Техніки ведення консультації
План
Вступ
1. Види консультування
2. Етапи психологічної консультації
3. Комунікативні техніки у консультативній допомозі
Висновок
Використана література
Вступ
Особливої уваги слід приділити соціально–психологічному консультуванню, адже саме соціальні працівники проводячи консультування намагаються вплинути на оточення використовуючи різнопланові ресурси з метою оптимізації соціальних стосунків і активації особистих ресурсів клієнта. Ефективне консультування є складним і в кожному випадку унікальним процесом, який реалізовується фахівцем у співпраці з клієнтом, а не замість нього. Консультування – це партнерство фахівців. Консультант – це фахівець у певній галузі. Клієнт краще, ніж будь-хто інший, обізнаний щодо свого власного життя, потреб та почуттів. Щоб консультування було успішним, фахівці мають поділитися один з одним своїми знаннями. Консультант має мету – допомогти клієнту прийняти рішення або розв'язати проблеми. Люди найкраще виконують ті рішення, які вони самі прийняли. Саме через це добрі консультанти не приймають рішення за своїх клієнтів. Натомість вони допомагають клієнтам прийняти власні рішення. Консультанти також дають поради. Клієнт може прийняти правильне рішення, коли консультант та клієнт ділиться один з одним фактами та почуттями.
соціальний консультація бесіда комунікативний
1. Види консультування
Оскільки соціального консультування потребують різні люди і за допомогою вони звертаються по різних причинах, соціальне консультування можна розділити на види в залежності від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з причини яких вони звертаються в соціальну консультацію.
Спочатку виділимо так зване інтимно-особистісне соціальне консультування, необхідність в якому виникає досить часто у багатьох людей. До цього виду можна віднести консультування по таких проблемах, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у неї великі переживання, зазвичай приховані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми, як соціальні або поведінкові недоліки, від яких людина чого їй це не коштувало хотіла б позбутися, проблеми, пов’язані з її особистими взаємовідносинами з значимими людьми, різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, не потребуючі втручання лікаря, та багато іншого. Сюди ж може відноситись глибоке невдоволення людини собою, проблеми інтимних наприклад статевих, відносин.
Наступний по значимості та частоті вид соціального консультування-сімейне консультування. До нього можна віднести консультування по питаннях, виникаючих у людини в своїй сім’ї або інших сім’ях, близьких для неї людей. Це, зокрема, вибір майбутнього чоловіка (дружини), оптимальне будування і регулювання взаємовідносин в сім’ї, попередження та вирішення конфліктів в сімейних взаємовідносинах, відношення чоловіка або дружини з родиною, поведінка подружжя в момент розлучення і після нього, вирішення різних сімейних проблем. До останніх відноситься, наприклад, вирішення питань розприділення обов’язків між членами сім’ї, економіки сім’ї та ряду інших.
Третій вид консультування-педагогічне консультування. До нього можна віднести обговорення консультанта з клієнтом питань навчання та виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами та колективами. До педагогічного консультування відносяться питання вдосконалення програм, методів та засобів навчання, обґрунтування педагогічних інновацій та ряд іншого.
Четвертий з числа найбільш розповсюджених видів консультування-ділове консультування. Воно, в свою чергу, має стільки різновидів, скільки існує різних справ і видів діяльності в людей. В цілому ж діловим називається таке консультування, яке пов’язане з рішенням людьми ділових проблем. Сюди, наприклад, можна віднести питання вибору професії, вдосконалення та розвитку в людини можливостей, організації її праці, підвищення працездатності, ведення ділових переговорів і т.д.
Кожен з перерахованих видів консультування в чомусь схожий один на другий, наприклад в тому, що “однакові за своєю соціальною трактуванням проблеми можуть виникати в різних видах діяльності і в різних ситуаціях.”
Але разом з тим в кожному з названих видів консультування є свої особливості. Обговоримо їх.
Інтимно-особистісне консультування зазвичай потребує закритих від оточуючих людей і одночасно відкритих для спілкування консультанта та клієнта, довірливих відносин між ними. Таке консультування потребує створення особливої обстановки, таку як нагадує сповідь. Цей вид консультування за самою природою тих проблем, яких він безпосередньо стосується, не може бути епізодичним або короткочасним. Він пропонує, по-перше, налаштування на нього як соціолога-консультанта, так і самого клієнта; по-друге, довготривалої і, як правило, нелегкої розмови соціолога-консультанта з клієнтом; по-третє, зазвичай достатньо довгого періоду вирішення виниклої у клієнтів проблеми. Останнє пов’язано з тим, що більшість проблем інтимно-особистого характеру одразу не вирішується.
Сімейне консультування в свою чергу потребує знання консультантом суті сімейних проблем, способів їх вирішення, бажано на власному досвіді сімейного життя. Навряд чи сімейним консультуванням можуть успішно займатись люди, які не мають або не мали сім’ї. Як повністю ймовірно можна допустити і протилежне: хорошим консультантом по сімейних питаннях навряд може стати людина, яка сама неодноразово намагалась створити або зберегти сім’ю, але їй це зробити не вдалось. Особистий досвідякщо і може надати в чомусь користь іншим людям, то скоріше всього в негативному плані. Разом з тим потрібно відмітити, що в такому і інших подібних випадках особистий досвід необхідний для того, щоб стати хорошим соціальним консультантом. Людина, яка має негативний життєвий досвід сімейних взаємовідносин, добре могла б розповісти іншим проте, чого слід уникати в сімейному житті, але не про те, що потрібно зробити для того, щоб зберегти сім’ю і налагодити внутрішньо сімейні взаємовідносини. Однак з цього правила можуть бути, мабуть, винятки. В соціальній практиці відомо немало випадків, коли соціальними консультантами з сімейних питань непоганими ставали і люди, які самі неодноразово потерпіли невдачі в сімейному житті.
Соціально-педагогічне консультування в свою чергу передбачає наявність в консультанта педагогічної освіти і досвіду навчання та виховання людей. ”Непоганими соціальними консультантами по психолого-педагогічних питаннях часто стають, наприклад, минулі вчителі і вихователі, які мають досвід педагогічної роботи і відповідну освіту.”
Те ж саме, що тільки що було сказано відносно соціально-педагогічного консультування, стосується і ділового консультування. Найбільш успішно ним можуть займатись люди, котрі на власному досвіді добре знають ту сферу діяльності, в якій вони збираються вести соціальне консультування.
2. Етапи психологічної консультації
Ефективне консультування є складним і в кожному випадку унікальним процесом, який реалізовується фахівцем у співпраці з клієнтом, а не замість нього. Попри певні унікальні відмінності, загалом консультативний процес охоплює такі основні етапи.
1.Дослідження проблеми і встановлення контакту з клієнтом. Перші зустрічі консультанта з клієнтом мають особливо важливе значення, оскільки вони, як стверджує сучасний британський фахівець Джеремі Волкер, визначають стиль і характер майбутньої співпраці. Присвячені ці зустрічі з'ясуванню потреби клієнта в допомозі, у його мотивації на співпрацю із соціальним працівником. На цьому етапі консультант встановлює контакт з клієнтом, уважно вислуховує його розповіді про труднощі, виявляю чи при цьому щирість, емпатію і турботливість, що є важливою умовою досягнення взаємної довіри між ними. Не припустимими при цьому є маніпулювання інтересами клієнта, оцінювання рис його характеру, вчинків тощо.
Досвідчені консультанти вважають, що перша консультація має бути поверховою, адже, судячи з того, що людина не змогла впоратися із ситуацією сама, проблема має глибоке коріння і для її дослідження потрібна певна підготовка.
Нерідко взаємодія на цьому етапі завершується укладанням угоди між консультантом і клієнтом, у якій, як правило, фіксують цілі, методи, тривалість, вартість консультування, розподіл відповідальності, процедури інформування, принципи конфіденційності та його обмеження.
2.Двомірне визначення проблеми. Метою його є точне діагностування проблеми клієнта. її уточнюють доти, поки клієнт і консультант не досягнуть однакового її розуміння, що дає змогу з'ясувати її причини, побачити шляхи і способи її подолання. Якщо в цій роботі виникають труднощі, необхідно повернутися до стадії дослідження.
Розв'язання життєвих проблем починається з гіпотез — тимчасових припущень про причини феноменів чи явищ і зв'язок між ними. У консультуванні використовують кілька типів припущень. Перший тип припущень реалізується тоді, коли консультант заповнює прогалини в мозаїчному тлі розповіді клієнта. Вони стимулюються відчуттям недомовленості, невизначеності, «білих плям» і невідповідностей. Другий тип припущень охоплює гіпотези щодо суті проблем клієнта, з якими потрібно працювати на цьому сеансі чи в консультативному процесі взагалі. Цей тип припущень пов'язаний з чіткістю аналітичної роботи і професійною інтуїцією. Третій тип гіпотез з'являється за необхідності пояснення причин труднощів клієнта, механізмів їх виникнення і подальшого розвитку. їх якість визначається компетентністю консультанта.
Часто перевірка висунутих гіпотез вимагає додаткової інформації, виходу за межі актуальної ситуації як у минуле, так і в майбутнє. Перегляд та заперечення гіпотез відбувається швидко й непомітно для клієнта. Він відчуває лише зацікавленість і плавний плин розмови. Згодом кількість гіпотез зменшується, вони підтверджуються або відхиляються, створюючи більш-менш завершену картину.