- на соціальному рівні, де основним суб'єктами є керівники і служби регіональних систем освіти - це засоби соціального і педагогічного управління і професійного консультування;
- на рівні освітнього закладу, де суб'єктами є адміністрація і різні внутрішкільні служби - це засоби педагогічного управління і допомоги;
- на рівні "учитель-учень", де суб'єктами є педагог та його учні, - засоби організації видів діяльності і відносин;
- на внутріособистісному рівні - засоби рефлексії власного "Я", "педагогічного Я", "Я-концепції”, активності.
Особистісні якості та система цінностей соціального педагога
Особистісні якості соціального педагога являють собою комплекс характеристик особистості фахівця, які стають підґрунтям його професійної компетентності, а саме:
1. Здатність до творчості, артистичність, натхнення. Соціально-консультативна діяльність соціального педагога потребуватиме цих якостей, сформованих на достатньо високому рівні. Творчості у соціально-педагогічні діяльності навчитися практично неможливо, однак кожна людина може розвинути у собі такі якості, керуючись спонукальним чинником значущості та привабливості соціально-педагогічної професії. Природна артистичність, підсилена знаннями, є однією з передумов успішної соціально-педагогічної діяльності. Ці особистісні якості відіграють домінуючу роль у характері впливу на підопічних і визначають кінцевий результат діяльності. Тому соціально-педагогічна діяльність є певною мірою мистецтвом, яке вимагає вміння встановити такі взаємини з вихованцем, які мають призвести до позитивного результату, до поваги ціннісної системи дитини, до постійного контролю над ситуацією.
2. Емпатія. Це почуття дає можливість створити єднання особистостей, коли соціальний педагог проникає у переживання, почуття вихованця і бажає розділити з ним ці почуття, чуттєво ототожнюючись з дитиною. Це почуття лежить в основі любові у найширшому значенні цього слова. Більшість людей ніколи не замислюються над існуванням у них емпатії і постійно виявляють її. Однак спеціалісту соціально-педагогічного рівня така якість є фахово необхідною, оскільки за допомогою емпатії можливо пізнати причини страждань чи суперечностей у житті вихованця. Практична соціально-педагогічна діяльність не є можливою без емпатії, що підтверджується як спостереженнями, так і науковими теоріями. Так, К.Роджерс зазначав, що без емпатії неможлива нормальна взаємодія між людьми, тим більше якщо одна з них професіонал, котрий працює з людьми.
Емпатія має не лише якісні, але й кількісні показники. Соціальні педагоги виявляють різні рівні емпатії не лише стосовно різних дітей, але й щодо тої само дитини у різних ситуаціях, оскільки важко і не завжди доцільно знаходитися у внутрішньому світі дитини і розділити її почуття, переживання і проблеми.
3. Душевне тепло. Воно супроводжує вияви поваги, інтересу та уваги до проблем вихованця і бажання допомогти у їх вирішення Душевне тепло дає можливість виявити рівень розуміння соціальним педагогом глибини переживань вихованця, незалежно від рівня його розвитку, статусу, соціальної чи фізичної девіантності.
4. Щирість. Ця якість тісно пов'язана з емпатією, яку неможливо виявити без щирості. Якщо вихованець не буде відчувати щирої зацікавленості з боку соціального педагога, останньому буде складно вирішити проблеми дитини. Діти ж, зі свого боку, болісно реагують на вияви нещирості з боку професіоналів соціально-педагогічної діяльності, бажання виконувати роботу лише тому, що це вид фахової діяльності. Емпатія, тепло та щирість - це, образно говорячи, триєдина формула особистісного успіху соціального педагога у своїй професійній діяльності.
5. Ініціативність. Вона є ще одним чинником результативності соціально-педагогічної діяльності. Соціальний педагог має справу з процесом змін у житті підопічного, тому неможливо постійно слідувати рекомендаціям та інструкціям. Вони орієнтовані та типового усередненого вихованця і потребують постійної трансформації та адаптації до реальних умов житгєдіяльності дитини.
Характерними ознаками ініціативності є поєднання знання предмета діяльності з оригінальними підходами до вирішення проблем дитини.
6. Гнучкість і наполегливість. Гнучкість - характерна риса професійної соціально-педагогічної діяльності, необхідна для досягнення очікуваних змін. Відсутність цієї риси призводить до однобокості розуміння проблеми, без урахування всіх чинників та міркувань сторін, які беруть участь у ситуації. При цьому може виникнути ситуація, за якої оптимальним стилем поведінки стане наполегливість, від якої залежатиме позитивний соціальний результат соціалізації дитини.
7. Здоровий глузд. Природа дій щодо надання допомоги особистості, кожна з яких є унікальною і неповторною, вимагає вияву цієї особистісної якості на кожному етапі: оцінювання ситуації, обмірковування варіантів виходу, прогнозування наслідків тощо. Розвинений здоровий глузд впливає на формування професійної зрілості соціального педагога. Останнє, як правило, не залежить прямо від досвіду (стажу) роботи соціального педагога.
Система цінностей, притаманних професії соціального педагога, може бути представлена у вигляді такого комплексу:
1. Повага до основних прав людини. В основі цієї цінності лежить віра в те, що всі люди повинні мати рівнозначний доступ до соціальних послуг та благ.
2. Почуття соціальної відповідальності. Йдеться про те, щоб різні соціальні інститути (сім'я, освітні заклади, державні інституції) повною мірою виконували свої соціальні функції щодо соціального виховання.
3. Повага до свободи особистості. Соціально-педагогічна діяльність покладається на визнання цінності розмаїття світу людини і поваги до прав особистості на вибір власного життєвого шляху.
4. Підтримка прагнення людини до самовизначення. Грунтується на необхідності підтримувати прагнення людини до самостійного вирішення проблем свого життя.
Натомість головними ознаками непрофесіоналізму соціально-педагогічного працівника можуть стати такі:
1. Відсутність гнучкості. Призводить до жорсткого слідування інструкціям та бажання надавати рекомендації відповідно до строго визначених формальних установок, без урахування специфічної індивідуальної ситуації вихованця.
2. Надопіка (надконтроль). Виникає здебільшого у ситуаціях, коли соціальний педагог4 прагне повністю підкорити собі хід подій і будь-що досягти поставленої мети. З іншого боку, жорстке слідування певним методикам може закріпостити вихованця і зробити його життя залежним від зовнішнього впливу.
3. Вузька спеціалізація (ризик "віртуозності").Почасти соціальному педагогу легше засвоїти вузьке коло соціально-педагогічних методик, аніж постійно розвивати свій професіоналізм і поширювати коло знань, умінь і навичок.