У некролозі, що опублікувала газета, що висвітлює доля іспаномовних американців у Другій світовій війні, відзначається, що в 1942 році Белден започаткувавши свій бізнес вступає у військово-морські сили країни. Біля двох років він провів у зоні Панамського каналу, а в 1944 році був переведень у Вашингтона, де очолив Керування ВМФ по суспільних зв'язках (Navy's Department of Public Affairs) і провівши дослідження серед військовослужбовців. Потім Белден повернувся в Техас і продовжив практику проведення регіональних опитувань. Наприкінці сорокових він почав освоювати нову «територію» - дослідження ринку за замовленням ЗМІ. В 1947 році він заснував компанію в Мехіко й, використовуючи опитування, розробив першу в Мексиці систему побудови рейтингів радіо й телевізійних програм.
В 1948 році опитування Белдена фінансувалися 25 газетами, які публікували його результати. На тієї годину «Texas Poll» зробив десять прогнозів різних електоральних кампаній, що проходили в штаті; середня помилка прогнозу становила 3,2 відсотки
Ще один маловідомий факт. Традиційно статистику помилок в електоральних прогнозах починають із 1948 долі. У своєму інтерв'ю Белден згадав випадок, що відбувся двома роками раніше. У губернаторських виборах у Техасі в 1946 році взял участь Хомер Рейни (Homer Price Rainey, 1896-1985), звільнений в 1944 році з поста президента Університету Техаса в Остине (Austin) за ліберальні погляди.. Йому протистояла група консерваторів на чолі з Боуфордом Джестером (Beauford Halbert Jester, 1883-1949). На первинних виборах переміг Рейни, алі це було наслідком підвищеної активності ліберальної частини виборців. На наступному етапі консерватори провели величезну роботу, майже всі сенатори штату написали своїм виборцям особисті листи в підтримку Джестера. Боротьба була вкрай гострої, розрив між кандидатами - дуже малим. Прогноз Белдена в кількісному відношенні був не поганим, але - «не на тій стороні». Переміг Джестер.
По ходу інтерв'ю жінка Белдена коментували події сорокалітньої давнини: «Ти тоді сказав, що помилковий прогноз (misprediction) - твій винахід, більше ніхто не може на нього претендувати»; «Я перший організував опитування населення штату й зробив перший невірний електоральний прогноз» .
В 1991 році, через піввіку після створення «Texas Poll», Белден одержавши вищу нагороду Американської асоціації дослідників суспільної думки - AAPOR Award. У нагородному документі говоритися, що «Texas Poll» «ставши зразком для багатьох опитних служб у штатах і регіонах» [43, р. 473]. Відзначалося також, що маркетингові дослідження Белдена в Мексиці, а також вивчення їм радіо- і телевізійної аудиторії цієї країни роблять його першопрохідником проведення опитувань серед іспаномовного населення не тільки в США, але й в інших країнах.
Джозеф Ваксберг - теоретик сучасного телефонного опитування
Джозеф Ваксберг (Joseph Waksberg, 1915-2006), часто - Джо (Joe), народився в невеликому стародавнім польському містечку Киелце (Kielce), звідки його батьківщина емігрувала в Америку в 1921 році.
Закінчивши школу з високими показниками, він пішов вчитися у Міський коледж (City College) Міського університету Нью-Йорка (City University of New York), у якому жителі цього міста малі право вчитися безкоштовно. Про статистику він тоді не мав ніякого уявлення, і як спеціалізацію обрав математику. В 1936 році, після закінчення коледжу, він почав вивчати додаткові розділи математики на вечірніх курсах університету. Це були часи Депресії, робочих місць було мало, але після відмінно зданого загальнонаціонального іспиту Ваксберг одержав запрошення на роботу у Вашингтон, в урядові структури. Кілька років він був математиком у військово-морському міністерстві (the Navy Department), а в 1940 році, коли його тема закрилася, йому запропонували місце в Бюро перепису населення (Census Bureau). На той час Ваксберг був знаком лише з основами теорії ймовірностей і математичної статистики. Він самостійно вивчив більше складні розділи цих дисциплін і блискуче здав загальнонаціональний іспит. Через шість десятиліть, згадуючи тієї година, Ваксберг помітив, що, за словами Лесли Киша (Leslie Kish, 1910-2000), у нього був вищий у країні бал; при цьому Ваксберг додав: «Я не впевнений, що він правий, але я не хочу суперечити Лесли й спростовувати його» Цікаво, що життєві шляхи Ваксберга й Киша починалися багато в чому однаково, батьківщина останнього емігрувала з містечка Попрад (Poprad), зараз це - Словаччина, обоє закінчили коледж у Нью-Йоркові як математики, приблизно в один час прийшли на роботу в Бюро перепису населення, багато десятиліть досліджували одне коло проблем, і обоє дожили до 90 років. Киш визнан класиком в області статистики й експертом найвищого класу по проведенню опитувань.
Керівниками наукового відділу Бюро перепису були видатні фахівці в області статистики Моріс Хансен (Morris Hansen, 1910-1990) і Вільям Хурвиц (William Hurwitz, 1908-1969). Під їхнім керівництвом й у руслі загальної методології, що розвивалася ними, досліджувалися теоретичні питання вибіркового аналізу й розроблялися методи оцінки статистичних і нестатистичних погрішностей. Хансену й Хурвицу вдалося довести неадекватність математико-статистичної теорії вибіркових методів, що застосовувалися в першій третині минулого століття, і створити сильну команду фахівців, що успішно розробляла математичні моделі статистичних обстежень й ефективно, що координувала роботи, по статистичних проектах державної значимості. Ваксберг був одним з таких аналітиків. Їм була запропонована безліч прийомів по вдосконалюванню планування й проведення вибіркових опитувань. Він був однієї із ключових фігур в обґрунтуванні методології двох моніторингів, на результатах яких базується ряд найважливіших державних програм й у даних яких уже багато десятиліть зацікавлені політики найвищого рівня й дослідники різних соціально-економічних процесів. Проект «Дослідження сучасного стану населення» (Current Population Survey) існує понад напівстоліття й включає щомісячне обстеження 50000 родин. Головна позначка - визначення зайнятості населення й розвиток трудових ресурсів. Другий проект, «Дослідження американських домоволодінь» (American Housing Survey), подає найбагатшу інформацію про житлові умови американців. Загальнонаціональна вибірка включає 55000 жител різного типу, від багатокімнатних багатомільйонних будинків, у яких проживає одна родина, до будинків на колесах. Ваксберг розробляв і керував методологічною програмою перепису населення США 1970 року. Проробивши в Бюро перепису 33 року, Ваксберг в 1973 році пішов у відставку з посади заступника директори по статистичних методах, дослідженням і стандартам і за пропозицією Хансена перейшов у статистичну дослідницьку фірму «Westat», де проробив 26 років. Ця коротка розповідь про діяльності Ваксберга має одну мету - загалом показати, якого рівня фахівцем він був й якого масштабу завдання доводилося йому вирішувати. Розглянемо ту сторону його діяльності, що насамперед може цікавити соціологів, що проводять телефонні опитування, і особливо - полстеров. Все почалося з того, що в 1967 році Митофскі, що проробив кілька років у Бюро перепису під керівництвом Ваксберга, був запрошен телевізійною компанією «Си-Би-Эс» (CBS), щоб очолити спеціальний підрозділ по проведенню електоральних опитувань. Перші опитування для «Си-Би-Эс» робив Луїс Харрис (Louis Harris, рід. 1921); однак керівництво компанії не влаштовували його методи вибірки й аналізу, тому при організації нової служби вони віддали переваги фахівцеві в області математики й статистики. У другій половині 1960-х років основна частина опитувань проводилася методом особистих інтерв'ю; але збільшення числа особистих телефонів й, що ще важливіше, поява автоматичного зв'язку підсилило інтерес полстеров до телефонних опитувань, що виникли в Америці ще в 1920-х роках. Однак виявилися технологічні труднощі, що підвищували вартість опитувань й їхня трудомісткість. У телефонних книгах багато номерів були застарілими й тому недійсними, до того ж значне число особистих телефонів не було відбито в довідниках. Альтернативою було генерування всіх можливих телефонних номерів у країні або в штаті за допомогою комп'ютера й потім проведення випадкового відбору. Використання цього методу, найчастіше позначуваного абревіатурою RDD (random digit dialing), ускладнювалося тім, що лише 20% у такий спосіб сгенерированных номерів належали батьківщинам, а 80% - були бізнесами-телефонами або взагалі не існували. Таким чином, щоб знайти один діючий домашній телефон, у середньому доводилося набирати п'ять номерів. Ще одні труднощі: при наборі відсутнього номера інтерв'юер чули в трубці звичайний гудок, тому він думав, що це діючий телефон, і міг багаторазово намагатися додзвонитися по ньому. Телефонні номери в США складаються з десяти цифр: перші три - «географічні», по можна визначити штат або навіть частина штату; наступні три цифри (префікс) указують на компанію, що обслуговує конкретну зону усередині штату; у містах звичайно існує кілька префіксів, у сільській місцевості - досить одного; останні чотири (сафикс) - власні номери телефону. У пошуках рішення вартої перед ним проблеми Митофскі виявив, що телефонні компанії не роздають телефонні номери випадково, а групують їх у блоки. Так, якщо для будь-якого префікса можливі 10000 сафиксов, наприклад від 571-0000 до 571-9999, те можуть лунати телефонні номери з останніми цифрами від 3000 до 6000, а інші - не використатися. При необхідності компанія може розширити зону зміни сафикса. Відштовхуючись від цієї інформації, Митофскі запропонував двох-східчасту систему використання RDD. Спочатку усередині відібраної сотні сафиксов, наприклад, від 571-5500 до 571-5599, дзвонили по випадковому номері, щоб визначити, чи є в цій сотні дійсно працюючі номери телефонів, що належати домогосподарствам. Якщо виявилося, що обраний випадковим образом номер телефону був саме таким, то тоді випадковим образом генерували ще три-п'ять телефонних номерів у цьому інтервалі змін сафикса, і в тих родинах, яким вони належали, проводили опитування. У дійсності не всі були настільки гладко: деякі телефонні компанії включали в одну групу особисті й бізнес-телефони, або генерованого телефону в реальності не існувало; але, проте, метод Митофскі принципово знижував вартість телефонного опитування й знімав помітне психологічне навантаження з інтерв'юерів. В 1970 році Митофскі описавши свою процедуру RDD у спеціальному звіті й, видимо, тоді ж звернувся до Ваксбергу, який став у 1967 році консультантом «Сі-Бі-Ес», із проханням дати її математичне обґрунтування. В інтерв'ю 2000 году Ваксберг відзначив, що якось Митофскі попросивши його допомогти йому із проблемою телефонного інтерв'ювання для «Си-Би-Эс»: «Він хотів, щоб був досліджений метод, створений їм інтуїтивно. Здавалося, що метод був успішним, і він просив знайти математичне обґрунтування. Я виявив, що ця процедура була одночасно незміщеної й ефективною. Мій внесок полягав лише в тім, щоб запропонувати математична підстава методу й показати, при яких умовах він буде працювати, а при яких ні». Важко сказати чому, але свій доказ Ваксберг зробив лише в 1976 році й опублікував його через два роки [47]. Хоча в цій публікації було зазначено, що схема, що аналізувалася, відбору телефонів для проведення інтерв'ю була запропонована й використалася Митофскі, протягом ряду років вона називалася «методом Ваксберга». У статті 1983 долі [46, р. 576] Ваксберг писав, що випробовує незручність, коли читає про «метод Ваксберга»: він лише довів незмінність цієї процедури RDD і виявив умови її ефективності, і повторивши, що вихідна ідея належить Митофскі. Вибіркові схеми й прийоми аналізу, що використалися полстерами до 1960-х років, були створені й апробовані дослідниками ринку на початку століття, і тому їхнє застосування, у всякому разі, як тоді здавалося, не вимагало спеціального математичного обґрунтування. Алі до кінця 1960-х прийоми, що ускладнилися, формування вибірки й розуміння аналітиками й замовниками опитувань високої ціни погрішності у вимірі суспільної думки викликали необхідність у математичному фундуванні технології телефонного опитування, запропонованої Митофскі. То був «заклик часу» і Ваксберг виявився тим чоловіком, що в потрібний момент виявився в потрібнім місці. Таке в історії нерідко трапляється. Наступ Інтернету й поява нових правил голосування (The Help America Vote Act), прийнятих в 2002 році й широких змінах, що передбачають, у процедурі голосування, використання спеціальних машин для підрахунку голосів, можливість голосувати до дня проведення виборів ставлять перед полстерами завдання принципової модифікації всіх форм опитувань, у тому числі exit poll. Ці завдання прийде вирішувати аналітикам нових поколінь, які продовжують справу батьків-засновників і полстеров, що додали особливі риси опитної технології другої половини ХХ століття. Важко передбачати зараз, які відповіді на соціально-політичні й технологічні виклики будуть сформульовані в найближчі роки. Алі ясно одне: для того, щоб бути ефективними, вони повинні опиратися на традиції й одночасно бути принципово інноваційними.
Література
1. Докторов Б.З. Батьки-засновники. Історія вивчення суспільної думки. -К.:, 2006.
2. Докторов Б.З. Першопрохідники миру думок: від Геллапа до Грушина. -К.:, 2005.
3. Докторов Б.З. Опитні технології: до 200-річчю опитувань суспільної думки в США // Соціологічний журнал. 2005. № 2.
4. Тернер Дж. Структура социологической теории. –М.,1985
5. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, програмна, методы.- М.,1990