Смекни!
smekni.com

Структура системи соціального захисту населення і політики України (стр. 10 из 11)

Між тим, кардинальне реформування системи соціального забезпечення є багатоаспектним процесом, розрахованим на тривалу перспективу, внаслідок якого має бути створена сучасна та ефективна система адміністрування соціального страхування, а також налагоджена стабільно працююча накопичувальна складова пенсійної системи. При цьому слід враховувати низку принципово важливих моментів.

1. Передача управління частиною активів системи соціального страхування недержавним страховим фондам потребує значної уваги до проблем надійності останніх, підвищення ефективності їхнього використання. На жаль, в Україні поки що не сформовано належної ділової та професійної етики ведення відкритого ефективного бізнесу, особливо – у фінансовій сфері. Відтак принципово важливими передумовами створення ефективної системи соціального страхування є формування розвиненого прозорого фондового ринку та впровадження дієвого контролю над виконанням господарського законодавства. Це свідчить про неможливість швидкого переходу соціального забезпечення на страхові принципи та вимагає етапності цього процесу.

2. Має бути здійснений перехід до сплати єдиного соціального внеску та зниження навантаження соціальним податком фонду заробітної плати. Нині сукупний розмір внесків на соціальне страхування становить 41,7 % фонду оплати праці, причому 38,7 % сплачують роботодавці, а 3 % - застраховані особи. За розрахунками, в результаті запровадження обов’язкового медичного страхування на користь системи охорони здоров’я необхідно буде перерозподілити додатково близько 3 % виробленого внутрішнього валового продукту держави, що відповідає підвищенню загального розміру страхових внесків додатково на 5 % від фонду оплати праці. Таке становище спонукає роботодавців до приховування реальних обсягів фонду заробітної плати, що в умовах переходу на страхові засади соціального забезпечення закладає підґрунтя конфлікту між роботодавцями та працівниками.

3. Об’єднання всіх видів соціального страхування в одну систему дозволить охопити ризики віддаленого періоду (пенсії) і ризики повсякдення (медичне страхування), підвищивши „споживчий попит” на систему соціального страхування. Це створить відповідні умови для виникнення соціального тиску на роботодавців, які ухиляються від сплати внесків до системи обов’язкового соціального страхування. У свою чергу, це позначиться на загальному рівні сплачуваності страхових внесків і, відповідно, приведе до певного розширення консолідованої бази нарахування обов’язкового страхування. Запровадження єдиного соціального внеску потребує поступового та виваженого підходу до його реалізації. Адже в умовах реформування пенсійної системи значно зростають витрати солідарної системи, і запровадження єдиного соціального внеску не повинно спричинити зменшення рівня фінансових надходжень.

Відтак, запровадження єдиного соціального внеску має відбуватися разом зі зменшенням адміністративних витрат та підвищенням ефективності діяльності фондів соціальної сфери. При цьому мають бути збережені головні досягнення сформованої сьогодні системи: страховий принцип фінансування, відокремленість бюджетів фондів, паритетність участі сторін соціального партнерства в їхньому управлінні, гласність, прозорість та доступність соціального страхування для всіх верств населення.

Важливою передумовою підвищення ефективності системи соціального захисту є здійснення розрахунків стосовно прогнозування витрат на виконання комплексу заходів у рамках цих програм та оцінки результативності від їх запровадження. Для цього потрібна розробка методологічних засад щодо контролю програм з соціального захисту з урахуванням їх спрямованості, адресності, рівня реалізації та інших провідних характеристик.

Українська модель системи соціального захисту передбачає, насамперед, необхідність забезпечення соціально гарантованого мінімуму задоволення потреб, створення належних умов для життя тих хто цього потребує, і паралельно з тим створення передумов, аби скоротити кількість тих, хто потребує допомоги. Це можливо шляхом підвищення рівня соціально-медичного забезпечення, освітнього рівня, покращення законодавчої бази, тощо. Але аби ефективно діяла система соціального захисту населення має бути на належному рівні теоретико-методологічне обґрунтування.


Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 р.”(05.10.2000).

3. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 р.”(22.03.2001).

4. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 р.”(15.11.2001).

5. Закон України “Про прожитковий мінімум на 2003 р.”(28.11.2002).

6. Закон України “Про страхування”(07.03.1996 із змінами на 2002 р.).

7. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”(02.03.2000).

8. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”(18.01.2001).

9. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(23.09.1999).

10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права,// Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи./ Упоряд. Ю.К. Качуренко-2-е вид.- К.: Юрінформ, 1992.

11. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004.

12. Большой экономический словарь./ Под ред. А.Н. Азрилияна.-М., 1994.

Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. – Донецьк: Янтар, 2001.

13. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс лекцій.- К.: Юрінком Інтер, 1998.

14. Кульчицький Б.В. Сучасні економічні системи.Навчальнийпосібник. - Львів: Афіша, 2004. – 279.

15. Ліанова Е., Івашкевич В., Бевз В. досвід соціальної політики в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки і можливості його використання в Україні. // Україна: аспекти праці. – 1997. - №1.

16. Сергієнко О. Людські ресурси України. Демографічна криза та демографічнаполітика // Україна: аспекти праці. – 2002. - №5. –С.37-41.

17. http://www.kmu.gov.ua/control/npd/ - Кабінет Міністрів України Нормативно-правова база.

18.http://urep.cure.org.ua/?txt=525. - ВІЛ/СНІД в Україні: стан, стратегія боротьби та роль ЗМІ.


Додаток 1

Прожитковий мінімум за період 2000-2007 рр. (грн.)

20001 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
1. Прожитковий мінімум на 1 особу на 1 місяць 270.10 270,1014.04. -311,30 342,00 342,00 342,0027.05. -362,00 382,0001.09. -423,00 453,0001.04.465,0001.10.472,00 492,0001.04.525,0001.10.532,00
Середнє значення 270,10 290,70 342,00 342,00 352,00 402,5 463,33 516,33
2. Прожитковий мінімум по демографічним групам:
2.1.діти віком до 6 років 240.71 240,7114.04. -276,48 307,00 307,00 307,0027.05.-324,49 335,0001.09. -376,00 400,0001.04.410,0001.10.418,00 434,0001.04.463,0001.10.470,00
Середнє значення 240,71 258,60 307,00 307,00 315,75 355,50 409,33 455,67
2.2. діти - від 6 до 18 років 297.29 297,2914.04. -345,66 384,00 384,00 384,0027.05. -404,73 422,0001.09. -468,00 514,0001.04.527,0001.10.536,00 558,0001.04.595,0001.10.604,00
Середнє значення 297,29 321,48 384,00 384,00 394,37 445,00 525,67 585,67
2.3. працездатні особи 287.63 287,6314.04. -331,05 365,00 365,00 365,0027.05. -386,73 409,0001.09. -453,00 483,0001.04.496,0001.10.505,00 525,0001.04.561,0001.10.568,00
Середнє значення 287,63 309,34 365,00 365,00 375,87 431,00 494,67 551,33
2.4. особи, які втратили працездатність 216.56 216,5614.04. -248,77 268,00 268,00 268,0027.05. -284,69 300,0001.09. -332,00 350,0001.04.359,0001.10.366,00 380,0001.04.406,0001.10.411,00
Середнє значення 216,56 232,67 268,00 268,00 276,35 316,00 358,33 399,00

Дані наведені згідно Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» від 05.10.2000р. і введені в дію з 01.11.2000р.

Джерело: Законодавча база про розмір прожиткового мінімуму - http://www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/.


Додаток 2

Середньомісячна заробітна плата за регіонами за період з початку року у 2009 році(в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

Назва регіонів Січень Січень-лютий Січень-березень* Січень-квітень Січень-травень Січень-червень Січень-липень Січень-серпень Січень-вересень Січень-жовтень Січень-листопад Січень-грудень
Україна 1665 1692 1736
Автономна Республіка Крим 1467 1473 1503
області
Вінницька 1283 1311 1336
Волинська 1253 1259 1288
Дніпропетровська 1726 1745 1772
Донецька 1840 1888 1938
Житомирська 1269 1289 1320
Закарпатська 1322 1353 1380
Запорізька 1618 1639 1697
Івано-Франківська 1432 1474 1501
Київська 1736 1772 1813
Кіровоградська 1303 1332 1362
Луганська 1663 1689 1726
Львівська 1434 1475 1507
Миколаївська 1559 1589 1644
Одеська 1571 1572 1604
Полтавська 1530 1561 1584
Рівненська 1377 1390 1448
Сумська 1404 1415 1445
Тернопільська 1207 1232 1258
Харківська 1558 1603 1633
Херсонська 1275 1298 1334
Хмельницька 1300 1316 1358
Черкаська 1363 1371 1398
Чернівецька 1312 1334 1369
Чернігівська 1257 1275 1331
м. Київ 2794 2823 2918
м.Севастополь 1664 1674 1713

Примітка: дані наведено без урахування найманих працівників статистично малих підприємств та у фізичних осіб-підприємців.