Трудові ресурси України (стр. 2 из 3)

Національність за областями	Кількість, тис. осіб	У % до підсумку		2007р. у % до 1989 р.
		2007 р.	1989 р.
АвтономнаРеспубліка Крим	2024,0	100,0	100,0	99,4
Росіяни	1180,4	58,3	65,6	88,4
Українці	492,2	24,3	26,7	90,5
Кримські татари	243,4	12,0	1,9	у 6,3 р.6.
Білоруси	29,2	1,4	2,1	68,9
Татари	11,0	0,5	0,5	116,2
Вірмени	8,7	0,4	0,1	у 3,6 р.6.
Євреї	4,5	0,2	0,7	30,2
Поляки	3,8	0,2	0,3	70,9
Молдавани	3,7	0,2	0,3	68,8
Азербайджанці	3,7	0,2	0,1	173,0
Вінницька	1763,9	100,0	100,0	91,8
Українці	1674,1	94,9	91,5	95,2
Росіяни	67,5	3,8	5,9	60,0
Поляки	3,7	0,2	0,4	45,1
Білоруси	3,1	0,2	0,3	61,1
Євреї	3,0	0,2	1.4	11,7
Молдавани	2,9	0,2	0,2	87,2
Волинська	1057,2	100,0	100,0	99,9
Українці	1025,0	96,9	94,6	102,4
Росіяни	25,1	2,4	4,4	53,6
Білоруси	3,2	0,3	0,5	62,1
Дніпропетровська	3561,2	100,0	100,0	92 0
Українці	2825,8	79,3	71,6	102,0
Росіяни	627,5	17,6	24,2	67,1
Білоруси	29,5	0,8	1,3	59,6
Євреї	13,7	04	1,3	27,5
Вірмени	10,6	0,3	0,1	у 2,2 р. б.
Азербайджанці	5,6	0,2	0,2	93,9
Донецька	4825,6	100,0	100,0	90,8
Українці	2744,1	56,9	50,7	101,9
Росіяни	1844,4	38,2	43,6	79,6
Греки	77,5	1,6	1,6	92,6
Білоруси	44,5	0,9	1,4	57,9
Татари	19,1	0,4	0,5	75,2
Вірмени	15,7	0,3	0,2	155,1
Євреї	8,8	0,2	0,5	31,4
Азербайджанці	8,0	0,2	0,1	187,1
Житомирська	1389,3	100,0	100,0	90,4
Українці	1255,0	90,3	84,9	96,1
Росіяни	68,9	5,0	7,9	56,7

Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6 % та 58,3 %). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох - четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39 %), в інших східних та південних регіонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно строкаті регіони України - Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян та українців, тут становить 16 - 21 % (в інших регіонах не перевищує 6 %).

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним - до 40,4 (табл.5).

Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання числа народжених, померлих і загальної чисельності населення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя XXIст. (за оптимістичним варіантом - до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між чисельністю померлих та народжених неминуче збільшуватиметься.

Таблиця 5. Основні параметри демографічного прогнозу (тис. осіб на початок року)

Загальна чисельністьнаселення	2007р.	2006 р.	2011 р.	2016 р.	2021 р.	2026 р.
Оптимістичний варіант	49036,5	47330,3	46198,5	45243,7	44326,7	43352,2
Песимістичний варіант	49036,5	47301,6	45726,2	44054,2	42238,2	40355,5
Чисельність чоловіків
Оптимістичний варіант	22775,7	21938,2	21427,4	21044,5	20709,4	20359,2
Песимістичний варіант	22775,7	21923,8	21185,8	20434,1	19635,1	18809,0
Чисельність жінок
Оптимістичний варіант	26260,8	25392,1	24771,1	24199,2	23617,3	22993,0
Песимістичний варіант	26260,8	25377,8	25540,5	23620,1	22603,2	21546,5

З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно розробити Комплексну програму активізації національної демографічної політики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяльності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуальних проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне забезпечення. Поряд із створенням потрібних економічних умов слід сконцентрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики слід поставити проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповідних культурних настанов.

2. Особливості формування та розселення сільського та міського населення

Для характеристики розміщення населення використовують термін розселення - розміщення населення по території і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Виділяють сільське і міське розселення (рис.1).

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності та напрямів, є соціально - економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них.

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису складала 32 млн.574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського - 15 млн.883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське - на 1,2 млн. осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні впродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним (табл.6).

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася - у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південних регіонах. Особливо високий рівень міського населення в Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характерний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

Заданими переписів, з 1989 до 2007 р. р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованих регіонів належать Донеччина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %). Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вага міського населення менше 40 %).

трудовий ресурс населення україна

Рис.1. Розселення населення

Таблиця 6. Розміщення та співвідношення міського і сільського населення

Чисельність наявного населення, тис. осіб		У % до всього населення		Довідково за 1989 р.
міське	сільське	міське	сільське	міське	сільське
Автономна Республіка Крим	1274,3	759,4	63	37	65	35
Вінницька	818,9	953,5	46	54	44	56
Волинська	533,2	527,5	50	50	49	51
Дніпропетровська	2960,3	607,3	83	17	83	17
Донецька	4363,6	477,5	90	10	90	10
Житомирська	775,4	614,1	56	44	53	47
Закарпатська	466,0	792,3	37	63	41	59
Запорізька	1458,2	471,0	76	24	76	24
Івано-Франківська	593,0	816,8	42	58	42	58
Київська	1053,5	774,4	58	42	54	46
Кіровоградська	682,0	451,1	60	40	60	40
Луганська	2190,8	355,4	86	14	86	14
: Львівська	1558,7	1067,8	59	41	59	41
Миколаївська	838,8	425,9	66	34	66	34
Одеська	1624,6	844,4	66	34	66	34
Полтавська	956,8	673,3	59	41	57	43
Рівненська	549,7	623,6	47	53	45	55
Сумська	842,9	456,8	65	35	62	38
Тернопільська	485,6	656,8	43	57	41	59
Харківська	2288,7	625,5	79	21	79	21
Херсонська	706,2	468,9	60	40	61	39
Хмельницька	729,6	701,2	51	49	47	53
Черкаська	753,6	649,3	54	46	53	47
Чернівецька	373,5	549,3	40	60	42	58
Чернігівська	727,2	518,1	58	42	53	47
м. Київ	2611,3	-	100	-	100	-
м. Севастополь*'	358,1	21,4	94	6	95	5

* Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді.