Саморозкриття. Функції цієї комунікативної техніки по різному трактуються й використовуються у різних концепціях консультування. Скажімо, в гуманістичній парадигмі саморозкриття консультанта трактується як один із основоположних прийомів у становленні робочих стосунків та полегшенні саморозкриття клієнта. У поведінкових концепціях саморозкриття скоріш розуміється як різновид моделювання поведінки консультантом, сенс якого у зміцненні бажаного способу дій клієнта. Як би не було, важливим моментом у саморозкритті є такий. Техніка повинна застосовуватися не за принципом: “А от у мене також, пам’ятаю було...”, а в колії переживань клієнта, відгукуючись на його почуття та підтверджуючи те, що його переживання розуміють та поділяють.
Конфронтація. Техніка призначена для відповідального оголення протиріч, ігор, нереалістичних захистів, які ускладнюють само розуміння клієнта й доводять у глухий кут консультативну бесіду. Складна й така, що вимагає великої майстерності в застосуванні техніка створює певне напруження в бесіді й тому передбачає особливе мистецтво в реалізації. Оскільки вона здатна викликати відчуття тиску, їй не підходить зайва категоричність, звинувачувальний тон, оцінковість суджень. Навпаки, м’якість, нейтральність, навіть деяка емоційна відстороненість створюють ефективнішу впливовість цій техніці.
Приклад:
Клієнт: “Знаєте, я вже у Вас у третього консультуюся, і враження одне: або я чогось не розумію, або мене не хочуть зрозуміти”.
Консультант: (після паузи) “Чи не здається Вам, що один із способів віддалення від напруження, пов’язаного із зусиллями зрозуміти, - це відвідання консультанта? Користь виходить багатократна. Почуття власної значимості зростає: адже я-загадка. Відповідальність з себе знімається - “нехай вони думають”, відкладається прийняте рішення, чи не так?”
Підведення підсумків. Ця техніка є однією з переважаючих при завершенні першої бесіди. Специфіка її застосування полягає в тому, що вона може використовуватися як реальне узагальнення й поєднання інколи нечітких, фрагментарних висловлювань клієнта, так і своєю зворотною стороною, тобто шляхом демонстрації відмови від використання заключних узагальнень з метою підкреслити значимість, складність обговорюваних питань і небажання консультанта спрощувати їх.
“Поточне підведення підсумків, на відміну від завершального, допомагає структурувати процес консультативної бесіди й розставити деякі смислові віхи.”
Крім чисто професійних, технічних аспектів допомоги протягом установлення стосунків і насамперед у ході першої зустрічі, виникає безліч, на перший погляд незначних, висловлюваних та невисловлених питань, які не менш слід передбачити й урахувати. Ці питання у сукупності характеризують професійний етикет поведінки консультанта й загальну атмосферу ситуації.
Висновок
Отже, консультування – це вид професійної допомоги клієнтам, який охоплює базові цінності, принципи, цілі, завдання та методичний інструментарій соціальної роботи (ведення випадку). Консультування в соціальній роботі дещо ширше за значенням, чим в психології. Якщо консультант – психолог прагне вплинути тільки на особистість або сімейну систему за допомогою фосилізації особистого розвитку, оптимізації психоемоційних станів і міжособистісних стосунків, то соціальний працівник задіяний до консультування, намагається вплинути на оточення використовуючи різнопланові ресурси з метою оптимізації соціальних стосунків і активації особистих ресурсів клієнта.
Консультування ознайомлює клієнта із завданнями певної соціальної служби, можливостями і обмеженнями щодо допомоги конкретному клієнтові, умовами прийому клієнтів. Часто консультант розповідає про успішні випадки реалізації клієнтами свого потенціалу внаслідок співпраці з конкретною соціальною службою. Або знаючи ресурси громади, які може використати окрема сім'я, інформує її про це.
Консультант має підтримувати високі моральні стандарти своєї поведінки, повністю виключити нечесні дії; чітко розрізняти заяви і дії, зроблені ним як приватною особою і представником своєї професії.
Використана література
1. Державний центр соціальних служб для молоді Державного комітету України у справах сім'ї та молоді. Підготовка волонтерів до роботи у службі «Телефон Довіри» - К.: 2003
2. Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: Сприяння розвитку клієнта: навч. посібник. – К.,1998
3. Меновщиков В.Ю. Введение в психологическоеконсультирование. М.: Смисл, 2001
4. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. К.: 1994
5. Телефон доверия. – Днепропетровск, 1992
6. Телефон доверия. – Одесса, 1993
7. Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція. – Рівне, 2001
8. Введення у соціальну роботу. Навчальнийпосібник. Фенікс 2001
9. Палій О.М. Сутність, система і напрямки здійснення соціального захисту.
10. Соціальна робота в Україні: Навч. посібник/ За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонова. – К.: Центр навч. літератури 2004