В XXI столітті також популярні професії, безпосередньо пов'язані з інформаційними технологіями. Менеджер інформаційних систем, мережевий адміністратор, адміністратор баз даних, фахівець із мереж та телекомунікаціях, системний аналітик - в цих спеціальностях лідерами є чоловіча половина людства. [6, c.113]
Нова престижна професія ХХI століття - професія психолога, тут першість утримують жінки. Хоча останнім часом все більше керівників і менеджерів різних підприємств прагнуть одержати ще і психологічну освіту, оскільки, знаючи психологічні механізми, можна викликати до себе прихильність будь-якого співбесідника, швидше добитися бажаного результату. Ринок професій ХХI століття величезний. Вибираючи спеціальність треба пам'ятати, що всі ці розділення на популярні і не популярні професії - відносні! А закінчити хотілося б словами директора Міжнародного інституту управління МГИМО (У) МЗС РФ Роберта Енгибаряна: "Найпрестижнішим в XXI столітті, як і в XX, я вважаю професіоналізм - найвищий професіоналізм у будь-якій справі". [4, c.163]
Предметом даного дослідження є рейтинг інтелектуальних професій і чинники, що впливають на вибір молоддю даної професії. Тому, об'єктом дослідження даної теми стала студентська молодь. Необхідно проводити дослідження серед студентської молоді, а не серед абітурієнтів, тому, що студенти вже зробили свій вибір, поступили в певний вуз, можуть обґрунтувати свій вибір і безумовно сказати, чи грала при виборі майбутньої професії яку-небудь роль престижність даної професії.
Для того, щоб побудувати концептуальну модель дослідження, тобто вибрати ті поняття, які б характеризували об'єкт і предмет дослідження, потрібно конкретизувати (визначити) ці поняття, з яких складається тема даного дослідження. Для визначення того, що рухає сучасною студентською молоддю у виборі престижної професії, по-перше, треба встановити ті вікові рамки, в які входить досліджувана студентська молодь.
Взагалі молоддю називають велику суспільну групу, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічне і суспільно-політичне положення, їх духовний світ знаходиться в стані становлення, формування. До молоді звичайно відносять людей у віці від 16 до 30 років. Але оскільки проводилися дослідження тільки студентської молоді, то рамки звужуються до віку від 16 до 23 років. Студентство - це соціальна група, що складається з молоді, що навчається у вищих учбових закладах, що складає соціально-демографічну групу з певним суспільним положенням, роллю і статусом. Не дивлячись на те, що студентство характеризується спільністю інтересів, субкультури і способом життя, в їх соціально-професійній групі існують соціальні нерівності. [16, c.35]
В 1999 р. співробітники відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України спільно з фірмою “СОЦИС” провели загальнонаціональне опитування з метою дослідження стану та динаміки оцінок престижу професій. [3, c.2-8] Перше подібне дослідження проводилося в 1994 р., друге 1996 р. Респонденти представляли всі основні соціально-демографічні й соціально-професійні категорії населення, як і усі регіони України. Перелік професій і занять, запропонованих для оцінювання, містив 31 найменування, куди увійшли різні за рівнем кваліфікації й освіти професії як розумової, так і фізичної праці, а також заняття сфери обслуговування. Індекси престижу професій розраховувалися як зважені середні арифметичні значень 1; 0.5; 0; - 0.5; - 1, які приписуються відповідям респондентів щодо міри престижності кожної професії: 1 - дуже високий престиж у суспільстві; 0.5 - високий; 0 - середній; - 0.5 - низький; - 1 - дуже низький. Керуючись темою дослідження, буде проаналізовано престижність саме інтелектуальних професій.
Ієрархічно впорядкована шкала оцінок престижу професій за даними дослідження 1999 р. представлена у таблиці 1. [3, c.3] Як і у попередні роки, очолюють престижну ієрархію заняття висококваліфікованою розумовою працею, насамперед управлінською, але також законотворчою, юридичною, підприємницькою, медичною, науково-викладацькою діяльністю.
Середня частина рангованого ряду представлена різними за рівнем освіти, кваліфікації та видами праці заняттями. Тут залежність престижу професії від рівня необхідної освіти не є домінуючою ознакою ієрархічного впорядкування оцінок престижу. Престиж бухгалтерської діяльності за величиною оцінки випереджає професію вчителя, військовослужбовця, агронома, інженера, ветеринара. Остання професія за престижністю поступається навіть медсестрі.
До основних соціально-демографічних характеристик індивідів, що зазвичай мають значну соціально-диференціюючу силу, зараховують насамперед стать і вік. Досвід попередніх досліджень престижу професій і занять показав, що стать є маловпливовим чинником диференціації оцінювання престижу: у 1994 р. статистично значуща відмінність оцінок з боку опитаних чоловіків і жінок зафіксована тільки щодо професії лікаря. У 1996 р. - щодо чотирьох професій (директор заводу, вчитель, вчений, військовослужбовець). Аналізоване дослідження 1999 р. фіксує тільки три статистично значущі відмінності між чоловіками і жінками щодо оцінювання престижності праці депутата, бухгалтера і ветеринара. Отже, стать залишається слабким соціально-диференціюючим чинником оцінювання престижу різних видів трудової зайнятості. Проте цікавим є факт того, що кожне наступне дослідження фіксує статистично значущі відмінності в оцінках чоловіків і жінок щодо інших професій. Жодного разу такі відмінності не повторювалися.
На противагу статі, вік респондентів (Таблиця 3) [3, c.4] виявляє себе значно впливовішим чинником соціальної диференціації, особливо коли індивіди належать до різних поколінь з відмінним життєвим і трудовим досвідом. Не вдаючись до детального порівняння оцінок респондентів усіх вікових груп, виокремимо тільки тих, хто стоїть на порозі трудового житті або ж зовсім недавно його розпочав (16-29 років) та тих, хто перебуває на завершальному етапі трудової діяльності або ж уже на заслуженому відпочинку (55 років і старші). Статистично значуще відмінними є оцінки наступних професій, з яких лікар, вчений, вчитель, агроном, військовослужбовець, медсестра, ветеринар, інженер, оцінюються вище людьми з більшим життєвим і трудовим досвідом. Протилежний вектор оцінювання зафіксовано лише щодо заняття з надання юридичної допомоги населенню, установам і підприємствам, захисту їхніх інтересів у суді, тобто адвокатської діяльності. Молодь вище оцінює престижність такої діяльності у сучасному суспільстві, ніж ті, кому за 55 років.
Отже, вік і життєвий досвід є підставою для того, щоб по-різному оцінювати престижність різних видів трудової діяльності, але не підставою для відмінного бачення усієї соціально-професійної ієрархії. Обидві шкали оцінок престижу респондентів 16-29 років і старших 55 років є загалом дуже подібними.
Рівень освіти респондентів (Таблиця 4) [3, c.4] також традиційно вважається одним з основних чинників соціальної диференціації та відмінностей у поглядах, ціннісних орієнтаціях, оцінюванні різноманітних явищ і соціальних процесів. Престижність заняття не є винятком.
Зафіксовані відмінності мають одну домінуючу тенденцію: чим нижчий рівень освіти респондентів, тим вища оцінка престижу заняття. Це стосується професій: депутат, лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, медсестра. Лише щодо заняття адвоката така тенденція не є характерною.
Одним з емпіричних узагальнень, зроблених на підставі багаторічного досвіду дослідження престижу занять, є висновок про так званий “професійний егоїзм”: опитувані зазвичай вище оцінюють професії, які мають самі або близькі до їхніх власних. Для нашого суспільства така тенденція, очевидно, не є характерною. Якщо за показник статусу зайнятості вважати рівень освіти, то оцінювання респондентами з різних освітніх груп престижності, наприклад, низки традиційних занять висококваліфікованої розумової праці (лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, ветеринар) відбувається не як вияв “професійного егоїзму”, а скоріше як вияв “професійної самозневаги”. З наведеної нижче таблиці (Таблиця 1) видно, що виокремлені традиційні заняття, які для їхнього практикування потребують виключно вищої освіти, найнижче оцінюються саме респондентами з такою освітою.
Таблиця 1. Індекси престижу занять, що потребують вищої освіти, за оцінками респондентів з різними рівнями освіти.
| Освіта респондента | |||
| Професія, заняття | Початкова, неповна середня | Середня загальна і спеціальна | Незакінчена вища і вища |
| Лікар | 0.398 | 0.343 | 0.331 |
| Вчений | 0.378 | 0.246 | 0.220 |
| Викладач вузу | 0.355 | 0.293 | 0.254 |
| Актор | 0.135 | 0.079 | -0.008 |
| Вчитель | 0.044 | -0.061 | -0.162 |
| Військовослужбовець | 0.010 | -0.093 | -0.158 |
| Агроном | -0.046 | -0.171 | -0.198 |
| Інженер | -0.058 | -0.159 | -0.222 |
| Ветеринар | -0.093 | -0.188 | -0.240 |
Отже, на оцінювання престижності тих чи тих професій і занять у нашому суспільстві статистично значуще впливає рівень освіти, досягнутий самими респондентами. Але це стосується тільки абсолютних значень індексів престижу. Відмінність в оцінках, як і у випадку з віком респондентів, супроводжується однаковим баченням престижної ієрархії загалом.