У роботі державної служби зайнятості значна увага приділяється сприянню розвитку підприємництва у сільській місцевості, де особливо гостро відчувається безробіття. Серед безробітних, яким допомога по безробіттю була виплачена одноразово, понад 6,4 тис. осіб – мешканці села. Органи державної служби зайнятості тісно співпрацюють із сільськими (селищними) радами у питаннях сприяння сільським безробітним зайняттю підприємницькою діяльністю. Для жителів села постійно організовуються інформаційно-консультаційні семінари, на яких сільські жителі можуть ознайомитись з новітніми технологіями сільськогосподарського виробництва та особливостями організації бізнесу у сільській місцевості.
Увідомлюючи необхідність підтримки суспільством вразливих прошарків населення, які в силу психофізичних, соціальних або демографічних обставин не в змозі на рівних конкурувати на ринку праці, законодавець визначив такі соціальні групи нормою Закону України “Про зайнятість населення” (Стаття 5 “Додаткові гарантії для окремих категорій населення”).
До складу таких категорій включено:
1. Жінки, які мають дітей віком до шести років.
2. Одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів.
3. Молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилась зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
4. Особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки – 53 роки).
5. Особи, які звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.
6. Інваліди, які не досягли пенсійного віку.
Центри зайнятості щомісяця проводять аналіз використання заброньованих робочих місць для працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту, та вільних робочих місць з числа заброньованих. У разі відмови у прийнятті на роботу осіб, які підпадають під п’ятівідсоткову квоту, на заброньоване робоче місце, державна служба зайнятості стягує з підприємства штраф у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
На той же час треба визнати, що протягом 2006-2009 років рівень працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту, у тому числі на заброньовані місця, по таких соціальних групах як жінки, які мають дітей до 6 років та дітей-інвалідів, одиноких матерів, молоді після навчання в учбових закладах різного ступеню, нижче, ніж в цілому по службі. (Табл.2.5).
Таблиця 2.5 Рівень працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту [10, c.14]
| №№з/п | Найменування показника | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік |
| 1. | Чисельність осіб, що перебували на обліку у СЗ, тис. осіб | 2700,4 | 2419,6 | 2500,7 | 2143,4 |
| 2. | З них працевлаштовано, тис.осіб | 1070,8 | 1098,6 | 1084,0 | 702,7 |
| 3. | Рівень працевлаштування, % | 39,7 | 45,4 | 43,8 | 32,8 |
| 4. | Чисельність осіб, що перебувало на обліку у СЗ та мали додаткові гарантії, тис .осіб | 407,9 | 347,6 | 354,7 | 333,5 |
| 5. | З них працевлаштовано, тис. осіб | 108,7 | 110,4 | 106,2 | 66,4 |
| 7. | Працевлаштовано на заброньовані робочі місця, тис. осіб | 37,8 | 30,8 | 29,9 | 16,2 |
| 8. | Рівень працевлаштування вразливих категорій громадян на заброньовані робочі місця, Всього/ на заброньовані робочі місця % | 26,6 / 9,3 | 31,8 / 8,9 | 29,9 / 7,4 | 19,9/4,9 |
| 9. | У тому числі за категоріями громадян:Жінки, які мають дітей віком до 6 років, % | 30,5 / 10,3 | 34,4 / 9,4 | 33,2 / 8,4 | 21,8/5,6 |
| 10. | Одинокі матері за наявністю дитини до 14 років або дітей- інвалідів, % | 30,3 / 8,7 | 33,2 / 7,8 | 31,5 / 7,8 | 20,7/5,1 |
| 11. | Молодь , яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх школах, % | 36,3 / 12,8 | 40,8 / 11,5 | 39,1 / 9,2 | 28,4/5,1 |
| 12. | Особи, як закінчили або припинили навчання у профісійно - технічних закладах освіти, % | 33,9 / 13,8 | 39,7 / 12,7 | 36,2 / 10,0 | 22,2/6,1 |
| 13. | Особи, які звільнилися зі строкової або альтернативної служби, % | 44,8 / 28,0 | 51,9 / 32,1 | 43,1 / 24,0 | 25,8/12,2 |
| 14. | Діти-сироти, які залишилися без піклування батьків, % | 71,3 / 54,6 | 67,6 / 44,7 | 75,0 / 39,0 | 65,5/40,4 |
| 15. | Особи, яким виповнилося 15 років і приймаються на робоче місце, % | 87,1 / 68,6 | 88,6 / 79,5 | 95,6 / 73,3 | 86,7/73,3 |
| 16. | Особи передпенсійного вікуЧоловіки по досягненні 58 років, % | 19,6 / 5,3 | 26,9 / 5,9 | 25,4 / 5,3 | 17,5/3,2 |
| 17. | Жінки – 53 років, % | 15,6 / 3,7 | 21,0 / 4,0 | 21,2 / 3,7 | 15,0/2,7 |
| 18. | Звільнені з установ, що здійснюють примусове лікування, % | 40,8 / 12,2 | 37,5 / 12,5 | 50,0 / 41,7 | 20,0/20,0 |
| 19. | Звільнені з установ, що виконують покарання , % | 29,8 / 16,6 | 33,7 / 17,4 | 33,3 / 16,0 | 20,9/9,3 |
Наведені дані доводять, що серед працевлаштованих осіб із соціально вразливих соціальних груп лише для незначної частини з них були використані заброньовані робочі місця.
На підставі цього можна зробити висновки, що спеціалістами базових центрів зайнятості були неповною мірою використані можливості щодо направлення безробітних, які мали право на додаткові державні гарантії щодо працевлаштування, на заброньовані робочі місця, а державними інспекторами регіональних центрів зайнятості по районах (містах) було недостатньо приділено уваги щодо виконанням відповідної норми Закону про зайнятість. Безумовно, сама процедура бронювання робочих місць ускладнена визначеним законодавством порядком, за яким підприємству, на якому працюють 5% осіб, які належать до соціально вразливих категорій, квота не встановлюється. З року в рік вносяться для бронювання практично непридатні для цієї цілі робочі місця, як правило, з причин неналежних умов праці і оплати.
На вітчизняному ринку праці склалося стійке становище щодо зайнятості інвалідів по відношенню до усього зайнятого населення України на рівні 1,6%, а питома вага працюючих інвалідів до загальної їх чисельності у дорослому віці визначалася на рівні 15,4%. По зрівнянню: рівень трудової зайнятості в США складає 29,0%, в Великій Британії – 40,0%, Італії – 55,0%, Швеції – 60,1%.
Позитивна тенденція збільшення з року в рік кількості звернень інвалідів до державної служби зайнятості підтверджує підвищення рівня довіри до неї, засвідчує її важливе становище у вирішенні такої складної соціальної проблеми як соціально-трудова адаптація осіб з особливими потребами (див. табл. 2.6) [10].
Таблиця 2.6
| Показники | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік |
| Чисельність інвалідів, яка перебувала на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб | 17,4 | 22,2 | 30,0 | 34,1 |
| З них мали статус безробітного, тис. осіб | 6,3 | 15,0 | 25,0 | 29,8 |
| Чисельність інвалідів, працевлаштованих за сприянням державній служби зайнятості, тис. осіб. | 6,2 | 7,6 | 10,2 | 7,6 |
| Чисельність інвалідів, які проходили професійне навчання, тис. осіб | 0,2 | 1,0 | 2,7 | 1,6 |
Внесені до законодавства зміни потребують від державної служби зайнятості підвищення рівня відповідальності щодо сприяння працевлаштуванню з урахуванням їх здібностей і бажань та рекомендацій індивідуальних програм реабілітації інвалідів (ІПР), яки складаються медико-соціальним експертними комісіями (МСЕК), а також підготовки інвалідів до продуктивної праці шляхом навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації.
Якісне обслуговування такого складного контингенту клієнтів може бути забезпечено фахівцями служби зайнятості лише за умови їх тісного співробітництва з соціальним партнерами, які опікуються питаннями соціальної адаптації інвалідів.
Перше за все – це медико-соціальні експертні комісії, які функціонують практично в кожному районі. Співпраця служби зайнятості з органами соціального захисту населення держадміністрацій та місцевого самоврядування повинна здійснюватися як інформаційний обмін про стан ринку праці та перспектив створення нових робочих місць. Така інформація повинна враховуватися при направленні інвалідів до центрів професійної реабілітації інвалідів для набуття ними нових професій і навичок з метою подальшого максимально можливого їх працевлаштування.
Внесені в діюче законодавство зміни значно змінили стосунки між державною службою зайнятості та структурами Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - Фонд) в частині надання послуг інвалідам зареєстрованим як безробітні. Це в першу чергу надання освітніх послуг з навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації за рахунок Фонду.
Крім того, систематичний обмін інформації між Фондом і службою зайнятості щодо створення нових робочих місць для інвалідів згідно Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на підприємствах в рахунок 4% квоти, а також про кредитування, надання дотацій і допомог роботодавцям для створення спеціалізованих робочих місць за рахунок Фонду зможе значно підвищити ефективність роботи служби зайнятості в частині працевлаштування інвалідів.
Базові служби зайнятості можуть отримати чималу допомогу щодо соціальній та трудовій реабілітації інвалідів від громадських організацій і об’єднань інвалідів різної нозології (тобто типу захворювання або каліцтва), які мають досвід визначення потреб і можливостей таких осіб.