Встановлені в дослідженні факти свідчать про те, що населення в основному не сприймає прийомну сім'ю як окрему форму державної опіки над дітьми, а представники державних структур виказують низький рівень готовності до її впровадження, що разом буде спричиняти непорозуміння та труднощі у процесі створення та функціонування прийомних сімей і тим самим зменшувати шанси дитини, яка потребує державного влаштування, реалізації права на сімейне проживання.
Більшість серед тих, хто надалі створив прийомну сім'ю, отримали інформацію про неї від представників адміністративних органів (54%). Слід відзначити, що такі рекламні носії, як "церква", "знайомі", "засоби масової інформації" мають низьку ефективність залучення кандидатів у прийомні батьки. Можна сміливо засвідчити, що рекламна кампанія через означені засоби розрахована більше на формування ставлення громадськості до проблеми дитячого сирітства і не спонукає людей до конкретних дій. Також, слідуючи науковим свідченням, можна зазначити, що в рекламній кампанії щодо прийомної сім'ї мають важливе значення характеристики рекламних носіїв.
Прийомні батьки назвали такі важливі ознаки носіїв інформації, як надійність, що, перш за все, асоціювалося з органами державної влади та її представниками (адже прийомна сім'я є державною формою опіки і передбачає участь держави в її підтримці); повага до людини — носія інформації, ненав'язливий характер подачі інформації і можливість її вільного обговорення. Дослідження також зафіксувало ефективність рекламного носія, який ми назвали "циганським радіо" (31%). Можна передбачити, що в ситуації відсутності однозначності сприймання громадськістю нової форми державної опіки над дітьми саме цей носій надавав кандидатам найбільшої можливості неупередженого обговорення вказаних питань.
Аналіз роботи Центру по роботі з прийомними сім'ями показав, що люди, які зверталися за інформацією, мали різний рівень поінформованості і потребували індивідуальної роботи. Всі види запитів ми згрупували таким чином:
1) конкретні — бажання вирішити долю певної людини, створити прийомну сім'ю, отримати додаткову інформацію (40%);
2) емпатшні — бажання висловити свою симпатію та емоційну підтримку (8%);
3) професійні — для розширення інформації у сфері власної професійної діяльності з метою збільшення доброчинності (4%);
4) раціональні — пошук вигоди з метою отримання інформації у власних цілях, що не завжди було всупереч цілям служби — залучення кандидатів на створення прийомної сім'ї (4%);
5) приховані — стурбованість власними проблемами, які не висловлюються відкрито — переоформлення своєї сім'ї на прийомну з метою скасування акту усиновлення чи опіки; переживання конфліктних почуттів при бажанні взяти дитину в свою сім'ю і власній фізичній неспроможності для цього тощо (20%);
6) самовдоволені — характерними ознаками цих запитів були тривалість та докладність розповідей про свою діяльність у сфері допомоги дітям, про факти насилля над дітьми тощо при відсутності будь-яких пропозицій щодо партнерства чи активних дій у вирішенні критичної ситуації (20%);
7) провокаційні — запити, за якими стояла чітка мета, що свідомо приховувалася неоднозначними та провокаційними запитаннями (4%).
Результати аналізу засвідчили, що запит на додаткову інформацію робився з тієї позиції, про яку люди спочатку отримали інформацію. Якщо люди спершу довідувалися про конкретних дітей, які потребують державного влаштування, то в Центрі по роботі з прийомними сім'ями вони відразу висловлювали готовність забрати цих дітей до себе в сім'ю, або наполягали на тому, що візьмуть лише конкретних дітей. Якщо ж люди спершу отримували інформацію стосовно різних форм опіки над дітьми, то їхні перші запитання стосувалися, як правило, поглиблення інформації саме з означених питань.
Таким чином, приймаючи сім'ю як об'єкт соціальної роботи і бачачи її складною соціальною системою, при контакті з нею необхідно враховувати наступне: її структуру, оточення, функціонування й історію розвитку, що саме ми й спочатку й з'ясовували на початку нашого дослідження.
На жаль, у нас ще широко практикується виховання таких дітей в спеціальних установах. І нам ще далеко до такої роботи, яка була описана в другому розділі роботі в різних країнах.
Дослідження свідчать, що внаслідок виховання в прийомній сім'ї у дітей покращуються соціальні навички, зменшується кількість проблем у поведінці, покращується психологічне пристосування і зменшуються труднощі адаптації.
Досвід країн Заходу доводить, що прийомними батьками є громадяни, які намагаються захистити дітей від фізичного та морально-психологічного травмування, які мають змогу витратити необхідну кількість часу на вирішення дитячих проблем. Прийомними батьками можуть бути люди, які є досвідченим і кваліфікованим подружжям з певним стажем сімейного життя, які позитивно зарекомендували себе в родинній та громадській сферах. Такі родини реєструються і проходять відповідне тестування в приватних чи урядових службах соціального захисту і отримують відповідний сертифікат.
Прийомна опіка краще реалізується над дітьми молодшого віку, в яких відсутні серйозні емоційні та поведінкові порушення. Чинниками успішного догляду також є ретельний відбір прийомних батьків, вирішення прийомною сім'єю проблем дитини, готовність усіх сторін долучатися до процесу розміщення і керівництва впродовж терміну опіки, що є особливо важливим.
Завдання тимчасової прийомної опіки полягає також у недопущенні багаторазового переміщення дитини із сім'ї в сім'ю, а також збільшенні терміну перебування на одному місці опіки, оскільки це, як і інші чинники, впливає на рівень самооцінки.
Розвиток прийомної опіки в Україні може покращити систему соціального захисту дітей-інвалідів з числа сиріт, оскільки в її основі лежить завдання допомогти кожному вихованцю, врахувати його індивідуальні потреби.
Отже, соціальна робота з сім'ями, в яких виховуються діти інваліди розвинута ще не на достатньому рівні і потребує детального дослідження та пошуку нових шляхів розв'язання цієї проблеми. Прийомні сім'ї як прогресивна, нова і поки що недостатньо поширена в Україні форма піклування стосовно дітей-сиріт з функціональними обмеженнями, відчувають особливу потребу у соціальній підтримці своєї діяльності з боку держави і громадських організацій.
1. Cоціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та наліз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклуваннч / Авт. кол. Л. С. Волинець, Н. М. Комарова. – К.: Український ін-т соціологічних досліджень, 1998. – 120.
2. Бевз Г. М. Соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку прийомного батьківства: дис. канд. психол. наук 19.00.05. ЦІППО АПН України — К., 2002. — 281 с.
3. Бевз Г.М. Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід. /Л. С Волинець, А. Й. Капська, Н. М. Комарова та ін.— К.: Укр. ін-т. соц. досліджень, 2000. — 127 с.
4. БевзГ.М., Пеша І. В. Дитина в прийомній сім'ї: нотатки психолога. К.: Укр. ін-т. соц. досліджень. — 2001. 101 с.
5. Бочарова В.Г. Педагогіка соціальної роботи. - М., 1990.
6. Василькова Ю.В. Лекції по соціальній педагогіці. - М., 1998.
7. Волинець Л. (та ін.). Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. - К.: УІСД, 1998.
8. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы социальной работы. –М., 1997.
9. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота (спроба концептуального аналізу). // Соц. політика і соц. робота. – 1997. - №1.
10. Капська Л. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К.: 2001.
11. Кравченко Р. І. Перспективи працевлаштування інвалідів з інтелектуальною недостатністю // Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю. - К.:УДЦ ССМ, 2000.
12. Максакова В.І. Диференційований підхід у вихованні // Магістр. - 1992.
13. Маслова Н.Ф. Робоча книга соціального педагога. — Орел, 1995.
14. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підгтовки прийомних батьків / Упоряд. Та авт. кол.: Н. М. Комарова, Л. С. Волинець та ін.- К.: Студцентр, 1998. – 128 с.
15. Методичні рекомендації щодо удосконалення утримання та виховання дітей у дитячих інтернатних закладах на принципах, що базуються на Конвенції 00Н про права дитини. - К.: УІСД, 1998.
16. Мудрік А.В. Введення в соціальну педагогіку. — М., 1997.
17. Музыкант В. Л. Теория и практика современной рекламы. — М.: Евразийский регион, 1998.
18. Никитина В. А.Социальная педагогика. – М.: ВЛАДОС, 2000.
19. Обрытько Б. А. Рекламный менеджмент: Конспект лекций. — К.: МАУП, 2000. — 120 с.
20. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч. – метод. посіб. – Ужгород, 2000.
21. Прийомна сім'я: методика створення та соціального супроводу: науково-методичний посібник / Бевз Г.М., Кузьмінський В. А., Нескучаєва О. І. та ін. — К.: Центр стратегічної підтримки, 2003. - 92 с.
22. Прийомні сім'ї для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями/О. О. Яременко (керівник авт. кол, )., Н. М. Комарова, Р. Я. Левін та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. – 120 с.
23. Робоча книга соціального педагога. — М.; Орел, 1995.
24. Семенов В.Д. Соціальна педагогіка. — Єкатеринбург, 1995.
25. Соціальна педагогіка: теорія, методика, досвід дослідження. — Свердловськ, 1989.
26. Сюта Б. Піклування про дітей, позбавлених опіки батьків, як соціальна проблема (Україна і світовий досвід) // Права людини в Україні.-1996-1997-Вип. 18
27. Шуркова Н.Є. Нові технології виховного процесу. — М., 1994.
28. Яскал Л. Виховання і прийомній сім'ї як чинник соціалізації дітей – інвалідів // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. - № 3,4.