Інші організації, зокрема Інститут прикладних досліджень в Карлсруэ, спеціалізуються або на впровадженні персональних комп'ютерів в системі освіти, або, як це роблять проектні групи по соціальних науках (ПГСН) в Мюнхені і Берліні (склад 3-4 людини, керівник професор Ф. Вельтц), займаються впровадженням текстооброблювальних автоматів в управління і питаннями організаційної комунікації.
Підводячи підсумки, відмітимо услід за авторами книги, що в 80-і роки індустріальна соціологія в Німеччині переживала справжній ренесанс. Пройшов час, коли тон в цій області задавали США. Сьогодні більшість теоретичних і методологічних новацій доводяться на Європу, особливо на Німеччину. Традиції, закладені Марксом і Вебером, продовжені Хоркхаймером і Адорно, нині успішно розвиваються молодим поколінням індустріальних соціологів, у тому числі Лутцем, Фрикке, Шмидтом і іншими.
У Німеччині відмінні традиції фундаментальної науки, але через низку обставин (вплив американської соціології, потреби бізнесу і виробництва) відбувається все більший поворот в практичну і прикладну сферу. Небезпідставно фахівці висловлюють побоювання: комерціалізація науки знижує рівень професіоналізму, робить користувачів і виробників соціологічної інформації невимогливими до її наукової якості. Термін досліджень стає все коротше, а це ознака поверхневого вивчення проблеми. В результаті зростає вірогідність допустити помилку при розробці практичних рекомендацій і в процесі впровадження.
В той же час різноманіття форм організації наукової діяльності - університетською і позауніверситетською - дозволить якимсь чином компенсувати негативні тенденції, внести необхідну долю методологічного плюралізму. Отже, помилки, допущені на одному полюсі континууму розвитку науки, будуть урівноважені досягненнями, отриманими на іншому.
1.Алисова Л. Н., Голенкова 3. Т. и др. Политическая социология. –М.,2000.–460с.
2.Соціологія: підручник для вузів За ред.С.О.Макеева.–К.,1999.–344с.
3.Соціологічне дослідження серед студентської молоді у 5-ти містах України, проведені ГО „Молодіжна альтернатива”. від 13.10.2004.
4.Методология и методы социологических исследований. М., 1996.– 340с.
5.В.Н. Минина. Методы социального программирования.–СПб., 2001.–60с.
6.Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К., 1994.–220с.