Міністерство праці та соціальної політики України Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці
Соціально-економічний факультет Кафедра соціальної роботи
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“Соціальна робота з хворими на алкоголізм”
Виконала:
студент IIIкурсу 28 групи
Жирнов Ігор Іванович
Науковий керівник:
Тищенко Н.І.
Чернігів 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І Поняття алкогольної залежності
1.1 Формування залежності від алкоголю
1.2Стадії захворювання
1.3 Ступені алкогольного сп’яніння
РОЗДІЛ IIОсновні види проблем пов’язаних з уживанням алкоголю
2.1 Вплив алкоголю на нервову систему
2.2 Вплив на внутрішні органи
2.3 Соціальні наслідки алкоголізації
2.4 Особливості алкоголізму у жінок, чоловіків та молоді
РОЗДІЛIII Програми подолання алкогольної залежності
3.1 Програми профілактики
3.2 Програми лікувально-соціальної допомоги
3.3 Реабілітаційні програми
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Алкоголізм, який розуміється як біопсихосоціальне захворювання, набув в останні роки масового характеру та поставив цю проблему в центр уваги соціальних працівників, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів, педагогів. Актуальність роботи полягає в тому, що алкоголізм є не тільки медичною, а перш за все соціальною проблемою. Це пов’язано з тим, що в результаті широкого розповсюдження серед населення звички вживати спиртні напої і збільшення осіб, що зловживають алкоголем, наноситься величезна шкоду не лише здоров’ю громадян, а усьому суспільству в цілому. Особлива небезпека цього негативного явища ще й в тому, що при загальній тенденції до зростання алкоголізм стає дедалі «молодшим» за віком і частіше набуває жіночого виразу.
Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище, стало насущною задачею. Розгляд проблеми передбачає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань. Епоха змін, сучасна соціально-економічна ситуація, зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, практично зруйнували раніше існуючі уявлення про норму в поведінці. За відсутності соціальних перспектив це не може не впливати на фізичне та духовне здоров’я нації. Алкоголізм значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції. Тому проблема вивчення алкоголізму відмічається особливою гостротою.
Метою дослідження є визначення напрямків соціальної роботи з хворими на алкоголізм.
Об’єктом виступає алкоголізм, а предметом – соціальна робота з хворими на алкоголізм.
Завдання даної роботи полягають у наступному: дати визначення поняття алкогольної залежності; охарактеризувати основні види проблем пов’язаних з уживанням алкоголю; навести приклади програм подолання алкоголізму.
Розгляд таких аспектів в характеристиці алкоголізму необхідний як соціальним працівникам, так і просто педагогам та батькам, для розуміння сутності цієї поведінки та визначення змісту її профілактики та шляхів корекції, у відповідності з цим – і для розробки методів профілактики алкоголізму, і для відпрацювання найбільш застосовуваних та ефективних технологій. Це дасть можливість викоренити прояви алкогольної залежності та стане підгрунтям для побудови міцної сім’ї.
РОЗДІЛ IПоняття алкогольної залежності
1.1 Формування залежності від алкоголю
Алкоголізм завжди супроводжується різнобічними соціальними наслідками, несприятливими як для самого хворого, так і для суспільства. Так як алкоголізм не тільки медична, але і соціальна проблема, визначення повинні допускати їх застосування як в медичному, так і в соціальному і юридичному аспекті.
Терміном «алкоголізм» називають всі форми зловживання спиртними напоями, які негативно впливають на здоров’я людини, яка п’є, її поведінку, професійно-трудові установки і взаємовідносини з оточуючими. [20;97]
Алкоголізм формується поступово, виростаючи із епізодичного вживання алкоголю. На відміну від медичних наслідків алкоголізму, які виникають в більшості випадків за досить тривалим зловживанням спиртними напоями, багато соціальних наслідків можуть формуватися на його ранніх етапах. Це зв’язано, передусім, з психотропною дією алкоголю і сп’янінням, яке він викликає.Моральні заборони і голос розуму відступають перед тягою до алкоголю. Людина поступово втрачає свою незалежність. А основний принцип життя - це свобода. Тут пролягає межа між свободою і рабством, неживою матерією і життям. Усе це свідчить не лише про сформований потяг - хворобливе прагнення, а й про формування першого синдрому алкоголізму - психічної, або психологічної залежності.
Психічна залежність – це стан, під час якого алкоголь спричинює почуття задоволення і психічного підйому і вимагає періодично повторюваного або постійного його введення для того, щоб випробувати задоволення або уникнути дискомфорту. Сам термін “психічна залежність” говорить про те, що дискомфорт зачіпає саме психічну сферу. Це виражається нез'ясовним почуттям задоволення, відсутністю психологічної рівноваги, психічного незадоволення. У такому разі думки людини постійно повертаються до алкоголю. [4;134]
Синдром залежності - поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба приймати алкоголь.
Залежність від алкоголю послідовно формується через кілька стадій - соціальну, психічну та фізичну. Кожна наступна стадія не змінює попередню, а додає до картини захворювання нові прояви.
Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати алкоголь, а знаходиться в середовищі, де його вживають інші, приймає стиль поведінки, відношення до алкоголю та зовнішні атрибути групи. Людину приваблює атмосфера, «дух» групи.
Психічна залежність - це хворобливе прагнення знову відчути і пережити певні відчуття, зміни настрою, які визиваються дією алкоголю. Це гострий психічний дискомфорт, душевне неблагополуччя, яке розвивається в період утримання від вживання спиртного (подавленість, смуток, внутрішня порожнеча, роздратованість, озлоблення). Психічна узалежненість, виявляється спочатку неусвідомленим, а потім повністю усвідомлюваним і нездоланним потягом до алкоголю. Психічна залежність полягає в прагненні відчути стан сп’яніння, що витісняє всі інші інтереси оскільки алкоголь стимулює в мозку.
Пізніше до яскраво вираженого психічного узалежнення від наркотику додається і фізичне узалежнення. Тепер вже відчуття не тільки психічного, а й фізичного комфорту досягається лише при наявності спиртного в організмі. Якщо дія алкоголю припиняється, а чергової дози немає, то виникає абстинентний синдром (синдром позбавлення). Прагнення до спиртного в стані абстиненції переборює всі інші бажання, навіть такі, як голод і спрага. Воно повністю підкоряє собі поведінку індивіда. Людина у подібному стані думає тільки про випивку, вона здатний на все, щоб якомога швидше здобути і прийняти алкоголь. При його відсутності в організмі з'являються цілий ряд неприємних відчуттів.
Отже, той хто вживає алкоголь систематично ризикує стати алкоголіком, тобто потрапити в психічну та фізичну алкогольну залежність. Фізична залежність полягає в тому, що перерва при регулярному вживанні спиртного може спричинити збільшення кров’яного тиску, відчуття туги та неспокою, лихоманку, безсоння. Психічна залежність полягає в прагненні відчути стан сп’яніння, що витісняє всі інші інтереси оскільки алкоголь стимулює в мозку.
Основним фактором схильності до алкоголю є ступінь його сприйняття організмом – толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність – передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживають алкоголем. Переважно схильність до алкоголю передається до чоловічої лінії.
Спадковий характер полягає не в передачі “гена потягу до алкоголю ”, а в передачі механізмів, що відповідають за обміні процеси. Порушення таких механізмів не обов’язково спричиняються пияцтвом батьків, а також і під впливом шкідливих дій на генетичний код – радіаційних, хімічних, токсичних та ін.
Тобто не вживання родичами спиртного – не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму.[8;180]
Тимчасово зловживання алкоголем не призводить автоматично до хронічного алкоголізму. Зловживання спиртним – не єдиний фактор розвитку хвороби лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм.
До алкоголізму схильні:
люди з підвищеною чутливістю до алкоголю;
люди, в яких батьки страждали на алкоголізм;
особи самотні або з неповних сімей;
ті, що схильні до депресій або вороже налаштовані до всього, що їх оточує.[6;20]
1.2 Стадії захворювання
В основу сучасних класифікацій алкоголізму покладено клініко-динамічний принцип. У нашій країні прийнята класифікація, яка виділяє три стадії захворювання.
Важливою відмінністю першої стадії алкоголізму від перед хвороби є потяг до алкоголю навіть у тверезому стані. Залежність від алкоголю носить чисто психічний характер. Тепер уже людина ніколи не відмовляється від пропозицій випити і, більш того, сама починає шукати приводи до пиятики: організує вечірки, поїздки за місто, запрошує родичів або друзів на недільний обід; охоче йде в гості туди, де буде спиртне. Очікування застілля з пиятикою викликає в неї радісне збудження. Якщо ж ці наміри не здійснюються або виникає якась перешкода, то людина стає дратівливою, гнівається, висловлює незадоволення. При цьому вона здебільшого навіть не усвідомлює, що причина незадоволення – відсутність алкоголю, чи звичайно інші претензії та звинувачення оточенню. [17;222]