Розвиток соціального страхування в Німеччині бере свій початок з середніх віків, коли створені гірниками загальні каси взаємодопомоги підтримували своїх членів, які постраждали внаслідок нещасного випадку або знаходилися в тяжкому фінансовому становищі. Однак фундамент всеохоплюючої та всеосяжної системи соціального страхування був закладений лише наприкінці XІX століття. Поштовхом для цього став бурхливий розвиток промисловості та як результат — збільшення кількості промислових робітників. Тодішнім рейхсканцлером Отто Фон Бісмарком були підготовлені основи прогресивного соціального законодавства. Це було зроблено також і за політичними міркуваннями — для стримування розвитку робочого руху. Законами 1883 р., 1884 р. і 1889 р. були створені три види обов’язкового страхування для робітників та частини службовців, які характерні для Німеччини дотепер: страхування здоров’я на випадок хвороби, страхування від нещасних випадків, пенсійне страхування, яке тоді називалося страхуванням на випадок інвалідності. У 1911 році ці види страхування були зведені в імперські правила страхування, до яких, окрім цього, було включено пенсійне забезпечення вдів і сиріт на випадок втрати годувальника. У тому ж році обов’язкове пенсійне страхування було введено і для всіх без виключення службовців. У 1923 році для гірників введено окремий вид страхування — пенсійне страхування за вислугу років. У 1927 році з’явилося страхування на випадок безробіття, а з 1938 року до сфери передбаченого законом соціального страхування були включені також ремісники. німеччина соціальний страховий захист
Після Другої світової війни сфера застосування соціального страхування була значно розширена. Так, у 1957 році фермери одержали право на допомогу за віком. Система пенсійного забезпечення була дещо реформована в 1972 і 1992 роках. Відтепер право на соціальне забезпечення отримали інваліди війни, родини загиблих на війні або особи, інтереси яких утискалися у колишньому НДР. У 1990 році валютний, економічний та соціальний союз, а також Договір про об’єднання Німеччини створили підґрунтя для того, аби після закінчення перехідного періоду все населення мало рівний ступінь соціального захисту.
Страхування на випадок хвороби
Майже все населення Німеччини застраховано на випадок хвороби на основі обов’язкового або добровільного страхування, що передбачено законодавством. Законом запропоновано обов’язкове страхування на випадок хвороби для всіх найманих робітників і деяких інших груп професій з доходом визначеного рівня. За інших умов можливе добровільне страхування. Наймані робітники застраховані через місцеві, виробничі, цехові лікарняні каси (так звані ерзац-каси). Вони можуть вільно обирати лікарняну касу незалежно від своєї професії, але поряд з цим у рамках морських лікарняних кас, федеральної каси гірників, сільськогосподарських лікарняних кас діють особливі форми страхування для певних груп професій. У випадку хвороби найманий робітник має право на одержання зарплати від роботодавця протягом 6 тижнів. У деяких колективних договорах встановлений більш тривалий термін, за якими лікарняні каси виплачують фінансову допомогу протягом 78 тижнів.
Страхування від нещасного випадку
Подібний вид страхування надає захист і допомогу при нещасних випадках на виробництві або профзахворюваннях. Страхування від нещасних випадків у Німеччині є обов’язковим. Особи, які працюють не за наймом, можуть укладати договори добровільного страхування. Страховики, які займаються таким видом страхової діяльності — це професійні об’єднання, що охоплюють відповідно всі підприємства одного профілю. Їх фонди та страхові резерви складаються тільки з внесків фірм та підприємств. Право на страхову виплату надається відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (травми або смерті). Якщо страхувальник одержав тілесне ушкодження внаслідок нещасного випадку, страхове агентство несе витрати на лікування, а при його непрацездатності виплачує йому відповідну компенсацію. Допомога в рамках страхування від нещасних випадків також містить професійне навчання з метою відновлення працездатності і сприяння у подальшому працевлаштуванні.
Пенсійне страхування
Цей вид страхування — наріжний камінь системи соціального захисту населення Німеччини. Воно дає гарантію, що працівники не опиняться у скрутному становищі по закінченні своєї трудової діяльності і зможуть підтримувати відповідний рівень життя. Усім робітникам та службовцям пенсійне страхування гарантується законом. Особи, які займаються підприємницькою діяльністю або ті, хто через свою приналежність до певних груп професій не підпадають під дію закону про обов’язкове пенсійне страхування, можуть подати відповідне клопотання. Страхові платежі за пенсійним страхуванням (у 1998 році — 20,3 відсотка загальної суми заробітку), не повинні перевищувати верхньої межі суми страхових внесків. Після смерті застрахованої особи його родичі одержують певну частину його пенсії. Визначальним моментом для одержання пенсії є так званий «термін очікування», тобто встановлений мінімальний термін, протягом якого необхідно сплачувати внески до пенсійного фонду. Пенсія за віком в Німеччині, як правило, виплачується по досягненні 65 років. За певних умов вона може виплачуватися і по досягненні 63 або 60 років. Розмір пенсії залежить, насамперед, від розмірів зарплати. Після реформи пенсійного забезпечення 1992 року у найманих робітників стало більше свободи вибору при виході на пенсію. Стало можливим одержувати частину пенсії і продовжувати трудову діяльність. З 1996 року завдяки Закону про пенсіонерів, які продовжують трудову діяльність, було значно розширено можливості для поступового (поетапного) виходу на пенсію. Після пенсійної реформи 1957 року чиста пенсія («базова пенсія») в певних районах Німеччини сягала майже 70 відсотків середнього доходу найманого робітника. Людина, яка мала середній заробіток та стаж роботи щонайменше 45 років у 1998 році отримувала пенсію у 2000 марок. Проте виплата пенсій — не єдине завдання німецького пенсійного страхування. Воно повинно забезпечувати також збереження, поліпшення і відновлення працездатності страхувальників.
У Німеччині досить поширене явище коли працівнику, навіть передпенсійного віку, надається допомога в набутті нової професії, якщо він цього забажає та дозволяє стан його здоров’я. Суттєвим доповненням до передбаченого законом пенсійного страхування є «пенсії підприємств», які добровільно виплачують підприємства своїм колишнім працівникам.
Страхування на випадок безробіття
Тож, на випадок безробіття застраховані всі наймані робітники. Право на допомогу по безробіттю — 60 відсотків (при наявності однієї дитини в розмірі 67 відсотків) від „чистої” заробітної плати безробітний має, як правило, у тому випадку, якщо за останні три роки він постійно сплачував страхові внески протягом як мінімум 12 місяців. Тривалість виплати цієї допомоги залежить від віку особи.
Інші компенсаційні виплати
Вони надаються жертвам війни, військовослужбовцям бундесверу, особам, які проходять альтернативну службу, жертвам насильницьких злочинів, особам, здоров’ю яких була заподіяна шкода у результаті медичних помилок, тощо. Вони, зокрема, мають законне право на пенсію, розміри якої встановлюються залежно від заподіяної здоров’ю шкоди і матеріального стану найманого робітника. Крім того, їм надаються медичні послуги з метою відновлення здоров’я, а також послуги для відновлення професійної кваліфікації. У випадку смерті, що настала в результаті завданого здоров’ю збитку, члени їхніх родин мають право на пожиттєву пенсію.
Висновок
Основи соціального страхування в Німеччині були створені ще наприкінці XIX ст., коли Отто фон Бісмарк підготував і запровадив програму прогресивного соціального законодавства, яке стало зразком для інших індустріальних країн.
Головною ціллю програми канцлера, яка називалася «прикладним християнством», було привернути політичні симпатії робітників до юнкерського уряду та збільшити продуктивність їх праці.
Метою даної статті є розгляд соціальної системи захисту населення у Німеччині, основні види страхових послуг, система соціального законодавства, тощо.
Дане питання розглядали та досліджували такі науковці як Григораш Г. В., Григораш Т. Ф., Олійник В. Я., Субачов І. Т., Тейзе Є., Неділько Н. та ін..
Система соціального страхування Німеччини характеризується сукупністю заходів, що мають забезпечувати економічний та соціальний захист існування різних груп населення від таких загальних загроз для життя, як нещасний випадок, хвороба, інвалідність, старість, безробіття і смерть годувальника.
Основними напрямами системи соціального страхування є:
1. Медичне страхування
Німеччина – це одна з перших країн, де було запроваджено медичне страхування.