Вступ
Розділ 1. Освіта як соціокультурний феномен
1.1 Найважливіші соціологічні концепції у вивченні освіти
1.2 Розвиток соціологічного знання про освіту в Україні
Розділ 2. Специфіка соціологічного підходу до вивчення освіти
2.1 Соціологічні методи вивчення сфери освіти
2.2 Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві
2.3 Сфера освіти та її соціологічне вивчення
Висновки
Список використаної літератури
Актуальність теми. Освіта як процес і результат оволодіння системою знань, пізнавальних умінь і навичок, а також формування на їхній основі світогляду, моральних і інших якостей особистості різнобічно й історично різнопланово досліджується в педагогічній науці. Проблема освіти широко і масштабно представлена в масиві досліджень міждисциплінарного характеру: психолого-педагогічної, соціально-педагогічної, філолофсько-антропологічної, етико-правової, соціологічної, політичної спрямованості та багатьох інших, пов'язаних з питаннями організованої соціалізації, здійснюваної в інтересах особистості й соціуму. Проблема освіти характеризується тим, що втілює в собі єдність теоретичного і практичного. Теоретичні конструкти освіти націлені на практичне впровадження.
Актуальність проблеми освіти в різних областях людського знання пов'язана з такими сучасними тенденціями світового суспільного розвитку, як інтенсивна зміна традиційних моделей навчання, створення експериментальних і альтернативних навчальних закладів, а також з орієнтацією української освітньої політики на інтеграцію в європейський освітній простір, демократизацію та вільний вибір програм навчання й освіти, створення системи безперервної освіти, її гуманізацію, гуманітаризацію, інформатизацію і комп'ютеризацію.
Специфікою соціологічного підходу до вивчення освіти є вивчення сфери освіти як соціального явища; людей, їхніх об'єднаннь й організацій в системі освіти. Це те соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти, діють певні суб'єкти у формі різноманітних навчальних занять, у ситуаціях, що складаються в ході таких занять, з певною системою взаємин людей, з їх інституціональною й неінституціональною організацією. Таким чином, об'єктом вивчення є освіта з позицій її соціальної природи.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення специфічного соціологічного підходу до вивчення освіти.
Поставлена мета вимагає вирішення таких конкретних задач:
- на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень соціологічних проблем освіти визначити роль соціального підходу в розкритті специфіки феномена освіти;
- розглянути характеристики освіти з погляду її соціокультурних взаємозв'язків;
- дослідити найважливіші соціологічні концепції у вивченні освіти;
- охарактеризувати соціологічні методи вивчення сфери освіти;
- проаналізувати розвиток соціологічного знання про освту в Україні
Об'єктом дослідження є освіта як процес трансляції, освоєння й відтворення впорядкованого соціального досвіду.
Предметом дослідження є специфіка соціологічного підходу до вивчення освіти.
Методи дослідження: аналіз досліджуваної проблеми обґрунтований використанням загальнонаукових і спеціальних підходів та методів дослідження, серед яких варто зазначити описовий (застосовуваний у процесі всього дослідження); системний (щодо аналізу феномену освіти в системі соціокультурних зв'язків).
Практичне значення отриманих результатів. Результати курсової роботи можна використовувати як у конкретно-наукових, міждисциплінарних і соціологічних дослідженнях із проблем освіти.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, а також списку використаної літератури, який налічує 34 найменувань.
У тому або іншому ступені проблеми освіти як соціокультурного феномена були підняти в роботах П.В Аутова, [2] М.Т. Єрмоленко, [7] А.С. Кармини, [7] І.С. Кона, [15] В.Т. Кременя, [16] Л.В. Левчук, [7] В.С. Лутая, [7] Е.С. Ляховича, [7] та інших.
Аналіз їх дав можливість представити освіту і як процес формування світогляду суб'єкта, і як рівень знань, умінь, навичок, заснованих на певних здібностях. Освіта постає як соціальна цінність. І у П. Сорокіна [26, 54], і в М. Вебера, [7, 121] і в І.С. Кона [15, 34] цінності виступають у якості мотиваторів досягнення поставленої мети. В дослідженнях П.Сорокіна відзначено, що освіта містить у собі просторово-семантичний, змістовно-методичний і комунікаційно-організаційний компоненти. [26, 57]
Освіта — це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, необхідна умова підготовки людини до життя й праці. Різні науки вивчають освіту під своїм кутом зору. У філософії поняття "освіти" вивається в значенні загального духовного процесу формування людини й результату ього процесу — духовного вигляду людини. Освіта досліджується як культурно-історичне явище, засцб збереження, передачі й множення нагромаджень духовної культури людства, народів, націй.
Психологію цікавлять проблеми впливу освіти на формування особистості, її психіки. Соціальна психологія розглядає людину як суб'єкт навчальної діяльності в рамках освіти як соціальної організації. Її цікавить, як домогтися того, щоб організація освіти не була далека людській природі, які закони й соціальні технології повинні лежати в основі організації навчальної діяльності, як система освіти повинна сприяти самоактуалізації й саморозвитку людини, її нормальному соціальному функціонуванню.
Педагогіка розуміє під освітою процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань і пізнавальних умінь і навичок, формування на їхній основі світогляду, моральних якостей особистості, розвиток її творчих сил і здатностей.
Соціологію цікавить соціальна сторона освіти: як завдяки освіті людина включається в ті або інші соціальні групи, займає певні позиції в соціальній структурі суспільства, освоює й виконує різноманітні ролі в суспільстві.
Вроджених соціальних програм особистості не існує. У суспільстві не може бути незалежної від суспільства людини, поводження будь-якої людини обумовлює й контролюється соціальним середовищем за допомогою культурних нагромаджень, таких як мова спілкування, соціальні інститути, традиції, звичаї й ін. У ході навчально-виховного процесу створюється унікальна можливість зберегти й примножити культурний шар суспільства.
Освіта виступає історико-культурним феноменом менталітету суспільства, його свідомості. В освіті створюються передумови для виявлення й розвитку творчих здатностей суспільства, для послідовної передачі накопичених суспільством знань, умінь, культурної спадщини всіх поколінь.
Як вказує Городяненко, в основі соціологічних підходів до вивчення освіти лежать соціальні характеристики освіти, вплив на неї соціальних інститутів, соціальної макро- і мікросередовища. [7, 126] Соціологія являє собою цілісну систему соціологічних знань, що складається з трьох рівнів:
· загальсоціологічний (загальнотеоретичний) рівень;
· спеціальні соціологічні теорії;
· емпіричні соціологічні дослідження.
На базі загальних теорій першого рівня ґрунтуються спеціальні соціологічні теорії середнього рівня. Сюди відносяться і соціологічні підходи до вивчення освіти, або соціологія освіти.
Соціологічний енциклопедичний словник, визначаючи предмет соціології освіти, наголошує на аналізі його соціальної природи: "Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освітиу як соціальний інститут, як форму й засоби громадського життя". [27, 355]
О.Майер пише, що соціологія освіти "...має своїм предметом соціологічне дослідження загальних соціальних закономірностей освіти й виховання як соціального процесу і їх функцій на всіх рівнях взаємодії суспільних сил". [28, 98]
В.Н.Турченко звертає увагу на пріоритет системної організації освіти: "...соціологія освіти має предметом свого розгляду системи й підсистеми (елементи) освіти в їхній цілісності й сукупності (суспільних) відносин". [31, 5]
Узагальненням викладених позицій є визначення Ф.Р.Філіппова: "Соціологія освіти це спеціальна соціологічна наука, предметом якої є система освіти як соціальний інститут, взаємодія її підсистем, а також взаємодія системи освіти і її підсистем із суспільством, насамперед з його соціальною структурою". [32, 41]
Об'єктом соціології освіти є сфера освіти як соціальне явище; люди, їхні об'єднання й організації в системі освіти. Це те соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти, діють певні суб'єкти у формі різноманітних навчальних занять (навчаючи, навчаючись, підтримуючи процес навчання) у ситуаціях, що складаються в ході таких занять, з певною системою взаємин людей, з їх інституціональною й неінституціональною організацією. Таким чином, об'єктом вивчення є освіта з позицій її соціальної природи.
Соціологія освіти розглядає вплив освіти на всі сторони життя суспільства — економічну, соціальну, політичну, духовну. У той же час вона розглядає й властиво "освітні" проблеми: як функціонує й розвивається система освіти, наскільки вона відповідає вимогам суспільства, наскільки ефективно її організаційна будова.
Як вказується в дослідженні Шереги Ф.Е. "Соціологія освіти", дослідження соціології в сфері освіти зачіпають такі питання, як:
- відповідність структури освіти актуальним і перспективним соціальним цілям, довгостроковим програмам суспільства;
- пропорційність морфологічної будови структури освіти;
- вплив результатів освітніх процесів на інші соціальні процеси — професійно-трудові, моральні, психологічні, організаційно-технічні й інші, тобто зворотний зв'язок системи освіти. [34, 106]