Отже, дослідження взаємозв’язку і взаємовпливу соціальних девіацій і злочинності залишається актуальним для багатьох наук – соціології, психології, а також кримінології
Список використаної літератури
1. http://winchesterpubguide.com/40-tipologiya-socialnix-vidxilen-ta-formi-deviantnoyi-povedinki.html
2. Габиани А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. – С.23;
3. Гернет М.Н. Избранные произведения. М.: Юридическая литература, 1974. М. - С.441;
4. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. - М.: Юридическая литература, 1965. – С.46.
5. Герцензон А.А. Преступность и алкоголизм в РСФСР / Под ред. Г.М.Сегала и Ц.М.Фейнберг. М.: Красный печатник, 1930. – С.12-27;
6. Гилинский Я. И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения// Преступность и ее предупреждение. Л., 1971. Вып. 2. С. 95 — 102
7. Гіденс Е. Соціологія: підр. – К.; Основи, 1999. – С. 250.
8. Дюркгейм Е. “О разделении общественного труда. Метод социологии.” – М.: Наука, 1991. – С.572.
9. ЖижиленкоА.А.Преступность и ее факторы. - Санкт.-Пб., 1922. – С.56-78;
10. ЗаиграевГ.Г.Общество и алкоголь. - М: НИИ МВД РФ, 1992, - С. 123-130;
11. Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юридическая литература, 1969. – С.37-40;
12. Кетле А. Социальная физика, или опыт исследования о развитии человеческих способностей, - К., 1991. – С.69.
13. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979. – С.47.
14. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. - М.: Юридическая литература, 1968. – С.14;
15. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: МГУ, 1969. – С.213.
16. Левин Б.М. Мнимые потребности. - М.: Изд-во полит, лит., 1986. – С.231.
17. ЛичкоА.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л.,1983.- С.52;
18. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты). – К.: Вид-во інституту соціології, 1996. – С.112.
19. Нікітін А.В. Девіантна поведінка як предмет філософсько-правового аналізу. – К./ Проблеми філософії права. – 2004. – Том ІІ.
20. Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-Петербурга по данным врачебно-полицейского комитета. Дисс. СПб., 1896.
[1] Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-Петербурга по данным врачебно-полицейского комитета. Дисс. СПб., 1896.
[2] Гернет М.Н. Избранные произведения. М.: Юридическая литература, 1974. М. - С.441;
[3] Заиграев Г.Г. Общество и алкоголь. - М: НИИ МВД РФ, 1992, - С. 123-130;
[4] Левин Б.М. Мнимые потребности. - М.: Изд-во полит, лит., 1986. – С.231.
[5] Габиани А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. – С.23;
[6] Герцензон А.А. Преступность и алкоголизм в РСФСР / Под ред. Г.М.Сегала и Ц.М.Фейнберг. М.: Красный печатник, 1930. – С.12-27;
[7] . Жижиленко А.А. Преступность и ее факторы. -Санкт.-Пб., 1922. – С.56-78;
[8] . Герцензон А.А Введение в советскую криминологию. - М.: Юридическая литература, 1965. – С.46.
[9] . Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юридическая литература, 1969. – С.37-40;
[10] Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии.- М.: Юридическая литература, 1968. – С.14;
[11] Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: МГУ, 1969. – С.213.
[12] Гилинский Я.И. Некоторые проблемы "отклоняющегося поведения" // Преступность и ее предупреждение / Отв. ред. М.Шаргородский. Л.: ЛГУ, 1971.
[13]Нікітін А.В. Девіантна поведінка як предмет філософсько-правового аналізу. – К./ Проблеми філософії права. – 2004. – Том ІІ.
[14]. Гилинский Я. И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения//Преступность и ее предупреждение. Л., 1971. Вып. 2. С. 95— 102
[15]http://winchesterpubguide.com/40-tipologiya-socialnix-vidxilen-ta-formi-deviantnoyi-povedinki.html
[16]Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983. - С.52;
[17]Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979. – С.47.
[18]Кетле А. Социальная физика, или опыт исследования о развитии человеческих способностей, - К., 1991. – С.69.
[19]Дюркгейм Е. “О разделении общественного труда. Метод социологии.” – М.: Наука, 1991. – С.572.
[20]Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты). – К.: Вид-во інституту соціології, 1996. – С.112.
[21]Ескалація (від лат. scala — сходи) — планомірне нарощування чого-небудь, в даному випадку мається на увазі збільшення насильства.
[22]Гіденс Е. Соціологія: підр. – К.; Основи, 1999. – С. 250.