Проблема споживання людством благ цивілізації
Неможливість рівноправності в споживанні людьми благ цивілізації
У будь-якому суспільстві праця більшості людей оцінюється низько, роблячи недоступними для них багато благ цивілізації або доступними не повною мірою. Однак, завжди існують верстви населення або класи, представники яких мають законну можливість необмеженого збагачення. Незалежно від джерела їхнього збагачення в конкретному суспільстві (торгівля, використання праці інших людей та інше.), права цих класів захищені законом набагато краще, ніж права більшості людей. Ці класи є правлячими, на них опирається державна влада, у них у руках зосереджені виробництво й розподіл благ.
Для того, щоб задовольнити потреби всіх повною мірою, необхідно, щоб трудомісткість, а отже, собівартість усього комплексу благ відповідала середньорічній зарплаті людей. Доходи родини або окремої людини за інтервал часу в 1-2 року повинні відповідати їхній потребам у товарах і послугах за той же проміжок часу. Тільки в цьому випадку людина зможе задовольнити крім повсякденних побутових потреб ще й потреби в дорогих товарах і послугах, зібравши для цього засобу. (Проміжок часу в 1-2 року обраний тому, що більше тривале нагромадження засобів недоцільно. Розвиток науки, техніки й технології сприяє швидкій якісній зміні товарів і послуг, у результаті чого бажана річ або послуга морально застаріє, у той час як якісно нова річ або послуга буде коштувати дорожче застарілої й вимагати нових нагромаджень).
Вартість необхідних товарів і послуг (їжа, одяг, комунальні послуги, проїзд до місця роботи й ін.) повинна бути менше середньої заробітної плати. У цьому випадку в людини з'явиться можливість накопичувати засоби для інших благ, що не є необхідними, але дозволяє людині почувати себе комфортно й одержувати можливі задоволення. Однак деякі більше дорогі товари й послуги недоступні для середньо забезпеченої людини. Можливість такої людини в споживанні благ безпосередньо залежать від собівартості товарів і послуг. Блага, засновані на останніх досягненнях науки, техніки й культури, будуть недоступні більшості доти, поки їхня трудомісткість і собівартість не стануть відповідати купівельній спроможності середньої людини. Така відповідність можливо у випадку рівномірного розвитку всіх видів людської діяльності, коли доходи людей практично не залежать від роду їхньої діяльності. Або в тому випадку, коли собівартість товарів і послуг значно знижується завдяки застосуванню нових технологій у масовому виробництві, при цьому купівельна спроможність людей буде зростати не за рахунок збільшення їхньої заробітної плати, а за рахунок зменшення вартості благ. Однак, деякі блага, що мають більшу трудомісткість виготовлення й високі енерговитрати незначно змінять свою собівартість, тому не будуть доступні більшості людей. Об'єднання процесів зниження собівартості благ і ріст заробітної плати спостерігається в розвинених країнах, разом з тим, деякі блага не доступні широким верствам населення. Це відбувається тому, що який-небудь трудомісткий у виготовленні вид товару застаріває раніше, ніж стає масово доступним. Його місце займає товар, що виконує практично тієї ж функції й має подібні якості, але завдяки застосуванню нових матеріалів, технологій і принципів, що є більше високої якості. При цьому різниця у вартості морально застарілого товару й товару, виконаного на якісно новому технічному й споживчому рівні, незначна. Продовження випуску й доведення до масового виробництва морально застарілих товарів економічно невиправдано. Тому багато товарів і послуги залишаться недоступними для більшості людей через їхню високу собівартість і тому обмеженості випуску.
Держава, у принципі, може встановити ціну якому-небудь товару нижче його собівартості, тим самим створюючи видимість його доступності для широких верств населення. Товар стає дефіцитним і не доступним для покупця по встановленої державою ціні. Такий метод ціноутворення приведе до спекуляції й нетрудових доходів. Однак, незважаючи на свої недоліки, він знайшов широке застосування в країнах соціалізму.
На жаль, ні економічні, ні технічні, ні волюнтаристичні методи не вирішують проблему нерівності в споживанні людьми благ цивілізації. Завжди будуть існувати блага, доступні повною мірою лише певним групам і класам, що перебувають у меншостях.
Здатності людини не визначають рівня її доходів
благо цивілізація товар послуга
Людей, зайнятих у виробництві, можна умовно розділити на дві категорії: на ті, хто безпосередньо бере участь у створенні товарів і послуг і тих, хто в цьому бере участь опосередковано. До першої категорії ставляться робітники, дрібні службовці й інтелігенція. До другої категорії ставляться великі керівники й власники капіталу. Доходи перших обмежені заробітною платою. Великі керівники мають обмежені доходи, однак, їхня зарплата перевищує зарплату робітників, дрібних службовців, інтелігенції в багато разів. Можливості в споживанні товарів і послуг у власників капіталу незрівнянно вище, ніж у тих, хто безпосередньо бере участь у їхньому створенні. Великі керівники по можливостях споживання благ перебувають між творцями товарів і послуг і власників капіталу.
Таким чином, приналежність людини до класу виробника благ або до класу власників капіталу визначає її споживчі можливості. Індивідуальні якості й здатності, властивій людині, практично не впливають на його добробут. Так двоє робітників, що мають різну кваліфікацію, мають незначну різницю в зарплаті. У той же час, двоє власників капіталу, що володіють різними здатностями в бізнесі, можуть мати значну різницю в доходах. Однак, обоє вони мають доходи, сильно перевищуючі доходи робітників, службовців і інтелігенції. Зосередивши у своїх руках засобу виробництва й фінанси, власники капіталу є опорою держави й закону, що закріплює, гарантуючого й захищає їхні права.
Проголошуючи існування рівних прав у суспільстві, капіталісти захищають свої інтереси. Людині, що належить до класу виробників благ, неможливо, не порушивши закону, стати власником капіталу. Власники капіталу іноді надають можливість розбагатіти окремим представникам іншого класу, переслідуючи при цьому свої мети. (Наприклад, з метою заробити більші гроші, заплатити людині незначну частину заробленого, але ця частина може перевищувати в багато разів дохід середньої людини). Так люди "з вулиці " , що володіють певними якостями, можуть по випадковості зробити кар'єру в шоубізнесі, бути запрошені зніматися в кіно, рекламі. При вдалому збігу обставин вони можуть увійти до числа власників капіталу. Сподіваючись на щасливу випадковість, люди слабко усвідомлюють свою приреченість на приналежність до класу з обмеженими споживчими можливостями, і тому не вживають зусиль, щоб змінити свою долю. Таким чином, нерівність людей у можливостях споживання благ криється не в розходженні людських здатностей і якостей, а в самому суспільстві як системі створення благ і задоволення потреб людини в цих благах.
Суспільство характеризують можливості виробництва товарів і послуг, які визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин складним образом впливає на приріст населення, що є одним з найважливіших стимулів розвитку суспільства - він спричиняє необхідність підвищення продуктивності праці. Ріст продуктивності праці приводить до підвищення добробуту суспільства і як наслідок, до зменшення нерівності людей у споживанні благ, що, у свою чергу, приводить до росту чисельності населення, визначаючи тим самим необхідність надалі підвищенні продуктивності праці. Ріст чисельності населення Землі визначається, з одного боку, станом виробництва товарів і послуг країн миру, тобто життєвим рівнем громадян цих країн. З іншого боку - запасами й вартістю видобутку й використання природних ресурсів.
Проблема перенаселеності
Завжди перед людством стояла проблема перенаселеності. Вона полягає в перевищенні чисельності населення над можливостями суспільства в створенні товарів і послуг, необхідних для задоволення потреб населення. Стан продуктивних сил і виробничих відносин визначає добробут суспільства, що у різні історичні періоди визначало приріст населення, завжди пропорційний росту добробуту цього суспільства.
Зародження капіталістичних відносин сприяло значному підвищенню рівня життя населення в порівнянні з рівнем життя при феодалізмі, що привело до бурхливого росту населення в країнах капіталізму, що зароджується. Вступ деяких країн капіталізму в стадію державного й світового імперіалізму внесло свої корективи в ріст населення цих країн. Капіталізм у країнах світового імперіалізму створив настільки високий рівень статку, при якому стали можливими й необхідними для подальшого розвитку суспільства рівні права й рівні можливості людей, економічна незалежність жінки. Рівні права й рівні можливості, відсутність расової дискримінації, рівноправність жінки й чоловіки, економічна незалежність дітей від батьків дозволяють максимально використовувати потенціал кожного члена суспільства через розвиток його здатностей і навичок завдяки рівним правам в одержанні утворення, у виборі роду діяльності. Дозволивши людині самостійно забезпечувати себе благами, суспільство тим самим, з одного боку, сприяє розвитку індивідуальності людини, з іншого боку - скасовує стійкі зв'язки між членами суспільства, робить людей більше керованими. Робота людини за контрактом дозволяє максимально використовувати його здатності в тій мері, наскільки це необхідно роботодавцеві. Одержуючи плату за виконання певної роботи, людина байдужна до проблем роботодавця й підприємства. Він не прив'язаний до якої-небудь спільності людей, до колективу, завжди вибираючи таку роботу, де більше платять, у межах своєї спеціальності.