ДИПЛОМНА РОБОТА
На тему:
"Корупція як соціальне явище: український контекст аналізу"
Вступ
Актуальність теми дослідження. На думку багатьох міжнародних та українських експертів корупція є сьогодні в Україні найважливішою проблемою, більш того, головною загрозою нормального розвитку суспільства. В умовах тотальної корумпованості всіх галузей влади на всіх рівнях принципово неможливо вирішити жодної соціальної, економічної, політичної проблеми. Негативні наслідки, породжувані цим явищем, не тільки перешкоджають прогресивному, поступальному розвитку суспільства, але й являють серйозну загрозу інтересам національної безпеки країни. Найбільш проблемною характеристикою явища корупції стало те, що воно почало сприйматись на повсякденному рівні як суспільна норма, хоча на рівні вербальних висловлень більшість населення декларативно підтримує думку про небезпечність цього явища.
Існуюча амбівалентність в суб’єктивному сприйнятті явища корупції породжує, на нашу думку, не тільки проблеми функціонального характеру, але й структурного – якщо у суспільній свідомості сприйняття корупції в якості норми («нормального» засобу вирішення проблем) набуде стійкої лояльної орієнтації, це одразу легітимізує відповідні соціальні структури, до речі, тіньові як результат відповідних соціальних практик. Зароджуючись, наприклад, в економіці, стереотипи тіньової поведінки проникають в інші сфери суспільного життя – політику, сферу державного управління, органі правопорядку, СМК, освіту та ін. Отже, корупція здатна до постійної мімікрії та самовідтворення.
Також актуалізація дослідницького інтересу щодо феномену корупції з урахуванням суто соціологічної оптики аналізу передбачає зосередження уваги на соціальних наслідках корупційних проявів, адже вони призводить до істотного розходження між оголошеними і реальними цінностями, що формує на макрорівні соціуму «подвійний стандарт» моралі і поведінки, а на рівні макроструктур феномен «інституціональної двоїстості». Як наслідок – відбувається девальвація і руйнування цивілізованих соціальних регуляторів поведінки людей: норм моралі, права. релігії, суспільної думки ті наслідки, які Е. Дюркгейм називав «ціннісною аномією» [38, c. 56]. У загальному вигляді наступає такий стан суспільства, в якому помітна частина його членів, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, ставиться до них негативно або байдуже. Корупція дискредитує право як основний інструмент регулювання життя держави і суспільства і державу як основний суспільний інститут. Через це знижується патріотизм громадян і з’являється відчуження від загальних проблем, що призводить до втрати соціальної солідарності, через що індивідуалістичні цілі і бажання збагачення витісняють суспільно значущі цінності. Отже, корупція розглядається в Україні та за її межами як одна з основних перешкод, що гальмує економічний та соціальний розвиток поширеність цього явища підтверджується даними міжнародної організації «Transparency International», яка в 2009 році оцінила наявність корупції в країні у 2,2 бали з десяти (де 10-повна відсутність корупції), слід зазначити, що з 2006 року, коли рейтинг України був 2,6 бали, вона кожен рік падає в рейтингу[3]. На Україну як на державу з дуже високим ступенем корумпованості вказують у своїх дослідженнях Всесвітній банк і Міжнародний валютний фонд, які визначають корупцію, як головний бар’єр до модернізації країни і формуванні інвестиційної привабливості.
Таким чином вказані обставини актуалізували дослідницький інтерес до феномену корупції взагалі та специфіки її прояву в Україні зокрема.
Ступень наукової розробленості проблеми. Оскільки корупція – явище соціальне, економічне, політичне, правове – вона завжди була об’єктом вивчення фахівців різних галузей науки. Разом з тим у вітчизняній соціології ця проблематика має дещо маргінальний статус, не вистачає детальних й ґрунтовних робіт, яки б досліджували соціальну сутність, причини й особливості цього явища саме в українському суспільстві. Серед не чисельних розробок з цієї проблематики слід назвати роботи А. Бантишева, який розглядав питання кваліфікації злочинів, пов’язаних з корупцією [7], Мельника М., який досліджував тематику забезпечення антикорупційної діяльності в органах влади [38–40]. На економічних аспектах корупції зосередив увагу А. Скрипник, О. Гриценко розглядав корупцію, як інституціональний комплекс, А. Бова вивчає методологічні підходи щодо дослідження суб’єктних показників в корупції та приймає активну участь у практичному дослідженні корупції в Україні [9–10].
В російському соціологічному просторі соціальна природа корупції з точки зору девіації вивчається В. Афанасьєвим, Я. Гілінським [6]; аналіз підходів до дослідження корупції розглядають А. Бистрова і М. Сильвестрос [12]; І. Голосєнко предметно аналізує конструювання хабарництва в Росії та розкриває роль чиновництва в його поширенні [19], А. Кірпічникова досліджено історія корупції в СРСР і Росії і відображання права у російській відомості [28], Г.А. Сатаров робить предметне дослідження політичної корупції та засобів протидії корупції як суспільного явища [54–56]. Корупцію в контексті тіньової реальності вивчали И. Клямкін і Л. Тимофєєв [29], у рамках економічної соціології – В. Радаєв [47–48].
Отже, історіографічний аналіз джерел дозволяє стверджувати, що, завдяки популярності та актуальності цієї тематики, більшість статей мають публіцистичний характер, втім як системного аналізу даного явища з урахуванням особливостей українського контексту виокремлено не було. Виходячи з вищевикладеного, вважаємо обрану для розгляду тему актуальною ще й в гносеологічному аспекті.
Об'єктом дипломної роботи є корупція як соціальне явище
Предметом виступає соціальна сутність корупції та її наслідки
Мета дипломної роботи полягає в визначенні соціальних детермінантів корупції в умовах сучасного українського соціуму
Реалізація поставленої мети передбачає досягнення наступних задач:
- охарактеризувати основні теоретичні підходи щодо визначення корупції з урахуванням соціологічної специфіки розгляду цього явища;
- виявити особливості історико-культурної трансформації феномену корупції;
- з’ясувати рівні прояву корупційних практик у сучасному суспільстві;
- визначити характер феномену корупції в Україні та причини її поширення;
- оцінити на підставі власного дослідження ставлення сучасної української студентської молоді до корупції.
Теоретико-методологічною базою дипломної роботи виступають основні положення структурного функціоналізму (при розгляді корупції у статичному та динамічному аспектах), конструктивізму (корупційна поведінка як результат об'єктивації соціальних змін) та елементи соціокультурного підходу щодо розгляду культурної контекстуальності корупції.
В ході дослідження використовувалися наступні методи: загальнонаукові методи – історичний, порівняльний методи, методи узагальнення та типологизації. Серед конкретно соціологічних методів у рамках дослідження знайшли застосування аналіз документальних джерел, метод вторинного і первинного аналізу емпіричних даних, анкетування.
Емпіричною базою дипломної роботи є результати авторського соціологічного дослідження на тему «Ставлення студентської молоді до явища корупції (на прикладі м. Дніпропетровська)», здійсненого методом анкетного опитування (травень 2010 р., за репрезентативною вибіркою опитано 293 респондента; вибірка цільова типова; відбір одиниць спостереження здійснювався за ознакою статі, віку, освіти). Окрім того, в дипломній роботі використовуються результати всеукраїнського дослідження «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні», який виконується компанією «Менеджмент Системс Інтернешнл» у партнерстві з українськими організаціями (опитування проводилося з у травні 2007 і 2009 р., опитано 10580 респондентів по всій Україні) [53], загальнонаціональне опитування населення України, призначене вивчити загальне ставлення населення до питань корупції, що було проведене у березні 2009 року Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс». Усього було опитано 1800 респондентів в усіх областях України та АР Крим [32], результати дослідження «Корупція в Україні», проведеного Інститутом Горшеніна з 12 по 14 червня 2010 року [45].
1. Корупція як соціальна проблема і категорія соціології
Корупція – багатогранне поняття, що включає в собі безліч аспектів економічного, правового, політичного характерів. Тому важливо відзначити, що до визначення корупції існує різноманіття підходів. Багато хто з дослідників називають це явище кримінологічним, хоча є і така точка зору, що «корупція – поняття не стільки правове, скільки соціальне і моральне» [12, с. 91]. З точки зору етимології термін «корупція» утворився від сполучення латинських слів «correi» – учасники сторін з приводу єдиного предмета і «rumpere» – ламати, ушкоджувати, порушувати, скасовувати. У результаті існує самостійний термін – «corrumpere», що припускає участь у діяльності декількох людей, метою яких є «псування», «ушкодження» нормального ходу судового процесу чи керування справами суспільства [16, с. 13].
У загальному вигляді корупцію можна визначити як соціальне явище, яке охоплює всю сукупність діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повноважень з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупційних діянь або їх приховування. Сутність корупції полягає у тому, що вона має соціальну обумовленість, впливає на всі сфери суспільного життя, відзначається транснаціональним характером, економічними, політичними, правовими, психологічними та моральними аспектами та здатністю до постійної мімікрії.