У 1992 р. відділом соціології ринкової економіки Інституту соціології НАН України було проведено дослідження з метою виявити "соціальне обличчя" вітчизняного підприємця. Респондентами були учасники конгресу підприємців України. Проведене українськими соціологами дослідження показало, що для більшості опитаних підприємців (72,9 %) важливіше за все в житті - добиватися успіху, а "робити гроші" - лише для 5 %. На запитання: "Що найбільше приваблює Вас у підприємницькій діяльності?" - на першому місці (75 %) стоїть відповідь: "Можливість діяти самостійно"; на другому (59,4 %): "Виявлення своїх здібностей"; на третьому (58,3 %): "Можливість займатися цікавою справою"; і лише на четвертому місці (36,5 %): "Високі прибутки" [60, 87].
Отримані дані руйнують розхожий стереотип: гроші зовсім не самоцінні для підприємців, хоча й виступають важливим мотивом їхньої ділової активності. Найбільше ці люди прагнуть позбавитися тяжіння етатистських структур, набути матеріальної й моральної незалежності від держави: це необхідна умова їхньої особистісної самореалізації (хоча, як ми відзначали раніше, їхній економічний "антиетатизм" досить примхливо поєднується з цілком традиційним патерналізмом). Отримані характеристики ціннісних орієнтацій українських підприємців збігаються з результатами досліджень російських соціологів. Окрім того, їхні дані свідчать: найменш значущими для підприємців є традиційні "совкові" цінності: пріоритетність громадських інтересів, посадовий престиж, робота без перенапружень.
Під час опитування українських підприємців їм було запропоновано оцінити якості, притаманні бізнесменам, з якими їм доводилося зустрічатися. Більшість опитаних (65 %) вважає, що така риса як інтелігентність, притаманна меншості підприємців. Водночас, на думку 48 % респондентів, зарозумілість та пихатість притаманні також меншості бізнесменів. Не дуже високо оцінюють респонденти розум і професійну компетентність своїх колег: 47 та 42 % відповідно відзначають, що ці риси притаманні лише половині бізнесменів. Більшість ділових людей відзначає у своїх колег цілеспрямованість, прагнення до подолання труднощів для досягнення мети, ініціативність у роботі. Однак така риса, як працелюбність, відходить на другий план: 45 % (найвищий показник) приписують її у кращому випадку лише половині бізнесменів.
Одна з основних особливостей підприємницької діяльності — здатність до розумного ризику - притаманна українським бізнесменам доволі помірно: 36 % приписали її більшості і по 28 % відповідно — половині і меншості своїх колег. Узагалі, великий ризик, що пов'язаний з відсутністю в країні соціальних гарантій, на думку підприємців, займає перше місце серед рис, що належать до "антицінностей" - негативних сторін підприємницької діяльності.
Схоже на те, що несхильність до великого ризику є специфічною рисою, яка притаманна підприємцям пострадянського суспільства. Крос-культурне дослідження, проведене російськими науковцями, виявило таку особливість: прагнення уникнути невизначеності веде до того, що серед російських підприємців є непопулярними рішення, пов'язані з високим ступенем ризику. Перевага надається рішенням, які забезпечують невеликий, але сталий прибуток. У результаті зусилля щодо захисту вже існуючих досягнень починають домінувати над зусиллями, пов'язаними з прийняттям рішень в умовах ризику та невизначеності, які забезпечують просування вперед. Натомість американська модель підприємництва зорієнтована на ділову завзятість, уміння ризикувати та прагнення до швидкого зростання прибутків.Якщо нормативно-правова регуляція підприємницької діяльності відбувається з боку держави, тобто задається зовні, то її внутрішня (міжпідприємницька) регуляція здійснюється скоріше за допомогою ділової етики - важливого критерію цивілізованого бізнесу. Більшість опитаних підприємців (64 %) відзначили, що їм доводилося хоча б інколи зраджувати своїм моральним принципам; на їхню думку, частка колег, хто може надати допомогу,- дуже незначна. На запитання: "Якою мірою українським підприємцям, з якими Вам довелося зустрічатися, притаманна чесність у справах?" майже 70 % опитаних підприємців відповіли, що меншості або нікому, і лише 0,3 % - усім. Близько 38 % респондентів однією з негативних сторін підприємницької діяльності вважають те, що "доводиться мати справу з нечесними людьми".Іншим критерієм цивілізованості виступає участь підприємницьких структур у вирішенні різного роду соціальних проблем. Дані опитування свідчать про те, що імперативи цивілізованості бізнесу усвідомлюються і визнаються підприємцями України досить повною мірою. Однак, якщо врахувати ту обставину, що на думку 73 % опитаних підприємців благодійність притаманна меншості їхніх колег, а 12,1 % респондентів вважає, що нікому з них, то є підстави інтерпретувати вищезгадані дані як такі, що імпонують духу цивілізації і, водночас, як такі, що ні до чого не зобов'язують. Звертає на себе увагу факт різкого зниження рівня соціальної чуйності щодо безробітних та бідних прошарків населення.
Хочеться сподіватися, що в майбутньому вітчизняні підприємці у своїй діяльності керуватимуться тими кращими традиціями господарювання, що були притаманні українським підприємцям минулого. Як приклад, пригадаємо "моральні практики", які виявляли цукрозаводчики Яхненко та Симиренко.Колишні кріпаки брати Яхненко і Симиренко були купцями першої гільдії; їхня фірма "Брати Яхненко та Симирепко" була відома всій Росії. У голодному 1830 р. протягом кількох місяців брати своїм коштом утримували близько 10 тис. селян. Біля цукрового заводу в Городищі неподалік Млієва фірма побудувала 150 будинків для своїх працівників. Місто мало свій театр, бібліотеку, шестикласну школу, до якої добиралися викладачі лише з вищою освітою, лікарню, паровий млин. На заводах та вулицях було влаштоване газове освітлення (для порівняння: у Росії лише два-три міста на той час мали подібне освітлення). На кошти П. Ф. Симиренка Тарас Шевченко видав у 1860 році свій "Кобзар".
Список літератури
1. Верхам П. Х. Підприємець. Його економічна функція та суспільно-політична відповідальність. - К.: Юрінком, 1994.- 50 с
2. Сей Ж.-Б. Трактат политической экономии.- М.: Изд-во И. Т. Солдатенко, 1896. -240 с.
3. Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3-х томах.- Т. 1. — М.: Прогресе, 1982.-416 с.
4. Зомбарт В. Буржуа.- М.: Наука, 1994.- 443 с
5. Шумпетер Й. Капитализм, Социализм и Демократия.- М.: Экономика, 1995.— 540 с.
6. Шумпетер Й. Теория экономического развития.- М.: Прогресс, 1982,- 455 с.
7. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма,- М.: Новости, 1992.-304 с.
8. Хайек Ф. А. Конкуренция как процедура открытия // МЭиМО.- 1989.- № 12.-С. 6-14.
9. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суимснко.- К.: Ип-т социол., 1995.-185 с.
10. Социология / Г. В. Осипов, Ю. П. Коваленко, Н. И. Щипанов, Р. Г. Яновский,- М.: Мысль, 1990.- 446 с.
11. Задорожнюк И. Е. Инновационное предпринимательство // Социол. исслед.- 1991.-№3.-С. 132-142.
12. Шиллер Р., Бойко М., Коробов В. Охота на Homo Sovieticus: ситуационные versus установочные факторы в экономическом поведении // Константы,- 1993.-№ 1.-Т. 1.-С. 7-44.
13. Агеев А. И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры.-М.: Наука, 1991,- 112 с.
14. Овчинников В. О., Павлов К. В., Владимирова И. М. Ваш психологический тип.- СПб.: Андреев и сыновья.- 1994.— 235 с.