікації і дії. Символічний інтеракціонізм мав значний вплив на соціологію девіантної поведінки завдяки запропонованому ним поняттю кар'єри, яке використовується в дослідженнях злочинної поведінки інтеракціоністський підхід є теоретичною основою теорії наклеювання ярликів, досліджень стереотипів і стигми. Інтеракцюністи зробили вагомий внесок у медичну соціологію, дослідивши взаємодії між лікарем і пацієнтом. Сучасний символічний інтеракціонізм має тенденцію до аналізу суспільства як утворення, яке виникає на основі безкінечних трансакцій соціальних діячів. Мід підкреслює, що специфіка людини визначається відсутністю у неї розвинутої системи інстинктів як основних регуляторів поведінки. Саме тому людина має здатність винаходити символи, що є основою свідомого пристосування до оточуючого середовища, свідомої поведінки і самоспостереження. Головною характеристикою людської дії є використання символів.
Отже можна підбити підсумок, що в історії розвитку символічного інтеракціонізму можна виділити 4 етапи. На чолі першого - Дж.Мід та Ч. Кулі. Другий славився активною працею в даній сфері Г.Блумера, головного учня Міда. Третій і четвертий – працями Стросса, Бекера, Куна, Партленда а Гоффмана. Також необхідно зазначити, що весь символічний інтеракціонізм ділять на діяльність двох шкіл - Чиказької та Айовської. Перша найбільш ортодоксально відображає мідівські соціально-психологічні традиції, а друга, в свою чергу, намагалась окремі мідівські концепції дещо модифікувати в дусі неопозитивізму. Ці школи зовсім не взаємодіють між собою, хоча їх прибічники і відносять себе до одного напрямку соціології.
Кульмінація наукового і суспільного успіху символічного інтеракционіста припала на 70-80-е рр. У ці ж десятиліття сформувалися такі напрями, як соціальна феноменологія і етнометодологія, родинні символічному інтеракціонізму і що ґрунтуються на тому ж самому світоглядному фундаменті.
Література
1. Соціологія - Городяненко:Символічний інтеракціонізм
2. Джордж Герберт Мид : От жеста к символу. – В сб.: Американская социологическая мысль: Тексты
3. Блумер Г. Социологическая концепция Дж. Г.Мида. – Рабочие тетради по социологии и теории социологии
4. Kuhn M. H. Major Trends in symbolic interaction theory in (he past thenty-five years // Manis J. G., Meltzer M. Symbolic inter action, Boston, 1973.
5. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе (теоретические направления). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. С. 183-194
6. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы: Учеб. пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 287