Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем:
1) соціального самовизначення, яка передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;
2) життєвого самовизначення - специфічної форми суб’єктно-об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.
Завдання професійного самовизначення:
1) сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;
2) ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії;
3) забезпечити самопізнання та сформувати “образ-Я” як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
4) сформувати вміння зіставляти “образ-Я” з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його;
5) сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини;
6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;
7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей;
8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;
9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні потреби.
Етапи професійного самовизначення особистості:
Існують різні підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості. З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи:
1) дитяча гра - виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;
2) підліткова фантазія - уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;
3) попередній вибір професії - сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;
4) прийняття остаточного рішення - вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.
З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:
емоційно-образний - характерний для дітей старшого дошкільного віку;
пропедевтичний - характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-4 класи);
пошуково-зондуючий - характерний для молодших підлітків (4-7 класи);
період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);
період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);
період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);
саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі.
Показники сформованого професійного самовизначення:
інформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії, навчальні заклади, в яких можна отримати професію;
сформованість професійних інтересів і намірів;
сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;
наявність спеціальних здібностей;
наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;
узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;
відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.
Основні суперечності процесу професійного самовизначення:
між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);
між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;
між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;
між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації;
між професійними намірами та здібностями;
між прагненням молоді до самостійності та відсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;
між усвідомленням рівня свого загального розвитку та можливістю менш кваліфікованої праці;
між бажанням спробувати свої сили та відсутністю такої можливості у школі;
між станом здоров’я та медико-фізіологічними вимогами професії;
між сучасними вимогами до спеціаліста і діючими формами та методами професійної підготовки;
між професійними намірами молоді з високим рівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці.
Складовою частиною професійного самовизначення є професійні наміри людини, які характеризуються множиною своїх проявів, починаючи з невизначених намірів освоїти ту чи іншу галузь діяльності до складної системи реальних дій по пошуку конкретного місця роботи чи навчання. Такі прояви, відображаючи конкретні потреби та інтереси особистості, носять свідомий, цілеспрямований характер.
Особисті плани молодої людини на етапі закінчення школи мають різноманітний характер і у значній мірі різний зміст: найбільш типовим для життєвих планів учнів 9-х класів було бажання вчитися в 10-му класі, а для випускників - поступити у вищий навчальний заклад. Але, не дивлячись на всю різноманітність особистих планів учнів, сама ситуація: “до і після виходу зі школи" містить типові ознаки. В цей період відбувається інтенсифікація пошуків і вибір кінцевого рішення відносно найближчого майбутнього; розвідка можливостей і проектування дій для досягнення поставлених цілей; активізація процесу оцінки реальних шансів і практичної доступності цілей, обговорення і визначення резервних життєвих планів, необхідних на випадок невдачі.
Факт вибору одного із видів трудової діяльності називають інколи “професійною орієнтацією" чи іншими, близькими за змістом, термінами: “професійні прагнення”, “професійні наміри”, “професійні схильності”, ”професійні переваги”. Не зважаючи на деякі відтінки і відмінності цих термінів, вони означають одне і те ж - внутрішню готовність особистості зробити вибір того чи іншого виду трудової діяльності, бажання оволодіти ним.
Особистість, яка стоїть в процесі професійного самовизначення перед вибором, з однієї сторони, враховує сукупність об’єктивних суттєвих умов, які визначають можливості її вибору, а з іншої сторони, виходить із власних ціннісних орієнтацій.
Частина молодих людей, закінчивши школу, реалізує на практиці свої особисті плани, інша частина - не досягає своїх цілей, і їх плани залишаються нереалізованими. Відповідно, на післяшкільному етапі професійного самовизначення для тих, хто досягнув мети, пошук можна вважати таким, який відносно закінчився, а для тих, хто їх не досягнув, він буде продовжуватись. І ця частина випускників стикається з необхідністю коректування життєвих планів.
Це характеризує пошуковий період як серйозний етап професійного самовизначення, який потрібно розглядати як об’єктивну реальність і сприймати упущення цього періоду як неминучі.
Зміни місць роботи в цей період залежать багато в чому від нестійкої психології тих, хто працевлаштовується, від відсутності нового динамічного стереотипу їх поведінки. Однак не слід змішувати психологічну готовність людини до змін в її житті, до труднощів на шляхах реалізації життєвих планів з психологічною готовністю особистості до праці. Остання - досить складне багаторівневе утворення, яке включає операційну і особистісну підструктури. Різним стадіям процесу професійного самовизначення особистості відповідають різні рівні її сформованості.
Початковий рівень сформованості психологічної готовності до праці - готовність до праці як такої, без професійної і спеціальної її диференціації, реалізується, чи проявляється, головним чином, на стадії професійних намірів. В якості складової частини сюди входить готовність до професійного навчання. Ступінь практичної реалізації цієї готовності є критерієм успішного переходу до другої стадії - професійного навчання. Крім того, психологічна готовність до праці - це і фактор професійного самовизначення, який впливає на психологічні особливості його динаміки.
Наступний рівень сформованості психологічної готовності до праці є результатом професійного навчання і виражається в готовності індивіда до конкретної професійної діяльності, до входження в трудовий колектив, в систему професійних і виробничих взаємовідносин. Такий рівень готовності є передумовою успішної професійної адаптації і в значній мірі визначає динаміку професійного самовизначення на даній стадії. На етапі підготовки формується трудовий спосіб життя, вирівнюються відносини із більш збагаченими досвідом людьми, росте особиста відповідальність, приходить частково матеріальна самостійність.
Але слід зауважити: чим гіршими у порівнянні з тими, що передбачались, виявляються умови професійної підготовки на цьому етапі, тим менше шансів на те, що вчорашній школяр без ускладнень перетвориться в діяльного, цілеспрямованого трудівника. Змістом професійного самовизначення молоді на цьому етапі, який співпадає по часу з відповідними стадіями її професійного самоутвердження, є формування її відношення до себе як суб’єкта трудової діяльності.
Одночасно з вирішенням цих питань і через їх рішення молода людина визначає свою моральну позицію відносно майбутньої трудової діяльності. Це проявляється у соціальній спрямованості вказаних виборів: змісті основних життєвих цілей, конкретних мотивів, а також у вимогах, які ставить перед собою майбутній суб’єкт праці. Від правильного професійного самовизначення залежить майбутнє особистості: її професійно-кваліфікаційний ріст, відношення до праці, задоволеність роботою, активна участь у суспільному житті. Вибір професії являється визначальним моментом у трудовому самовизначенні молодої людини. Професійне самовизначення передбачає позитивне відношення до обраного виду праці і певної професії в процесі оволодіння нею, формування і удосконалення необхідних для даної професії навичок і якостей.