Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади формування здорового способу життя
1.1 Вплив сімейного неблагополуччя на здоров`я дітей
1.2 Здоровий спосіб життя і його складові
Розділ 2. Соціально-педагогічна діяльність по формуванню здорового способу життя
2.1 Діяльність ЦСССДМ у напрямі формування здорового способу життя у дітей з неблагополучних сімей
2.2 Програми, спрямовані на формування здорового способу життя
Висновки
Література
Актуальність: Серед значимих для людини цінностей одне з ведучих місць займає родина. Однак у реальному житті це не завжди і не усіма усвідомлюється з достатньою глибиною і відповідальністю. І тільки зруйнувавши це вогнище відносного життєвого благополуччя, ми починаємо по-справжньому задумуватися про те, де і які помилки були допущені, чому не удалося зберегти те, що ми так легко втратили і навряд чи зможемо відтворити в тім же виді. Хоча кожна доросла людина більш-менш чітко розуміє, що її сімейне щастя знаходиться в його руках, далеко не всі задумуються про щастя і благополуччя дітей, що виховуються в родинах, якщо, звичайно, це не стосується їхніх власних чад, та й то не завжди. І наслідку подібного відношення до дітей негайно позначаються у вигляді тих або інших відхилень у їх поведінці й особистісному розвитку.
Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та зміцнення здоров`я, сприяє інтелектуальному і духовному розвитку особистості, успішному навчанню. Здоровий спосіб життя дитини позитивно впливає на стан її здоров`я, на її духовність, моральні орієнтири, формування певних рис характеру, полегшує переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що свідчить, у свою чергу, про високий рівень її психічного здоров`я.
Вивченням даної проблеми займалися і продовжують займатися спеціалісти різних галузей науки – це і психологи, і соціологи, і педагоги; серед них найбільш відомі – Л.І.Божович, В.І.Нефедов, М.І.Буянов, А.Е.Личко, Б.В.Алмазів та ін.
Об`єкт дослідження – процес формування здорового способу життя.
Предмет дослідження – форми ы методи організації здорового способу життя у дітей з неблагополучних сімей.
Мета роботи – проаналізувати основні аспекти формування здорового способу життя дітей з неблагополучних сімей.
Основні завдання дослідження:
1) проаналізувати вплив сімей неблагополучних на формування особистості та стан здоров`я дітей
2) розглянути основні аспекти та способи формування здорового способу життя та розглянути можливості допомоги дітям з неблагополучних сімей;
3) проаналізувати напрямки і зміст соціально-педагогічної роботи ЦСССДМ із формування здорового способу життя.
Говорити про сімейне неблагополуччя і просто, і складно одночасно, тому що форми його досить різноманітні, як різноманітні типи і різновиди сімейних союзів. Якщо при явному сімейному неблагополуччі (алкогольна або наркотична залежність одного або декількох членів родини, сімейні конфлікти, насильство і жорстоке звертання з дітьми, асоціально-аморальна поведінка батьків і т.п. ) не виникає сумніву ні в педагогів, ні в громадськості щодо того, що такі родини не можуть успішно справлятися зі своїми основними функціями, насамперед з виховними задачами, створюють десоціалізуючий вплив на дітей, то його сховані форми не викликають особливої тривоги і стурбованості. Зовні респектабельні родини зі схованим неблагополуччям демонструють подвійну мораль, що діти досить швидко засвоюють і роблять законом свого життя.
Якщо говорити про причини сімейного неблагополуччя, то і тут не усі обстоїть просто, як може показатися на перший погляд. Різкі зміни в економіці, політику і соціальній сфері в Україні негативно відбилися не тільки на матеріальній стороні родини, але і на взаєминах між її членами, і насамперед між батьками і дітьми. По-перше, збільшився розрив між життєвими цінностями різних поколінь. По-друге, зріс рівень вимог з боку батьків до своїх дітей в умовах різнорівневого навчання в освітніх школах, гімназіях, ліцеях; і нарешті, по-третє, спостерігається вплив завищених соціальних вимог.
Унаслідок цього зросла напруженість у спілкуванні батьків з дітьми, різко збільшився рівень тривожності вже в початковій школі. З одного боку, батьки не мають у своєму розпорядженні достатній час для виконання виховної функції в необхідному обсязі через додаткове навантаження на роботі, що значно зросла в останні роки. З іншого боку, багато батьків не мають знання, що дозволяють вирішити ту або іншу конкретну проблему, що часто зненацька виникла в сімейних відносинах.
Оскільки в даний час тиск на родину з кожним днем росте і велика його частка приходиться на дітей, має сенс звернути увагу саме на цю категорію українських громадян, що мають потребу в особливому захистові не тільки від соціальних труднощів, але найчастіше і від своїх власних батьків.
Однієї із самих розповсюджених серед неблагополучних є неповна родина. Відсутність повноцінного зразка для внутрішньосімейної соціалізації майже завжди веде до визначених порушень у психічному й особистісному розвитку дитини.
З огляду на різнорідний характер неповних родин, виділені проблеми, що позначаються на психічному стані дитини в розведеній, осиротілій і позашлюбній родині. У наш час кількість самотніх матерів, на жаль, невблаганно росте і тому дуже важливо знати, які труднощі соціального і психологічного порядку очікують матерів-одинаків і їх дітей.
У процесі формування особистості родина відіграє чільну роль: це перша сходинка соціалізації і самосвідомості особистості. Тут дитина здобуває уміння і навички в спілкуванні і людському взаєморозумінні, тут закладається моральний вигляд і відбувається професійне самовизначення.
В історичному плані ми живемо в період, коли всі зовні задані системи цінностей (політичні, економічні, моральні, релігійні й ін.) виявилися фальшивими, немає нічого "святого". Пошук і твердження щирих людських цінностей йде повільно. Від цього найбільше страждають діти.
Безсумнівно, яке б велике місце в розвитку дитини ні займала школа, батьки залишаються першими педагогами своїх дітей і несуть головну відповідальність за їх виховання. Дитина емоційно прив'язана до батьків, його "Я" найтіснішим чином включена в сімейне "Ми." У дитинстві, отроцтві і юності діти засвоюють з родини всі те, що їм буде потрібно на етапі дорослої соціалізації. Яку би сторону розвитку дитини ми не взяли, завжди вирішальну роль на тому або іншому віковому етапі відіграє родина.
Що ж собою представляє процес розвитку дитини в неблагополучній родині? На думку Л.І. Божовича, розвиток особистості дитини - це базисний модус її існування, що включає в себе всі процеси становлення, усю сферу можливого: і плани, і перспективи, і надії, і мрії, і бажання, і побоювання, і страхи, і відчуття погрози. У розвитку будь-якої особистості існують як позитивні, так і негативні, так називані мінусові, фази, коли відносини зі світом збіднюються, тимчасові перспективи звужуються, можливості самореалізації скорочуються Таким періодом у житті дитини може бути перебування в неблагополучній родині.
Життя дитини в більшості випадків копіюється і відбиває від буття дорослого її оточення, тому що в засвоєнні соціального досвіду для нього важливу роль грають імітація й ідентифікація, тобто наслідування поводженню значимих для нього інших людей, що веде до прийняття їхніх цінностей, установок, норм і образів поводження. Якщо поруч - неблагополучне середовище. де відсутня система життєвих цінностей і дитина росте сам по собі, те дуже незабаром він підхоплює всієї її хвороби. Хвороби, джерелом яких є відсутність щирих людських цінностей, називаються по-різному, аморальність, цинізм, моральний розклад, соціальна занедбаність... Остання відбиває байдужність суспільства до долі тих, хто сьогодні особливо потребує допомоги і підтримки, - до неповнолітніх дітей. Не по своїй волі вони ростуть у родинах наркоманів, алкоголіків, повій, токсикоманів, у псевдоблагополучних родинах. Їхні батьки - це люди, хворі фізично або морально. На думку В. І. Нефедова [8], діти не народжуються поганими, але стають такими, якщо перед їх очима - щоденний дурний приклад батьків. Вони нічого не забувають, а якщо забувають слова, те все-таки залишається глибокий слід у душі. І з цих слідів "формується фундамент душі" дитини.
Позиція стосовно соціально запущеної дитини з неблагополучної родини обумовлюється численними складовими:
1) визначенням своєї класифікації неблагополучних родин; появою в ній таких типів родин, що стають неблагополучними через нездоров'я самої дитини, а потім руйнують її психічний стан;
2) виділенням симптомокомплексу психологічних і психопатологічних особливостей, що обумовлюють надмірне реагування дітей на сімейне неблагополуччя;
3) впливом сімейного неблагополуччя на дитину, схильної до загостреного реагування на всілякі несприятливі фактори.
Неповноцінна родина однозначно не займається вихованням дітей - тут діти бездоглядні.
На думку М.І. Буянова, "різні бувають родини, різні зустрічаються діти, так що тільки система відносин "родина - дитина" має право розглядатися як благополучна або неблагополучна" [4].
Неблагополучна для дитини родина - це не синонім асоціальної родини. Звичайно, родина п'яниці або родина наркомана для будь-якої дитини буде неблагополучною, але поняття неблагополуччя варто розглядати в співвідношенні з конкретною дитиною, на кому це неблагополуччя відбивається. Для однієї дитини родина може бути підходящої, а для іншої ця родина стане причиною значних переживань і навіть психічного захворювання. Душа маленької людини дуже ранима і вимагає постійної уваги. Протест дитини виражається в бродяжництві, самовільних виходах з будинку, виборі небажаних друзів, появі різних видів залежностей, протиправних діях. Якщо родина проводить дитині необхідних життєвих "щеплень", то вона легко набуває форми порушеної поведінки: озлобленість, відсутність самостійності, схильність до пияцтва, соціальної пасивності.