Соціальний захист населення, як складова соціальної політики держави
(на прикладі роботи управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області)
АНОТАЦІЯ
Явецька І.Д. Соціальний захист населення, як складова соціальної політики держави (на прикладі роботи управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області). – Рукопис.
Магістерська робота за спеціальністю 8.150101 «Державна служба». – Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. – Івано-Франківськ, 2007.
У магістерській роботі «Соціальний захист населення, як складова соціальної політики держави (на прикладі роботи управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області)» розкрито теоретичні основи, сутність та значення соціального захисту та планування фінансового забезпечення на соціальну сферу.
Проаналізовано стан фінансування соціальних допомог в 2004-2007 роках, та проведено аналіз призначення та виплати субсидій і пільг.
За результатами проведених досліджень запропоновано основні напрямки вдосконалення ефективності фінансування системи соціального захисту та перспективи розвитку соціального захисту в умовах ринкової економіки.
Матеріали роботи можуть бути використані при обговоренні питань практичної діяльності управлінь праці та соціального захисту населення в умовах реалізації соціальної політики держави.
Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальна політика, соціальна допомога, субсидії та пільги
ANNOTATION
Yavetska I. Social protection of population as a constituent of social policy of the state (on the example of work of Department of labour and social protection of population of Hotin district state administration of the Chernivtsi region). – Manuscript.
The Master's research. Specialty 8.150101 «State Service». – Ivano-Francivsk national technical university of oil and gas. – Ivano-Francivsk, 2007.
In Master's research «Social protection of population as a constituent of social policy of the state (on the example of work of Department of labour and social protection of population of Hotin district state administration of the Chernivtsi region)» theoretical bases, essence and value of social defence and planning of the financial providing, are exposed on a social sphere.
Consisting of financing of social benefit is analysed of 2004-2007 years, and the analysis of setting and payment of subsidies and privileges is conducted.
As a result of the conducted researches basic directions of perfection of efficiency of financing of the system of social protection and prospect of development of social protection are offered in the conditions of market economy.
Materials of work can be used for the discussion of questions of practical activity of managements of labour and social protection of population in the conditions of realization of social policy of the state.
Key-words: social protection, social insurance, social policy, social benefit, subsidies and privileges.
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.Сутність і мета соціальної політики в Україні
1.1 Поняття соціальної політики та соціальної держави
1.2 Фінансове забезпечення в галузях соціальної сфери
1.3 Концептуальні засади соціального захисту населення
1.4 Формування системи соціальних допомог, її законодавче та фінансове підґрунтя
Розділ 2. Організаційно-функціональна характеристика соціального захисту населення, його структурних підрозділів в управлінні праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації
2.1 Загальна характеристика соціального стану Чернівецької області та Хотинського району
2.2 Система державних соціальних допомог населенню
2.3 Призначення та виплата субсидій населенню
2.4 Забезпечення реалізації державних гарантій щодо наданняадресної допомоги інвалідам війни та праці
2.5 Розвиток системи територіальних центрів області , їх рольу наданні соціальних послуг громадянам похилого віку
2.6 Роль та значення управління праці та соціального захисту населення у галузі охорони праці
Розділ 3. Вдосконалення системи фінансування соціального захисту за умов ринкової економіки
3.1 Підвищення ефективності фінансування системи соціального захисту
3.2 Напрямки удосконалення та перспективи розвитку соціального захисту в умовах ринкової економіки
3.3 Соціальні права: міжнародний досвід
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
соціальний захист населення держава
ВСТУП
3 зернини виростає вагомий колос, із жолудя — могутній дуб, зі струмочка — починається велика ріка... Та ніщо не робиться само собою... Хтось мав спершу підготувати ґрунт, знайти і відібрати добірне насіння, посіяти і зібрати виплекане сумлінною працею. Так і суспільство. Воно теж має певні етапи розвитку і становлення, де поворотними віхами стає відбір апробованих людством лише йому притаманних рис і ознак, серед яких — формування гуманістичного суспільства, нації, державності.
Суспільні гарантії виживання, підтримка незаможних людей і тих, що бідують, існували задовго до створення держави. Усі давні цивілізації дають нам такі приклади. Однак соціальні функції держави інституціалізуються на досить пізніх стадіях її еволюційного розвитку.
Соціальний захист – це категорія розподільчих відносин, продукт ринкової економіки. В умовах державної власності їй немає місця у взаємовідносинах держави і населення, оскільки держава не може захищати громадян від самої себе.
Кожному громадянинові потрібні соціально-економічні гарантії, закріплені законодавчо. В іншому випадку не можна досягти соціального миру між населенням, державою і підприємцями, а отже, і економічної стабільності в країні. Соціально-економічні гарантії мають здійснюватися за трьома основними напрямками. Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтручання у підприємницьку діяльність.
Другий напрям – це задоволення так званих пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити кожному громадянину самостійно. До них належать потреби здобуття загальної освіти, виховання дітей і підлітків, проведення культурно-освітньої роботи, організація охорони здоров’я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавчо гарантує задоволення перелічених потреб за рахунок бюджету, в мінімально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Співвідношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягуваних з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій.
Третій напрям має на меті вирівнювання рівня життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути підвищене навантаження утриманців на працездатних; стан здоров’я; вік; втрата роботи; кризові явища в економіці. У цьому випадку формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомога, стипендії, грошові виплати, їхня індексація, матеріальна допомога, пільги з податків, платежів і послуг. Наведені форми соціальних гарантій сприяють тому, що стають можливими підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібності людини незалежно від її матеріального становища, рівня її заробітної плати і впливу економічних та інших зовнішніх факторів по відношенню до громадян.
Є ще одна група соціальних гарантій, що містить усі можливі пільги. Їхня частка є незначною, а динаміка потребує окремого дослідження.
Соціально-економічні гарантії являють собою метод забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантії громадянам – це об’єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій є мірилом її цивілізованості.
Перехід до ринкової економіки потребував зміни підходів до соціальних проблем, які склалися в державі, регіоні, трудовому колективі. З’явилася зовсім нова галузь економічних відносин між населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб’єктами господарювання.
Загальна сума благ і послуг, споживаних населенням за відповідний період, становить фонд споживання. Його величина завжди обмежена розмірами створеного валового внутрішнього продукту і національного доходу, а також іншими обов’язковими вирахуваннями з національного доходу, які покликана здійснювати держава ( на оборону, наукові дослідження, покриття збитків від стихійного лиха).
При розгляді питань соціального захисту населення ( вірніше, можливостей держави щодо його соціального захисту) слід порівнювати розмір стягуваних державою податків і розмір виплат з соціального захисту. Інших джерел для цього у держави немає. Коли ж держава здійснює заходи з соціального захисту, не маючи джерел для їхнього покриття, вона змушена буде вдаватися до емісії грошей, що, в свою чергу, призведе до знецінення грошей, виплачених населенню.
Розмір коштів, які направляються на соціальний захист населення, повинен мати загальну науково обґрунтовану величину в загальному обсязі фонду споживання, а будь-яке збільшення ресурсів, що направляються на ці цілі, слід порівнювати з реальними можливостями у кожному конкретному періоді. У протилежному випадку необґрунтоване збільшення ресурсів, які направляються на соціальний захист населення, потребуватиме додаткового вилучення податків з фонду оплати праці, що в кінцевому результаті лише розширить масштаби перерозподілу і не збільшить обсяг фонду споживання.
У сучасних умовах піднесення матеріального добробуту населення може відбуватися тільки за рахунок підвищення оплати праці. Подальше збільшення фондів соціального захисту в загальному обсязі фонду споживання може порушити пропорції в його структурі, призвести до негативних наслідків у функціонуванні фінансового механізму.
Актуальність теми полягає в тому, що в роботі показано стан соціального захисту в Україні, законодавчу базу та організаційне забезпечення. В роботі розкрито механізм удосконалення соціального захисту населення, як необхідна умова на шляху інтеграції Української держави до Європейських та світових структур. Процес трансформації українського суспільства передбачає здійснення зваженої, цілеспрямованої соціальної політики важливим завданням якої є формування нової філософії соціальної політики, яка б органічно поєднала в собі об’єктивне і суб’єктивне в життєдіяльності суспільства, ставила в центр людину, її інтереси і потреби. Все це актуалізує дослідження як теоретичних проблем соціального захисту, так і її практичних аспектів.