Завдання соціальних відділів - сприяти соціальній адаптації неблагополучних сімей за допомогою реалізації можливих правових або економічних заходів (виділення матеріальної допомоги, сприяння у влаштуванні батьків і працездатних дітей на роботу, направлення дітей у санаторії, дитячі табори )
З іншого боку, також високий шанс наркотизації в дітей із зовні благополучних, заможних сімей: заклопотаність батьків своїм соціальним станом, напруженість, тривожність, конфлікти, що часто виникають у відносинах між бізнесменами і їхніми жінками і дітьми, створюють несприятливі умови в сім'ї, що не може не відбитися на психологічному благополуччі підлітка. З боку центрів соціально - психологічної допомоги контроль практично неможливий, оскільки без запиту (звертання) фахівці не можуть втручатися в сімейну ситуацію й протистояти можливій наркотизації підлітка. У цьому випадку важливим є співробітництво центрів соціальної - психологічної допомоги зі школами, ліцеями, коледжами й іншими, у тому числі й недержавними, освітніми установами, у яких фахівці (педагоги, психологи) мають більше можливостей спілкування з дітьми і їхніми сім'ями.
Райони, що відрізняються високим рівнем злочинності, із часто мінливими мешканцями, не сприяють виникненню почуття єднання й спільності серед людей, що населяють їх, що існує в більш благополучних районах з меншою щільністю заселення й низьким рівнем злочинності. Несприятливе сусідство й суспільна необлаштованість сприяють поширенню зловживання алкоголем серед місцевої молоді.
Завданням організацій, що займаються профілактикою наркоманії, у цьому випадку є співробітництво із правоохоронними органами з метою жорсткості контролю над поширенням наркотичних речовин у даному районі, а також створення дозвіллєвих центрів, підліткових клубів, відділів позашкільної роботи, які заповнюють вільний час дітей і підлітків, що проживають у цьому районі.
Доступність алкоголю й наркотиків об'єктивно пов'язана з імовірністю зловживання ними. У школах, де наркотики більш доступні, існують значні показники вживання наркотиків. Крім того, на імовірність вживання наркотиків впливає сусідство зі школою нічних клубів, ресторанів, кафе, продуктових магазинів, ринків, парків й інших місць зі зниженим контролем над поширенням наркотиків й алкоголю. Дійсно, незважаючи на існуючу заборону на продаж алкоголю дітям до 18 років, багато продавців з метою збільшення прибутку продовжують постачати підлітків алкоголем і не несуть за це ніякої відповідальності.
Також, як і у випадку несприятливого оточення й соціальної необлаштованості, необхідне співробітництво центрів й адміністрацій навчальних закладів із правоохоронними органами.
На жаль, легальні й нелегальні наркотики рекламуються надзвичайно широко. Мова йде як про явну, так і про приховану рекламу.
Алкогольні й тютюнові вироби рекламуються відкрито. Супровідна їхня інформація, міцно зв'язує у свідомості підлітка тютюн й алкоголь із цінностями життя: воля, досягнення, престиж, дружба. Наявність цих зв'язків, що виявляються тільки за допомогою психодіагностики, як правило, не усвідомлюється, що робить їх ще більш небезпечними.
Реклама, належить до числа макрофакторів, попередити вплив яких часом неможливо. Протистояти рекламі може тільки емоційно зрілий і самодостатній підліток, що не випробовує емоційного дефіциту у відносинах з однолітками й навколишніми дорослими людьми.
Об'єктивні мікропричини:
Часті зміни місця проживання впливають на підлітка, оскільки зіштовхують його з необхідністю побудови відносин з новими друзями, сусідами, однокласниками, що нерідко зумовлює появу труднощів і проблем. Чим частіше сім'я переїжджає, тим вище небезпека виникнення проблем, пов'язаних з вживанням наркотиків. Однак якщо сім'я вміє органічно вливатися в життя суспільства на новому місці, а сусіди їй раді, даний ризик знижується.
Завдання центрів соціально - психологічної допомоги складається в цьому випадку в допомозі сім'ям, і особливо, підліткам, в адаптації на новому місці: надання необхідної інформації про школи, медичні установи в даному районі, місті, а також тісне співробітництво із класними керівниками, у чий клас надійшли нові діти.
Діти, породжені або виховані в сім'ях з алкогольними традиціями, піддані більшому ризику прилучитися до алкоголю й інших наркотиків. У цьому свою роль грають як генетичні фактори, так і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, що народилися в сім'ї алкоголіка, навіть виховуючись у сім'ї, що всиновила їх, піддаються в чотири рази більшому ризику стати алкоголіками, чим хлопчики, що народилися в «неалкогольних» сім'ях. У сім'ях, де батьки для того, щоб розслабитися, вживають заборонені наркотики або багато п'ють (не обов'язково стаючи алкоголіками) є більша імовірність, що діти почнуть вживати алкогольні напої в підлітковому віці. Якщо батьки до того ж прилучають своїх дітей до вживання наркотиків, включаючи, звичайно, і алкоголь, ризик зростає. Чим більше членів сім'ї вживають алкоголь і наркотики, тим більший ризик.
Завданням центрів соціально - психологічної допомоги є своєчасне розпізнавання таких сімей і необхідна соціальна, психологічна робота з ними, а в деяких випадках - часткова або повна ізоляція дітей від батьків, що сприяють вживанню дітьми наркотичних і алкогольних речовин.
У сім'ях, у яких батьки не встановлюють чітких норм поведінки, у яких діти залишаються наданими самим собі, і де дисциплінарна практика надмірно сувора й непослідовна, підлітки піддаються більшому ризику здійснення правопорушень і частого вживання алкоголю й наркотиків. Здорові, емоційно насичені, відносини в сім'ї найчастіше є чинником, що запобігає потягу дитини до алкоголю й наркотиків.
У цьому випадку завдання центрів соціально - психологічної допомоги складається в педагогічній і психологічній корекції відносин у сім'ї й навчанні батьків і дітей способам ефективної міжособистісної взаємодії.
Підлітковий вік відомий як період загострення протесту проти існуючих у суспільстві моральних норм, принципів і стереотипів поведінки. Оскільки в суспільстві дорослих існує однозначно негативне відношення до наркотиків і наркоманів, підлітки однією з форм протесту вибирають саме вживання наркотиків.
Завданням психологів і педагогів є допомога підліткам у задоволенні потреб іншими способами (наприклад, ризик саморозкриття проявляється в особистісно-орієнтованих і соціально - психологічних тренінгах, фізичний ризик - у заняттях спортом), а також у загальному емоційному розвитку дитини.
Спілкування з однолітками, що вживають наркотики, є одним з найбільш надійних індикаторів, що вказують на можливість вживання наркотиків підлітками, незалежно від того, чи мають місце інші фактори ризику.
Очевидно, що заборонити підліткові спілкуватися з такими друзями - завдання не з легких, однак батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб створити для дитини необхідні фактори захисту від можливої наркотизації. У тому числі, батьки можуть звертатися до психологів і педагогів центрів соціально - психологічної допомоги.
Починаючи із четвертого, п'ятого й шостого класів невдачі в навчанні підсилюють ризик зловживання наркотиками й імовірність правопорушень. З поширеністю випадків вживання наркотиків пов'язані показники, що свідчать про те, наскільки сильно учні прив'язані до школи, час, витрачений на виконання домашніх завдань і значення, що має для них навчання в школі. Підлітки, яким школа ненависна і які не прагнуть продовжувати навчання в ній і потім вступати у вузи, мають більше шансів пристраститися до наркотиків у підлітковому віці.
Завданням фахівців соціально - психологічних центрів є співробітництво зі школами, зокрема, класними керівниками таких підлітків, а також допомога підліткам у професійному самовизначенні й профорієнтації.
Коли діти вважають, що від паління марихуани немає шкоди, тоді існує дуже велика імовірність того, що вони будуть вживати наркотики. В більшості випадків підлітки пояснюють своє поводження (вживання наркотиків,), з існуючими міфами типу «У будь-який момент я можу кинути», і т.д.
Міфи про наркотики й наркоманів, що існують у свідомості підлітків, зруйнувати дуже складно й часом просто неможливо. У цьому випадку ефективною може стати лише робота психолога, групова робота, спрямована на обговорення з підлітками цих міфів і вироблення в них свідомого, критичного відношення до наркотиків і наркоманів.
Суб'єктивні фактори :
До індивідуально-біологічних причин відносяться спадковість відносно психічних захворювань й алкоголізму, важкі соматичні захворювання й нейроінфекції в ранньому дитинстві. Велике значення для формування девіантної поведінки мають місце органічні захворювання головного мозку. Перераховані порушення є скоріше передумовами, тобто зумовлюють індивідуально-психологічні і особистісні психологічні причини. Зокрема, захворювання головного мозку впливають на психоемоційний стан, знижують здатність індивіда переносити фізичні й психологічні навантаження, протистояти стресу й негативним впливам навколишнього середовища. Це відбивається на адаптаційних можливостях людини, внаслідок чого формується девіація.