Професійні програми передбачають раціональне трудовлаштування на промислових об’єктах за фахом, а також на промислових підприємствах з трудовим навчанням нової професії або відновленням колишньої.
3. Лікувально-трудовий режим призначається для стабілізації і поглиблення ремісії, твердої установки на тверезість. При цьому режимі максимально використовуються всі реабілітаційні програми: медикаментозні, професійні і соціальні. У числі останніх - індивідуальна і колективна психотерапія з хворими і їх родичами, зміцнення соціальних зв'язків (сімейних, виробничих, юридичних), проводяться індивідуальні, сімейні, групові і колективні культурні заходи, організація тематичних вечорів відпочинку, концертів і зустрічей з колишніми хворими, спортивні заходи з організацією змагань.[10]
Отже, доречно сказати, що ефективність реабілітації багато в чому залежить від її спрямованості на максимально раннє виявлення найуразливішого контингенту і своєчасну психопрофілактичну роботу з ним. Тому, реалізація перерахованих напрямів дозволить істотно поліпшити реабілітацію хворих на алкоголізм.
Також, важливе місце в системі реабілітації хворих на алкоголізм займає ситуативно-психологічний тренінг, сприяючий подоланню анозогнозії, аутоїдентифікації патологічного ваблення до алкоголю, навчання пацієнтів способам боротьби з ним. Тим самим методика є основою для профілактики рецидивів захворювання. Ситуативно-психологічний тренінг хворих на алкоголізм направлений на рішення наступних задач: підвищення ступеня усвідомлення хворими у себе патологічного ваблення до алкоголю і виявлення конкретних ознак його актуалізації; виявлення типових індивідуальних чинників актуалізації патологічного ваблення до алкоголю і навчання методам протидії ним; вироблення аутогенної релаксації і використовування її для боротьби з патологічним вабленням до алкоголю. Тривалість курсу складає 3 заняття, тривалість одного заняття 1,5-2 год.
Основними складовими ситуативно-психологічного тренінгу стали: групові дискусії, ролеве відтворення основних ситуацій і станів, сприяючих актуалізації патологічного ваблення до алкоголю, аутогенне тренування.
Застосування ситуативно-психологічного тренінгу дозволяє підвищити ефективність терапевтичних і реабілітаційних заходів, своєчасно попереджувати загострення патологічного ваблення до алкоголю і попереджати рецидиви алкоголізму.
Реалізовуючи профілактичний потенціал реабілітації, останнім часом з'являються програми, направлені на комплексну роботу з уразливим з погляду алкоголізації контингентом.
У останнє десятиліття в лікувально-реабілітаційній роботі з хворими на алкоголізм все більш рельєфно виступає тенденція розширення використовування немедикаментозних методів і, зокрема, різних варіантів лікувальної фізкультури і спортивних ігор. Показанням до застосування спортивних програм є і що знаходиться у 50-60% хворих на алкоголізм працездатного віку зниження фізичної працездатності. Причиною зниження працездатності, мабуть, є функціональна неповноцінність міокарду з порушенням метаболічних процесів і зниженням його скоротливої функції під впливом токсичної дії алкоголю, а також порушення адаптаційних механізмів, уповільнення пристосованої реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження .
2.3. Програма подолання кризи клієнта залежного від алкоголю.
Боротьба з алкоголізмом має таку ж давню історію, як і самі спиртні напої. Ось уривок з давньоєгипетського листа. Батько пише своєму синові: «...Чую, що кинув книжки і віддався любострастю. Ночами никаєш вулицями, і запах спирту відганяє перехожих від тебе. Бачили, як перелазив через паркан і вдерся в чужий дім. Викликаєш огиду в людей...» Мабуть, батько цього молодика і гадки не мав, що слова його прозвучать по-сучасному і через кілька тисячоліть.[11]
Уже в давнину люди усвідомлювали шкідливість зловживання вином. Так, у Стародавній Греції пити не розведене водою вино (міцність його і так не перевищувала 10°) вважалося недостойним вільного громадянина. Правитель Спарти легендарний Лікург заборонив пити вино вищій знаті держави, але заохочував споювання рабів, щоб тримати їх у покорі.
Давньоримський історик Пліній Старший писав про те, що перси й мідяни були переможені греками під проводом Александра Македонського тому, що в них були розвинуті пияцтво та інші, пов'язані з ним пороки. Беручи до уваги негативний вплив вина на боєздатність війська, римський імператор Доміціан, з метою скорочення виробництва вина, наказав вирубати половину насаджень виноградної лози і заборонив садити її в майбутньому.
У деяких, насамперед мусульманських, країнах були запроваджені і релігійні заборони на вживання алкоголю. Один час і в Росії пияцтво переслідувалося державою. За Петра І п'яницям, які потрапили до в'язниці, вішали на шию важку чавунну медаль з написом «За пияцтво». А коли пияцтво почало загрожувати виробництву, правлячі класи стали вживати інших, рішучіших заходів. У 20-х роках нашого століття в Сполучених Штатах Америки було запроваджено «сухий закон», який забороняв виробництво і вживання спиртних напоїв. Цілковита заборона була приречена на провал. Уже за кілька років «чорний» ринок США наводнився багатим набором спиртних напоїв. Нелегальне виробництво алкоголю стало найприбутковішим заняттям. У 1933 році «сухий закон» там було скасовано.
Нині в ряді країн метод переконання поєднують з більш чи менш енергійними адміністративними заходами. Цілком справедливими є суворі покарання в деяких країнах для осіб, які систематично пиячать і мають малолітніх дітей.
Отже, виникає така думка: чому люди йдуть до театрів, на стадіони, в кіно, клуби? «Щоб відпочити, дістати задоволення»,- скажете ви. А що таке задоволення? Усе, що подобається, викликає позитивні емоції. Але ж заради «задоволення» випити вина деякі люди ладні пожертвувати здоров'ям, навчанням, родиною, роботою. Як це пояснити?
Замисліться, хто п’є, з чого це почалося? Хіба з'являлося бажання, подібне до відчуття спраги чи голоду? Чи потребував організм алкоголю? Ця потреба виникла вже потім, коли організм звик до алкоголю. А чи не краще взагалі не пити?
Сп'яніння - це замінник природних радощів, утіх. І поступово алкоголь із задоволення надлишку перетворюється на потребу організму, на задоволення поповнення нестачі - нарівні з угамуванням спраги і голоду! Але скільки б не пив п'яниця вина, йому все одно мало...
Юнаки і дівчата! Подумайте про те, що чекає на вас попереду, якщо ви будете курити і пити спиртне. Пригадайте образи тих старих пияків і курців, яких ви знаєте: ось іде один з них - із жовтим, сухим, зморшкуватим обличчям, згорблений, постійно кашляє і задихається... А ось другий - він змушений раз у раз зупинятися через болі в ногах, що виникають під час ходьби. Або третій - він так часто скаржиться на болі в ділянці серця... Четвертий - його недавно відвезла «швидка допомога» до лікарні з виразковою кровотечею...Як кажуть, краще раз побачити, ніж сто разів почути. Дуже добре сказав про почуття лікаря щодо пияків професор В. Т. Бахур: «Коли мені доводиться бувати в палатах, де лежать хворі на рак печінки, які занедужали після багаторічного сп’яніння, бачити їхні виснажені обличчя, чути надсадний кашель, бачити, як вони буквально задихаються, у мене іноді виникає бажання вийти на вулицю, взяти за руку будь-якого молодика, що з таким шиком зловживає алкогольним напоєм, привести його сюди і сказати: «Дивися, ось чим усе це може закінчитися!» Я певний, що після таких відвідин навряд чи знайшовся б хоч один пияк, який би негайно не кинув пити.»
Отже, у важкі хвилини життя згадайте слова Джека Лондона:
«Хмільне завжди простягає нам руку, коли нас спіткала невдача, коли ми підупадаємо на силі, коли ми стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід з такого становища. Але обіцянки ці фальшиві: оманливе душевне піднесення, фізична сила, яку воно обіцяє, примарна, під впливом хмільного ми втрачаємо справжні уявлення про цінність речей.»
Пам’ятай: здоров’я - справжня радість життя і щастя не сумісне з тютюном і спиртними напоями!
Ми не завжди задумувалася про актуальність досліджуваного явища. На мою думку, розвиток алкоголізму є одним із недоліків соціально-педагогічної роботи. Говорячи про недоліки, мається на увазі, те що людина, яка не має відношення до соціально-педагогічної діяльності не завжди розуміє всю складність проблеми розвитку алкоголізму, а тим більше не знайома з методами, формами роботи. Після поглибленого ознайомлення з даним напрямом соціально педагогічної діяльності, можна переконатися, що суспільство практично не могло обійтися без цієї проблеми. Протягом попередніх років держава взяла на себе відповідальність створити всі необхідні умови для того, щоб попередити і в тому числі боротися з негативними явищами, які виникають у суспільстві. На сьогоднішній день відчутні зрушення, оскільки випущено в друк безліч літератури, яка вчить як правильно виховувати дитину і себе щоб запобігти діям та вчинкам, спричиняються через мутаційне, викривлення світобачення.
Отже, слід мати на увазі, що зростання добробуту саме собою зовсім не вирішує проблеми алкоголізму, негативних явищ, що підтверджуються на прикладі багатьох економічно розвинутих країн. Соціальна система здатна як створювати привід і мотиви для вживання спиртного, так і обмежувати його розповсюдження. Тому чим менше в особи можливостей для подолання важких ситуацій, тим швидше людина вдається до спиртного і тим менша ймовірність вольового впливу, спрямованого проти споживання алкоголю. Пияцтво як наслідування, «без причин» розповсюджується тим швидше, чим терплячіше до нього ставляться оточуючі. Але англійський поет перелічує безліч приводів для пияцтва. Його слова лишаються актуальними і в наш час: