- важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) запитання повинні йти слідом за більш простими;
- перше питання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;
- важкі запитання доцільно вмістити в середині опитування, щоб респондент «включився» в тему;
- запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;
- запитання повинні відповідати всім вимогам: спочатку мова має йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.
48. Класифікація соціологічних запитань за змістом, формою та функціями
За предметним змістом запитання поділяють на;
- Запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;
- запитання про знання , мета яких – з’ясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило це запитання, які мають за мету виявити рівень поінформованості респондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експериментальні та ігрові ситуації;
- Запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь – яких проблем і особистості самого респондента;
- Запитання про мотиви покликані викликати суб’єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.
За своєю логічною природою питання класифікуються таким чином:
Основні запитання відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються;
Запитання фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів з всього масиву за мовною ознакою;
Контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості відповідей, визначення їх достовірності і щирості.
Запитання, які наводять на думку, допомога ять респонденту у правильному осмисленню основного запитання, знайти правильну відповідь. За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення респондента до самого факту опитування і до тих запитань, на які йому треба буде відповідати, останні діляться на:
Контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентом. Їх мета створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило це перше, або одне із перших запитань, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента;
Буферні запитання починаються із загальної форми «як ви думаєте?» - і далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;
Прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента, щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;
Опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. Респондент відповідає від імені групи, колективу, в безособовій формі. Такі запитання ставляться тоді, коли незручно ставити прямі запитання або є пересторога, що на них не буде одержана щира відповідь.
За характером відповідей на поставлене запитання останні розподіляються на такі види:
Відкриті запитання передбачають вільну форму відповідей;
Запитання закритого типу Ставиться конкретне запитання і дається кілька варіантів відповідей. Респондент має вибрати один з запропонованих відповідей;
Запитання напівзакритого типу засноване на додаванні до списку відповідей фрази: «вкажіть інші варіанти». Запитання дає можливість респонденту навести окрім запропонованих відповідей свій варіант відповіді;
Запитання – меню дає можливість респонденту будь – яке поєднання варіантів відповідей;
Шкальні запитання - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той чи інший показник;
Дихотомічні запитання загальні запитання, які вимагають відповіді «так» чи «ні». Наприклад, «Чи вірити Ви у гороскопи?».
49. Особливості анкетування як виду опитування
Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів.
Формулювання запитань для анкет вимагає не аби якої майстерності, адже існує велика різниця між науковими термінами і буденною мовою людей, тому різні поняття можуть мати для простих людей і науковців не співпадаючі інтерпретації. Отже, якщо не враховувати особливостей формулювання запитань в анкеті, то навіть при дотриманні всіх інших вимог методики анкетного опитування, можна отримати хибний результат. В процесі переведення дослідницьких (програмних) запитань в анкетні запитання мета соціологічного дослідження стає все менш ясною. Вважається, чим кращій проект анкети, тим менш ясною є тема дослідження для читача.
Анкета складається із преамбули (звернення до респондента), основної частини – блоку запитань до опитуваних, паспортички, в якій представлені відомості про опитуваних ( вік, стать, освіта, місце мешкання, соціальний стан та ін.)
Вимоги до анкети і анкетного опитування
- опитування не повинно тривати більше 30 – 40хвилин у зв’язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання зазвичай залишаються без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25 – 30 запитань;
- важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) запитання повинні йти слідом за більш простими;
- перше питання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;
- важкі запитання доцільно вмістити в середині опитування, щоб респондент «включився» в тему;
- запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;
- запитання повинні відповідати всім вимогам: спочатку мова має йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.
За допомогою анкетного опитування ми можемо зібрати основну масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш достовірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування і спостереження, анкетування і вільне інтерв’ю.
50. особливості інтерв’ю як виду опитування
Інтерв’ю це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв’юера і є предметом соціологічного дослідження.
Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтерв’юера і опитуваного багато в чому визначають глибину, якість одержуваної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. При проведенні інтерв’ю соціолог виходячи із ситуації і спостереження за поведінкою співрозмовника, може одержати ту інформацію, яку навряд чи одержав би при анкетному опитуванні. Інтерв’юеру відводиться ведуча роль в ініціатора в організації і проведенні бесіди, в той час, як респондент виступає в ролі веденого, в ролі джерела інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотримується його.
Сфера застосування інтерв’ю:
- воно може бути використано на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гепотизи;
- інтерв’ю часто використовується для розробки методики великих опитувань – досліджень;
- воно може бути застосовано в якості основного методу одержання інформації при обмеженій або малій вибірці;
- інтерв’ю застосовують в якості додаткового методу отримання інформації разом з анкетуванням, спостереженням та ін.;
- воно використовується в так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.
На сам процес інтерв’ю впливають такі фактори:
- Фактор часу (час має бути зручним для респондента);
- Вік і стать його учасників. Результати інтерв’ю краще, коли його учасники приблизно одного віку;
- Стать інтерв’юера (вважається, що жінкам, інтерв’юерам вдається одержати більш щирі відповіді ніж чоловікам).
Успіх інтерв’ю багато в чому залежить від підготовки інтерв’юерів .Вона передбачає:
- ознайомлення із загальними принципами вимірювання, роз’яснення ім. ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;
- засвоєння інтерв’юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;
- навчання їх техніці інтерв’ювання;
- надання їм можливості пройти практику проведення інтерв’ю;
- набуття інтерв’юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв’ю.
51. Спостереження як метод соціологічного дослідження
Соціологічне спостереження – планомірне, цілеспрямоване простежування за розвитком явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.
Особливості застосування соціологічного спостереження:
- воно зазвичай застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими як аналіз документів, опитування та ін.;
- його специфіка в порівнянні з іншими методами полягає в здатності давати багаті конкретними деталями, живі, безпосередні враження про об’єкт що досліджується, а не в спогадах і інтерпретації респондента;
- спостереження дає можливість одержати данні незалежно від вміння респондента описати словами свою поведінку, а також від того, чи бажає він взагалі щось говорити про свою поведінку.