З поглибленням захворювання потяг до алкоголю посилюється. Якщо раніше, в перехідній стадії прагнення «добавити» спиртного виникало тільки в стадії сп’яніння і було ще контрольованим, то тепер бажання пити стає ненаситним, воно задовольняється в будь-якій ситуації. Таке посилення потягу зумовлене поступовим згасанням ейфоричного ефекту і прагненням хворого знову його отримувати. В першій стадії алкоголізму практично кожне вживання алкоголю закінчується глибоким сп’янінням. Людина вже втрачає контроль над кількістю випитого і п’є доти, доки є спиртне. Якщо ж зовнішні обставини зупинять її, зробивши подальше вживання алкоголю неможливим, то хворий заходить у стан дисфорії. Поступово зростає толерантність (перенесення), яка супроводжується зникненням захисного блювотного рефлексу. Разові дози стають все більшими. Добова доза спиртних напоїв становить понад 1 літр вина чи 500 мл горілки.
Слід зазначити, що відповідно до ступеня зростання потягу до алкоголю зовнішній контроль за поведінкою, вплив сім’ї, рідних та близьких стають для алкоголіка-початківця дедалі менш значущими. Ставлення хворого до навколишнього світу різко змінюється. Все, що пов’язане зі сп’янінням, сприймається ним у райдужному світлі: справжні друзі – ті, з ким завжди можна випити; гарна компанія – там, де п’ють; добра людина – та, яка пригостить спиртним або в якої можна позичити гроші.
На початку першої стадії хвороби у людини ще зберігаються неалкогольні захоплення та інтереси. Поступово змінюється ієрархія мотиваційної сфери, і за необхідності зробити вибір з кількох можливих дій вибирається вживання алкоголю. Спиртне стає міркою ставлення до навколишнього світу, міркою оцінки подій, своїх та чужих вчинків. Симпатії та антипатії розподіляються по полюсах «сп’яніння – утримання».
Загальний стан здоров’я, самопочуття на першій стадії алкоголізму залишаються поки що добрими. Але в тверезому стані людина вже відчуває деякі ознаки, що є свідченням подальшого розвитку захворювання. З’являються підвищена втомлюваність, певна нетямущість, легко розсіюється увага. На роботі така людина ніяк не може включитися до трудового ритму, ходить із місця на місце, чіпляється до співробітників зі сторонніми розмовами, витрачає час на сторонні справи, не пов’язані з робочими обов’язками.[12;4]
Як правило, алкоголіки на першій стадії не потрапляють в поле зору лікарів. Вони не вважають себе хворими і до лікаря не звертаються. У відповідь на тривожні розпитування, а тим більш докори рідних алкоголік-початківець намагається виправдовуватись, придумуючи ніби об’єктивні і поважні причини зловживання алкоголем. Розповідати про свої почуття він не збирається, тому близькі люди можуть тільки здогадуватися про наявність захворювання, ретельно і об’єктивно аналізуючи із і ставляючи факти.
У кінці першої стадії алкоголізму вже стають помітними зміни в зовнішності людини. Вона не завжди чепурна, «підтягнута», з’являється неохайність в одязі. Обличчя набуває рожевого відтінку; трохи набрякле, воно ніби «повніє». Очі втрачають яскравість. Волосся тьмяніє, скуйовджується.
Голос стає гучнішим, грубішим, втрачає м’які інтонації, виразність. При розмові у людини виникає ускладнення при виборі слів, вона часто повторює стереотипні, шаблонні звороти мови. Їй важко зосередитися.
Тривалість першої стадії алкоголізму коливається в середньому від одного до чотирьох років у залежності від інтенсивності зловживання алкоголем.
Таким чином, в першій стадії захворювання спостерігаються такі важливі симптоми алкоголізму: первинний патологічний потяг до алкоголю, втрата кількісного контролю і алкогольної амнезії.
У другій (розгорнутій) стадії симптоми, які спостерігалися у першій стадії, підсилюються, перебудовується обмін речовин. Присутність в організмі алкоголю стає необхідним для підтримки змінених обмінних процесів. Залежність від алкоголю набуває уже фізичного характеру. Загальне самопочуття погіршується, людина стає млявою, апатичною і виявляє активність тільки в тому випадку, якщо це необхідно для отримання алкоголю. Апетит відсутній, сон стає тяжким, неспокійним, з частими пробудженнями, і не приносить відпочинку. Хворий прокидається вранці у злобному, похмурому настрої. Щоб поліпшити свій стан, людині вже необхідно прийняти алкоголь. Тепер вживання алкоголю практично не дає ефекту ейфорії, і людина п’є тому, що її нормальне фізичне і психічне самопочуття неможливе без чергової дози.
Психобіологічний механізм описаних змін полягає в тому, що встановлюється алкогольний гомеостаз. Це означає, що як тільки звичний для алкоголіка рівень етанолу в крові знижується, у людини виникає компульсивний (тобто фізичний, який йде від тіла і тому в більшості випадків непідвладний свідомості) потяг до алкоголю. Слід наголосити, що компульсивний потяг настільки сильний, що діє, ніби проминаючи рівень свідомої регуляції поведінки, і реакція в даному випадку фактично інстинктивна, так само як ми інстинктивно робимо вдих при зниженні рівня кисню в крові. [14;352]
Формування компульсивного потягу до алкоголю, або, іншими словами, - виникнення вже фізичного узалежнення, свідчить про наявність абстинентного синдрому – основного критерію визначення другої стадії алкоголізму. Абстинентний синдром проявляється у стані гострого психічного та соматичного дискомфорту: тремтіння рук, спрага, відраза до їжі, головний біль, пітливість, болісні відчуття, що виходять зі всього тіла, пригнічений настрій, відчуття тривоги, остраху, нудьги.
Другій стадії відповідає ще більш висока переносимість алкоголю: в 4-5 разів більше порівняно з первісною кількістю, що викликала сп’яніння. Добова доза прийому спиртного може сягати 1,5-2 літри горілки. Захисний блювотний рефлекс на передозування цілком утрачений. Випадки сп’яніння з амнезією стають систематичними. Людина може виконувати тільки некваліфіковану роботу, і ту неякісно.
Алкоголік у другій стадії дедалі більше втрачає зв’язок з реальністю. Йому нікого і нічого не потрібно, окрім алкоголю. Навіть компанія пияків його не приваблює. Зауважую, що алкоголіки на другій стадії вже не являють собою колишній веселий гурт, що крокує вулицями у пошуках пригод або залюбки гомонить у дворі, як це було в першій стадії алкоголізму. Тепер алкоголіки якщо й збираються, то тільки з метою здобути спиртне, разом випити, а потім компанія швидко розпадається. Тривалість стадії становить 3-5 років.
У разі продовження вживання спиртних напоїв настає третя стадія алкоголізму, яка характеризується повним розпадом особистості людини та виснаженням всіх психофізіологічних функцій. [1;178]
Синдром психічного узалежнення від алкоголю змінюється за рахунок поглиблення та посилення фізичного узалежнення. Толерантність до спиртного знижується, і тепер уже людина швидко п’яніє, доходячи до тяжких станів інтоксикації навіть від малих доз. Амнезії майже постійні, глибокі та стійкі. В цій стадії алкоголік п’є запоєм: 3-4 дні безперервного вживання спиртного чергуються з 10-15 днями так званого світлого проміжку. Може бути й навпаки.
Алкоголіки в третій стадії зовнішньо схожі один на одного: спустошені, байдужі до оточення, з явними ознаками недоумкуватості. Можуть з’явитися системні порушення, мозкові синдроми. Порушенні координації рухів тощо. Хворі починають п’яніти від невеликих доз алкоголю (100-200 мл горілки).
Алкоголіки в третій стадії обов’язково хворі: цироз печінки, виразка шлунка, серцево-судинні захворювання тощо. Крім того,у цих хворих украй знижена опірність організму, в результаті чого вони вмирають не стільки від інфаркту, інсульту та інших небезпечних хвороб, скільки від звичайних, як правило, виліковних захворювань: грип, запалення легенів тощо.
Третя стадія в середньому формується через 8-10 років після початку зловживання алкоголем.
Варто розрізняти гострі стани сп’яніння, що викликаються прийомом алкоголю, і наслідки хронічного зловживання ним.
Гострі стани, викликаються прийомом алкоголю, - це звичайне, або просте алкогольне сп’яніння, що виникає в результаті безпосередньої дії алкоголю на ЦНС, і патологічне сп’яніння, що є короткочасним психозом, якісно відмінним від простого алкогольного сп’яніння. [13;456]
Перша реакція на вжитий алкоголь - зміни в поведінці людини. Слід відзначити, що характер і швидкість реакції на дію алкоголю можуть бути різними. Вони залежать від типу і стану нервової системи людини, кількості й міцності алкогольного напою, ступеня звикання до алкоголю.
1.3 Ступені алкогольного сп’яніння
Розрізняють три ступені алкогольного сп'яніння (легкий, середній і важкий).
При легкому алкогольному сп'янінні після вживання порівняно невеликої кількості спиртного (для кожного ця доза різна) у людини з'являється веселий, піднесений настрій, загальне пожвавлення. Червоніє шкіра на обличчі, блищать очі, прискорюється діяльність cеpця. Сп'янілий голосно і багато говорить, намагається усіх перекричати, збільшується кількість рухів, жестів. Ні з того ні з сього він може розсміятися чи розплакатись. [9;133]
Ослаблення та згасання процесів гальмування в центральній нервовій системі призводить до того, що людина перестає критично оцінювати свою поведінку і дії. Помітне покрасніння, а рідше поблідніння шкіри, збільшується пульс, нерідко посилюється апетит, бажання полового контакту. У такому стані п'яна людина може робити вчинки, за які їй соромно тоді, коли алкоголь перестає діяти на вищу нервову систему. Частіше алкогольне сп'яніння легкого ступеня супроводжується бeзтypбoтно-вeсeлим настроєм, навколишній світ сприймається в рожевих тонах. Рідше важкі спогади загострюються, отруєна алкоголем свідомість вирізняє тільки неприємну ситуацію. Тоді ллються “п'яні” сльози з приводу того, на що людина зовсім не реагує, коли вона твереза. Коли минеться п'яний дурман, людина навіть дивується зі своїх “п'яних” сліз.