Зміст
Вступ
Розділ I. Загальна характеристика професійної самовизначеності
1.1 Основні підходи до визначення поняття "професійне самовизначення".
1.2 Поняття та зміст професійного самовизначення. Етапи професійного самовизначення людини
Розділ 2. Вплив чинників на професійне самовизначення
2.1 Взаємозв’язок основних чинників професійного самовизначення особистості
2.2 Місце мотивації у свідомому виборі професії
Висновки
Список використаної літератури
Актуальність теми дослідження. Процес становлення нового в суспільному житті, так само як і розвиток особистості, не проходить рівномірно поступально. Досягнення якісно іншого рівня породжує нове коло проблем і протиріч.
Переборення негативних тенденцій, створення на сучасному етапі реальних умов для того, щоб життя більшості членів суспільства могло бути якомога змістовнішим, корисним і цікавим, пов’язане з переходом від декларації демократичних прав до їх використання на практиці у соціальній політиці, управлінні економікою тощо.
Зміни у системі відносин власності, формування нового ставлення у сфері праці вимагає не тільки соціально-економічних і організаційно-управлінських заходів, але і постійної турботи про раціональне використання трудових ресурсів, всебічну підтримку талантів робітників, які володіють творчим мисленням, здатних швидко і продуктивно перебудовуватись у відповідності до нових вимог суспільства, а також вимагає постійної допомоги молодим людям у виборі свого життєвого призначення, в життєвому самовизначенні.
Будучи основною ланкою життєвого самовизначення, професійне самовизначення тісно пов’язане з визначенням молодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору роду діяльності, професії, спеціальності.
Багаторічний хід розвитку людини як суб’єкта праці досить неоднорідний. Він розпадається на якісно своєрідні вікові етапи (цикли, концентри, фази), яким властиві своєрідні зміни особистості. Ще донедавна питання про можливості зміни особистості було вивчене не достатньо. Теза про внутрішню єдність і стабільність особистості тривалий час була однією з основних постулатів теорії особистості. Вважалось, що поряд зі спадково заданими тенденціями досвід перших років життя закріплюється у вигляді жорстких особистісних властивостей, які в подальшому практично не піддаються змінам.
У професійній діяльності зміни особистості відбуваються особливо інтенсивно, оскільки вона концентрує на собі основну активність суб’єкта. Професійне самовизначення - це не тільки вибір конкретної професії, а й часто вибір всього життя. Є.О. Климов вважає, що професійне самовизначення повинно розглядатися не "в егоїстичному смислі, а в прилаштуванні до суспільства, до цивілізації, до культури" [14, с.14]. Таким чином, часто людина обирає не тільки якусь професію, а щось значно більше, тобто те, що дає ця професія для більш повного відчуття її власного життя. Основним механізмом професійного самовизначення виступає формування особистості як утворення особливого типу системних відносин усередині цілісної особистісної організації. Незважаючи на те, що виявлення типологічних шляхів розвитку є можливим, однак спостерігається значна індивідуальна своєрідність.
Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об’єктивна необхідність вивчення професійного самовизначення зумовили актуальність теми дослідження даної роботи, мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження.
Об’єктом дослідження даної роботи є професійне самовизначення.
Предметом дослідження роботи є особливості професійного самовизначення особистості, як соціального процесу.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та дослідженні особливостей професійного самовизначення.
Мета роботи передбачає розв’язання наступних завдань:
• Дати визначення і здійснити теоретичний аналіз професійного самовизначення;
• Визначити проблеми привабливості професійного середовища;
• Проаналізувати фактори, що впливають на вибір професії
Дана робота написана у парадигмі структурного функціоналізму або структурно-функціонального аналізу. При даному підході об'єкт дослідження (професійне самовизначення) складається з одиниць чи елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру. Даний об’єкт можна розглядати як сукупність досліджуваних елементів: особистість, яка визначається з професією, особи, які оточують дану людину, суспільство, в межах якого відбувається професійне самовизначення. До цієї структури можна також додати об’єктивні і суб’єктивні чинники професійного самовизначення. Функціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також способи їх функціонування.
Жодна соціальна система (в даному випадку суспільство, в межах якого відбувається професійне самовизначення, індивід, який займається пошуком професійного самоствердження) не може вижити, якщо не розв'язані основні проблеми, які звучать так:
а) пристосування до оточуючого середовища (адаптація)
б) формування цілей і мобілізації ресурсів для їх досягнення (ціле покладання)
в) підтримування внутрішньої єдності і упорядкованості, припинення можливих відхилень (інтеграція)
г) забезпечення внутрішньої стабільності, рівноваги, самототожності системи (латентність).
Отже, враховуючи даний підхід до вирішення проблеми професійного самовизначення написана дана робота.
Найважливішим критерієм усвідомлення і продуктивності професійного становлення людини є її здатність знаходити особливий сенс в професійній праці, самостійно проектувати, творити своє професійне життя, відповідально ухвалювати рішення про вибір професії, спеціальності і місце роботи. Ці проблеми встають перед особистістю на протязі всього її життя. Постійне уточнення свого місця в світі професій, осмислення своєї соціально - професійної ролі, відношення до професійної праці, колективу і самого себе стають важливими компонентами життя людини.
Перед людиною постійно виникають проблеми, що вимагають від неї визначення свого відношення до професій, іноді аналізу і рефлексії власних професійних досягнень, ухвалення рішень про вибір професії або її заміну.
Весь цей комплекс проблем в професіознавстві пояснюють поняттям професійне самовизначення.
Існує ряд дослідників, які тією чи іншою мірою розглядали проблему професійного самовизначення, тому необхідно висвітлити їх ставлення до цього питання.
А. Маслоу запропонував концепцію професійного розвитку і виділив як центральне поняття самоактуалізацію як прагнення людини удосконалюватися, виражати, проявляти себе в справі, що є для неї значущою. У його концепції близькими до поняття "самовизначення" є такі поняття як "самоактуалізація", "самореалізація" і "самоздійснення". [43, с.34-36]
П.Г. Щедровицький розглядає самовизначення як здатність людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, як уміння переосмислювати власну сутність. [1, с.14]
Детально аналізуючи точку зору Е.А. Клімова ми бачимо, що він розуміє самовизначення як важливий прояв психічного розвитку, як активний пошук можливостей розвитку, формування себе як повноцінного учасника співтовариства виробників чогось корисного, співтовариства професіоналів. Цінною є думка Клімова, про те, що усвідомлюваний процес ухвалення остаточного рішення про вибір професійного навчального закладу, певного виду роботи може здаватися на перший погляд одноразовим або навіть швидкоплинним. У людини в попередні роки розвитку склалося певне відношення до різних галузей праці, уявлення про багато професій і самооцінка своїх можливостей, орієнтація в соціально - економічної ситуації, уявлення про "запасні варіанти" вибору професії і багато чого іншого, що характеризує стан готовності до чергового професійного самовизначення. Узагальнюючи міркування Клімова по даному питанню, можна констатувати, що професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійної підготовки по обраній спеціальності, воно продовжується впродовж всього професійного життя. [33, c.87-91]
Професійне і особисте самовизначення стало предметом дослідження М.С. Пряжнікова. М.С. Пряжніков розрізнює поняття особистісного i життєвого самовизначення i пропонує класифікацію типiв самовизначення особистостi, залежно від реалізованого в кожному з них ступеня свободи: професійне, життєве, особистісне. За М.С. Пряжніковим, життєве самовизначення це "вибір певного стилю життя i реалізація його у багатьох соціальних ролях.". Особистісне самовизначення характеризується ним як найвищий рівень життєвого самовизначення, що мінімально обмежений зовнішніми факторами. [23, c.6-8]
Також проблема професійного самовизначення досліджувалася Л.І. Божовичом, [3, c.352] М.Р. Гінзбургом [29, c. 19-27], Є.І. Головахою [30, c.142], А.В. Мудриком [38, c.64], які вивчали її у зв'язку з життєвими перспективами особистості і плануванням майбутнього. Д.І. Фельдштейн [46, c.94-124] розглядав професійне самовизначення під призмою соціального самовизначення.
Підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення здійснюється шляхом формування в неї особистісної профорієнтаційної позиції, що визначається відповідною спрямованістю i розвитком когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначення особистості, представлена у трьох головних аспектах:
1. Як проблема самореалізації особистості;
2. Як проблема вибору i прийняття рішень;
3. Як проблема адаптації.