Вільний час є вагомим фактором соціалізації особистосты, оскільки він охоплює собою мега-, макро-, мезо- та мікрофактори соціалізації, а також тим, що при проведенні вільного часу активно діють психологічні та соціально-педагогічні механізми соціалізації.
До соціально-педагогічних механізмів соціалізації віднесять наступні:
Традиційний механізм соціалізації (стихійної) являє собою засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, які характерні для її сім’ї і найближчого оточення (сусідського, приятельського та ін.). Це засвоєння проходить, як правило, на неусвідомленому рівні з допомогою закарбування в пам’яті, некритичного сприйняття пануючих стереотипів. Ефективність традиційного механізму досить рельєфно проявляється тоді, коли людина знає, “як треба”, “що треба”, але це її знання суперечить традиціям найближчого оточення. У такому випадку виявляється правий французький мислитель Мішель Монтень, який писав: “...Ми можемо скільки завгодно твердити своє, а звичай і загально прийняті життєві правила тягніть нас за собою”[18, с. 79].
Ефективність традиційного механізму проявляється в тому, що ті чи інші елементи соціального досвіду, засвоєні, наприклад, в дитинстві, але які згодом не були у запиті які були блоковані в силу змінених умов життя (наприклад, переїзд із села у велике місто), можуть “виплисти” в поведінці людини при черговій зміні життєвих умов чи на наступних вікових етапах;
Інституційний механізм соціалізації, як слідує із самої назви, функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для її соціалізації, так і такі, що реалізують соціалізуючи функції попутно, паралельно зі своїми основними функціями (виробничі, громадські, клубні та інші структури, а також засоби масової інформації). У процесі взаємодії людини з різними інститутами та організаціями відбувається наростаюче накопичення нею відповідних знань і досвіду соціально схвалюваної поведінки, а також досвіду імітації соціально-схвалюваної поведінки і конфліктного чи безконфліктного уникнення виконання соціальних норм.
Засоби масової комунікації як соціальний інститут (друковані видання, радіо, кіно, телебачення) впливають на соціалізацію людини не лише з допомогою трансляції певної інформації, але і через представлення визначених зразків поведінки героїв книг, кінофільмів, телепередач. Ефективність цього впливу визначається тим, що, як тонко помітив ще в ХVІІІ ст. реформатор західноєвропейського балету французький балетмейстер Жан Жорж Новер, “оскільки пристрасті, які переживають герої, відзначаються більшою силою і визначеністю, ніж пристрасті людей звичайних, їх легше і наслідувати”[18, с.83].
Люди у відповідності з віковими та індивідуальними особливостями схильні ідентифікувати себе з тими чи іншими героями, сприймаючи при цьому властиві їм зразки поведінки, стиль життя і т.д.
Стилізований механізм соціалізації діє в рамках певної субкультури. Під субкультурою у загальному вигляді розуміють комплекс морально-психологічних рис і поведінкових проявів, типових для людей певного віку чи певного професійного чи культурного прошарку, який в цілому створює визначений стиль життя і мислення тієї чи іншої вікової, професійної чи соціальної групи. Але субкультура впливає на соціалізацію людини постільки і в тій мірі, наскільки і в якій мірі її носії (групи людей –– ровесники, колеги і т.д.), референтні (значимі) для неї.
Міжособистісний механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини із суб’єктивно значимими для неї особами. У його основі лежить психологічний механізм між особистісного переносу завдяки емпатії, ідентифікації і т.д. Значимими особами можуть бути батьки (у будь-якому віці), будь-який дорослий, якого людина поважає, друг-ровесник своєї чи протилежної статі та ін. Звичайно, важливі люди можуть бути членами тих чи інших організацій і груп, з якими людина взаємодіє, а якщо це ровесники, то вони можуть бути і носіями вікової субкультури. Але не є рідкістю, коли спілкування із значимими особами в групах та організаціях може здійснювати на людину вплив, не ідентичний впливові самої групи чи організації. Тому доцільно виділяти між особистісний механізм соціалізації як специфічний.
Механізми відіграють різну роль в аспектах соціалізації. Так, якщо мова йде про сферу дозвілля, то провідним часто є стилізований механізм, а стиль життя нерідко формується з допомогою традиційного механізму [25. с. 12-14].
Діяльність суб’єкта пов’язується з одного боку, з активним його включенням в різноманітні суспільні відносини, з другого –– з виявленням для кожного суб’єкта особливо значущих аспектів життєдіяльності. Визначений головний вид діяльності підпорядковує всі інші види діяльності, що сприяє розширенню можливостей особистості саме як суб’єкта діяльності.
З діяльністю тісно пов’язане спілкування, яке в контексті соціалізації розглядається з позиції його розширення і поглиблення. Діти і молодь є представниками різних соціальних груп: формальних і неформальних , малих і великих, первинних і вторинних, в яких відбувається різне за характером спілкування. Саме воно певною мірою задовольняє соціальні і психологічні потреби особистості і формує систему регуляції поведінки, впливає на її ціннісні орієнтації, погляди, переконання [34, с.48].
Отже, можна констатувати, що сутністю вільного часу є цілеспрямована творча поведінка особистості у вільному для вибору занять і ступені активності особистісно-організаційному та просторово-часовому середовищі, детермінованому внутрішніми потребами, мотивами, установками, зовнішніми факторами, які породжують відповідну діяльність.
Дозвілля відіграє важливу роль в соціалізації особистості. Через свої функції відновлення сил людини, затрачених на працю та інші обов’язкові заняття; функцію духовного (ідейного, культурного, естетичного і т.д.) і фізичного розвитку людини.
3.3 Соціологічне дослідження «Вплив театру на дозвілля»
У процесі житедіяльності обистсость набуває всі необхідні соціальні ознаки та риси, котрі допомагають ій жити і діяти в соціальному середовищі, сприймати його і вносити свої впливові корективи у процесі діяльності. Формування особистості, процес набуття певних соціологічних якостей відбувається під впливом створення та функціонування соціальніих інститутів.
Дозвілля – діяльність у вільний час поза сферою суспільної і побутової праці, завдяки якій індивід відновлює свою здібність до праці і розвиває в собі в основному ті уміння і здібності, які неможливо удосконалити у сфері трудової діяльності. Раз дозвілля – діяльність, то це означає, що він не порожній час провождение, не просте байдикування і разом з тим не за принципом: «що хочу, то і роблю». Це діяльність, здійснювана в руслі певних інтересів і цілей, які ставить перед собою людина. Засвоєння культурних цінностей, пізнання нового, любительська праця, творчість, фізкультура і спорт, туризм, подорожі – ось чим і ще багатьом іншим може бути зайнятий він у вільний час. Всі ці заняття вкажуть на досягнутий рівень культури дозвілля.
Вільний час є одним з важливих засобів формування особистості. Вын безпосередньо впливає і на його виробничо-трудову сферу діяльності, бо в умовах вільного часу найсприятливіше відбуваються рекреаційно-відновні процеси, що знімають інтенсивні фізичні і психічні навантаження. Використання вільного часу є своєрідним індикатором культури, круга духовних потреб і інтересів конкретної особистості або соціальної групи.
Культурний простір надає дію на розвиток і формування особистості, оскільки не тільки створює умови для задоволення потреб дозвілля, але і через ціннісно-орієнтаційну складову впливає на їх формування. При цьому воно змінюється і само – перетворюється під впливом творчої активності людини. Для розкриття власне соціокультурної ситуації у сфері дозвілля необхідно звернутися до його змісту, до тих видів діяльності, яким люди віддають перевагу в годинни дозвілля. В даний час соціокультурна ситуація характеризується цілою низкою негативних процесів, що намітилися у сфері духовного життя, – втратою духовно-естетичних орієнтирів, відчуження від культури і мистецтва дітей, молоді і дорослих, істотним скороченням фінансової забезпеченості установ культури. Театр, як різновид культурного дозвілля, є основним і чи не єдиним фактором морального, естетичного, цивільного виховання особистості. Театр впливає на свідомість, емоційний світ людини, ( тим самим формуває його цілісний вигляд; активно сприяє духовному росту, виховує ідейні й моральні переконання, стимулює діятельність, що підвищує політичну культуру, культуру праці и побута). Соціологи, визначаючи потребу людини в театрі, вказують на прагнення до наслідування, смак до гри як серед дітей, так і дорослих, початкову церемоніальну функцію, потребу розповідати історії і безкарно сміятися над тим або іншим станом суспільства.
Духовні цінності в житті людини та суспільства виступають соціально значущими орієнтирами діяльності суб'єктів, забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, відповідний рівень самосвідомості та організованості його членів.
Об’єкт дослідження: є жителі м.Київ
Предмет дослідження: - місце театру у дозвіллі.
Ціль дослідження: дослідити місце та роль театру в системі дозвілля.
Завдання дослідження:
1) Визначити переваги занять у вільний час;
2) Виявити вплив на вибір проведення дозвілля;
4) Виявити місце театру в виборі дозвілля;
4) Визначити роль та причини відвідування театру;
4) Зробити необхідні висновки
Анкета (Див. Додаток 1)
Результати опитування
Співвдношення занять у вільний час показало, що друзі займають більше половини респондентів(60%), при чому не залежно від віку та статі. Спортом займаються 28% респондентів і лише 12% вибрали театр як улюблене заняття у вільний час. Таким чином театр поступається місцем іншим видам захопленні і проведення часу як молоді, так і людей старшого віку. Це може бути зумовлено тим, що дуже великі ціни на квитки до театрів зробили їх недоступними для значної більшості людей, особливо молоді. І зараз практично єдиним каналом, який забезпечує широкий доступ абсолютної більшості людей до художніх цінностей вітчизняної та світової культури, стало телебачення.