Для носіїв певної культури властиві нею цінності є об'єктами віри. Неможливо раціонально обґрунтувати перевагу одних цінностей над іншими, помилковість одних цінностей і істинність інших.
"Свої" цінності здаються нам очевидними, природними. Щоб примусити людину прийняти нові цінності, його потрібно не просто "переконати", його потрібно "обернути в свою віру", навіть якщо не йдеться власне про релігію.
Одну із найвідоміших типологій цінностей запропонував М. Рокіч. В основі його моделі лежить припущення, що цінності можуть трансформуватися під впливом виховання і культури. Він виділяє два класи цінностей: цінні самі по собі (термінальні) і використовувані для досягнення звичайних цілей (інструментальні).
Як інструментальні цінності зазвичай розглядаються особові риси, якими повинна володіти людина: ввічливий, відповідальний, інтелігентний, хоробрий, обдарований уявою, честолюбний, контролюючий, логічний, ніжний, чесний, корисний, здатний, чистий, веселий, незалежний, слухняний, з широким кругозором.
Термінальні цінності – це те до чого варто прагнути в житті, розглядаються такі: повноцінна любов, щастя, безпека, задоволення, внутрішня гармонія, відчуття завершеності, мудрість, комфортне життя, натхнення, свобода, дружба, краса, визнання, пошана, надійна сім'я, рівність.[16 с. 19]
Також виділяють інші типи цінностей:
– ті, що визначаються інтересами і потребами особистості;
– ті, що надають сенс існуванню самої особистості.
В. Малахов диференціює їх приблизно так: "цінності, які обслуговують самоствердження людської особистості, якою вона є, — і цінності, які творять і відроджують людину в певній принципово новій якості". Другий вид цінностей називається "вищими" — вони є автономними, такими, що вимагають морального ставлення до себе. Серед цих видів вищу категорію як орієнтир людської свідомості становить ідея добра. До вищих цінностей належать цінності суспільного ладу, комунікативної діяльності, цінності особистих якостей; і, окремо, загальнолюдські цінності — добро, краса, віра, істина, правда, свобода, творчість. [7 с. 54]
Вищі цінності для кожної особистості обираються суто індивідуально, і це залежить від певних життєвих обставин. Іноді — це такі цінності, як істина, честь, праця, здоров’я, сім’я, кохання, свобода та інші. Власне, перелічені цінності християнсько-демократична мораль відносить до вічних, а саме вона і є основою української народної моралі.
Важливою підставою для типологізації цінностей можна вважати поділ їх на основі видів або сфер людської діяльності. У зв’язку з цією підставою звичайно виділяють матеріальні, соціальні і духовні цінності.
Оцінюючи потенціал матеріальних цінностей, слід відзначити, що вони насамперед призначені для задоволення безпосередніх потреб людини в необхідних для життя засобах, у них об’єднані умови і фактори, важливі для виробництва і споживання матеріальних благ, фізичного виживання людини. Природно, що матеріальні цінності мають визначену ціну, що в одних випадках зовсім чітко виражена у відповідних еквівалентах, хоча в деяких інших визначити вартісне вираження задоволі складно (наприклад, скільки можуть коштувати природні ресурси України).[19 с. 171]
Соціальні (соціально-політичні) цінності відбивають особливості соціального життя і можуть виступати фундаментом життя суспільства, забезпечуючи його функціонування як співтовариства людей. Вважається, що соціально-політичні цінності – найбільш динамічний і мінливий елемент системи соціальних цінностей. Саме в ньому відбивається система відносин суспільства й особистості, рівень розвитку суспільства, характер соціальних відносин.
Види соціальних цінностей: економічні, етичні, політичні, естетичні і ін. Всю цю систему пронизують етичні цінності. В цілому, культурні цінності можна класифікувати по наступних ознаках.
По масштабності: загальнолюдські, загально цивілізаційні, загальнонаціональні, локальні (субкультурні). Загальносуспільні цінності - це цінності, що визнаються більшістю членів суспільства: загальні цілі діяльності; морально-етичні; естетичні ідеї, вірування. Локальні цінності підтримуються визначеними соціальними групами. Не можна зрозуміти суспільство, не знаючи ціннісно-смислових аспектів діяльності його членів. [7 с. 55]
По критеріях відповідності потребам людей: прогресивні цінності, анти ціннісні, раніше створені, але "незатребувані" цінності, які обігнали свій час.
За способом входження цінностей в епоху: твори культури минулого і сучасності, створені різними напрямами (школами) на основі їх співпраці або протиборства. Цінності вічні, не скороминущі: класика, архетипи національних культур, культурний потік, тобто масова культура.
Ціннісну основу суспільства утворює система цінностей, що загально розділяється, яка видозмінюється з його розвитком. Без такої системи не може нормально існувати жоден народ. На основі фундаментальних цінностей формуються ціннісні орієнтації особи: її найважливіші потреби, цілі життєдіяльності; тобто цінності не тільки інтегрує особу в соціальну систему, але і прищеплюють їй певні інтереси і цілі. Загальноприйняті цінності прищеплюються добровільно або нав'язуються особам, це залежить від ступеня розвиненості демократії в суспільстві. Таким чином, цінності, як регулятори соціальних зв'язків можуть об'єднувати і роз'єднувати людей. [8. с. 25]
Може спостерігатися і конфлікт цінностей (політика і моральність, економіка і демократія). Конфлікт між цінностями різних поколінь, груповими і загальнолюдськими. Дане природно, якщо конфлікт вирішується цивілізованими методами (не руйнуються церкви, пам'ятники, не викидаються з церковних будівель музеї і так далі). Дезінтеграція українського суспільства викликала і диференціацію загальноприйнятих культурних цінностей, тому формування нової системи загальних цінностей для є актуальним завданням. [9 с.43]
В цілому, цінності орієнтують людину на навколишньому світі, спонукають на конкретні дії, поведінку.
Об’єктами духовного виробництва є духовні цінності, у цьому випадку мова йде про "духовну їжу". До духовних цінностей можуть належати філософські концепції, принципи світогляду, релігійні постулати, моральні норми, естетичні канони, політичні переконання і т.д. Іншими словами, до духовних цінностей відноситься все те, що сприяє духовному освоєнню світу. [20]
Зміни в культурі бувають різні. Зміни в розвитку матеріальної культури, технологіях легко виявляються. відчутні і, як правило, сприймаються однозначно. Зміни в розвитку соціальних норм, цінностей, традицій важко піддаються однозначній оцінці, проявляються в прихованій формі. Більш того, соціальні цінності більш консервативні, що пов'язано не тільки з "відставанням свідомості бід буття", скільки з самою функцією соціальної культури: забезпечити надійні, передбачувані взаємодії між людьми, стійкість, стабільність соціальних систем. Тому заради стабільності і передбачуваності соціального розвитку інколи краще відмовитися від нової ідеї, яка може привести до невідомої, нестабільної ситуації.
Будучи одним з ключових понять сучасної суспільної думки, цінність використовується у філософії, соціології, культурології, психології і педагогіці для позначення об'єктів і явищ, їх властивостей, а також абстрактних ідей, що утілюють в собі етичні ідеали і виступаючих як еталони належного. [3 с.58]
По суті, все різноманіття предметів людської діяльності, суспільних відносин і включених в їх круг природних явищ може виступати, як цінності, як об'єкти ціннісного відношення, може оцінюватися в дихотомії добра і зла, істини і брехні, краси і неподобства, допустимого або забороненого, справедливого і несправедливого.
1.2 Система цінностей сучасної молоді
Для того, щоб розглядати цінності молоді перш за все, необхідно уявляти собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому існує потреба в аналізі індивідуально-особових особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивих суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що мають вплив на особу. [30 с.253 ]
Одне з перших визначень поняття "молодь" було дано в 1968 р. В.Т.Лісовським: "Молодь — покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років". Пізніше більш повне визначення було дане І. Коном: "Молодь — соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість, як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації" [30 с. 154].
Сьогодні вчені визначають молодь, як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в нашому суспільстві. Проблеми сучасної молоді досліджують психологи, політологи, педагоги, соціальні педагоги, соціологи та представники інших наук.